Постанова

від 05.04.2007 по справі ас-27/830-06 (н.р. 03/478-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-27/830-06 (н.р. 03/478-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" квітня 2007 р.  

12 год. 30 хвил.              Справа № АС-27/830-06 (н.р. 03/478-05)

вх. № 16194/1-27 (н.р. 11354/1-03)

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача – Шебаніц Н.М. – головний спеціаліст (за дорученням)

відповідача – не з”явився

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівм. Харків   

до  ТОВ Середній загальноосвітній навчально-виховний комплекс "Старт-школа Фрунзенського району", м. Харків  

про стягнення  3088,80 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача, Середного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу “Старт-школа Фрунзенського району”, м. Харків штрафні санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2004 році в сумі 3088,80 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2004 році, але фактично не працювало жодного інваліда. Оскільки відповідачем не виконаний встановлений чинним законодавством норматив, він повинен сплатити штрафні санкції за 1 не зайняте інвалідом в 2004 році робоче місце та пеню за прострочення платежу.

Відповідач в судове засідання нез”явився, але проти позову заперечує в повному обсязі та просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє на підставі затверджених ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  №92 від 18.07.1991 р.  

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції яка набула чинності 01.08.2001р.), для підприємств   (об'єднань), установ і організацій  незалежно від форми власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності   працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого  місця, якщо інше не передбачено  законом.  

Керівники підприємств  (об'єднань), установ і організацій незалежно від   форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів  несуть  відповідальність у встановленому законом порядку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, відповідно до поданої державної звітності “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма №10-ПІ поштова-річна) за 2004 р. повинен був створити у 2004 р. 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 35 осіб), але фактично на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Відповідно до ст. 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів   здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних  навичок  і  знань,  а  також  рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані  створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені    чинним законодавством.

Згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, (далі —Положення), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держноглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.З). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).

Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі  відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Порушення термінів  сплати  штрафних  санкцій  тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів  сплати  штрафних  санкцій  тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Наданий до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2004 рік свідчить про те, що  відповідач у звітному періоді не мав прибутку.

Матеріалами справи встановлено, що середньорічна заробітна плата у відповідача у 2004 р. становила 2968,57 грн. Оскільки у відповідача у 2004 році фактично не працювало жодного інваліда, за 1 не зайняте робоче місце відповідач повинен був сплатити до 15 квітня поточного року штрафні санкції в сумі 2968,57 грн. Позивачем нарахована пеня за прострочення платежу станом на 30.08.2005 р. в розмірі 120,23 грн. Загальна сума заборгованості складає 3088,80 грн.

Судом встановлено, що  відповідач на протязі 2004 року подавав звіти про наявність вільних місць та потребу в працівниках до РЦЗ, але в звітах не відображена наявність вільних місць та потреба в працевлаштуванні інвалідів. Згідно направлень на працевлаштування Фрунзенський РЦЗ направляв на працевлаштування кандидатури, які були потрібні для працевлаштування на підприємстві згідно наданих звітів. Згідно наданих відповідачем наказів на підприємстві на протязі 2004 р. були працевлаштовані працівники, але жоден з них не є інвалідом.

Згідно листа Фрунзенського РЦЗ від 13.05.05 № 606 відповідач протягом 2004 р. не звертався з інформацією про наявність вільних місць та потребу в працевлаштуванні інвалідів. Доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2004 р. не надано, доказів його звернення до органів, визначених у ст. 18 Закону, які здійснюють працевлаштування інвалідів, про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, суду не надано.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд вважає необхідним відзначити, що Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності” звільняє від сплати внесків до фонду соціального захисту інвалідів. Але предметом позову є штрафні санкції, які відповідач безпідставно ототожнює з внесками. Норми стосовно внесків (відрахувань) до фонду соціального захисту інвалідів виключено з наведеного вище закону з серпня 2001 р. Штрафні санкції та внески (відрахування) мають різну правову природу. Від сплати штрафних санкцій наведений Указ Президента України не звільнює.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача з посиланням на відсутність прибутку судом не приймається до уваги, оскільки закон не звільняє від відповідальності підприємства,  які не мають прибутку.

Суд зазначає, що ст. 20 наведеного Закону не ставить обов'язок підприємства, установи і організації щодо здійснення відрахувань (сплати штрафних санкцій) до Фонду у залежність від наявності чи відсутності прибутку у відповідних суб'єктів господарювання.

Суд також зазначає, що згідно ”Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. відповідач повинен був добровільно сплатити до 15 квітня 2005 р. штрафні санкції, що він не зробив. Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.  

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4, 8, 17, 50, 86, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої навчально-виховного комплексу „Старт-школа Фрунзенського району” (61091, м. Харків, пр-т Маршала Жукова, 15/1, р/р 26004001567100, АКРБ „Регіон-банк”, МФО 351254, код ЄДРПОУ 22715981) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під. 1 пов., кімн. 16, р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код 24134567, МФО 851011, УДК у Харківській області) штрафні санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 р. у розмірі 3088,80 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі

заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11.04.2007 р. о 11-00 год        

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.