Рішення

від 13.07.2016 по справі 910/6262/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016Справа №910/6262/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Броліс"

про стягнення 9 163 242,62 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Звада Р.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Броліс" (далі - відповідач) про стягнення 9 163 242,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/6262/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

У судове засідання 18.05.2016 представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/6262/16 від 07.04.2016 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/6262/16 від 07.04.2016 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 розгляд справи було відкладено на 01.06.2016.

27.05.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

01.06.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, надав суду клопотання про продовження строку розгляду спору.

Представник відповідача 01.06.2016 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста від 18.05.2016 не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 01.06.2016 клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд задовольнив зазначене клопотання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2016 розгляд справи було відкладено на 15.06.2016.

08.06.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про видачу копії ухвали.

15.06.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва у справі № 910/6262/16 від 01.06.2016 позивач не виконав.

15.06.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва у справі № 910/6262/16 від 01.06.2016 відповідач не виконав.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача у судове засідання, неподання представниками сторін витребуваних доказів та у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 13.07.2016.

12.07.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судове засідання 13.07.2016 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2016 не з'явився.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Броліс» (далі - лізингоодержувач, відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у фінансовий лізинг об'єкт нерухомого майна, а саме: оздоровчо-відпочинковий комплекс, що складається з оздоровчо-відпочинкового комплексу на 30 місць, дерев'яного, загальною площею 1 055,4 кв.м. зазначеного в плані літерою «А», та з закладу громадського харчування на 30 посадочних місць, дерев'яного, загальною площею 339,3 кв.м., зазначеного в плані літерою «Б», криниці з бетонних кілець, зазначеної у № 1, огорожі з бетонних плит, цегли, металу, зазначеної № 2-4 та вимощення з бетонних плит, зазначеного І, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Яремче, село Татарів, вул. Незалежності, будинок 14-В.

Відповідно до п. 1.9 Договору згідно з висновком про вартість об'єкта оцінки, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-консалтингова фірма - ЗАХІД» 27.07.2012 року ринкова вартість об'єкту лізингу станом на 27.07.2012 з урахуванням ПДВ складає 8 037 696,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість лізингових платежів за цим Договором визначається у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Усі платежі за цим Договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати відповідно до Графіку та умов цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця №» 37399919, що відкрито в ПАТ «Енергобанк». Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмету лізингу; платежі по відшкодуванню витрат, пов'язаних зі страхуванням предмету лізингу, платежі по відшкодуванню інших витрат лізингодавця, що пов'язані з виконанням цього Договору (в т.ч. не зазначені в Договорі, але що можуть виникнути у Лізингодавця при виконанні Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до Графіку та умов цього Договору, лізингоодержувач сплачує лізинговий платіж до 30 числа кожного місяця, що вказано у графіку. Якщо строк сплати будь-якого щомісячного платежу припадає на неробочий (вихідний або святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Пунктами 4.1 та 4.8 визначено, що страхування предмета лізингу здійснюється лізингодавцем самостійно протягом строку лізингу щорічно за наступними страховими ризиками: випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. Лізингоодердувач відшкодовує страхові платежі лізингодавцю шляхом сплати лізингових платежів, до яких включається вартість страхування.

В подальшому, між сторонами було укладено низку Договорів про внесення змін до Договору, якими, зокрема, сторонами вносились зміни до Графіку сплати лізингових платежів.

30.10.2012 між сторонами Договору було підписано Акт передачі майна у лізинг, яким підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв у користування та володіння об'єкт фінансового лізингу (нерухомого майна), а саме: оздоровчо-відпочинковий комплекс, що складається з оздоровчо-відпочинкового комплексу на 30 місць, дерев'яного, загальною площею 1 055,4 кв.м. зазначеного в плані літерою «А», та з закладу громадського харчування на 30 посадочних місць, дерев'яного, загальною площею 339,3 кв.м., зазначеного в плані літерою «Б», криниці з бетонних кілець, зазначеної у № 1, огорожі з бетонних плит, цегли, металу, зазначеної № 2-4 та вимощення з бетонних плит, зазначеного І, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Яремче, село Татарів, вул. Незалежності, будинок 14-В.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем не виконувались умови Договору належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.02.2016 становить 9 163 242,62 грн та складається з:

- заборгованості за Договором по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу - 3 277 077,05 грн;

- заборгованості за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням предмет лізингу - 1 859 744,00 грн;

- заборгованості по штрафу - 4 822 617,60 грн;

- пеня за несвоєчасне повернення лізингових платежів - 63 547,87 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню строку дії договору. Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за передачу лізингового майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В якості доказі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем був наданий суду розрахунок заборгованості та банківські виписки по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку позивача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

Проте, з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви та уточненого розрахунку, поданого позивачем в процесі розгляду справи вбачається, що загальна нарахована заборгованість відповідача за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням згідно Додатку № 1 від 29.12.2014 до Договору про внесення змін до Договору складає 1 859 774,00 грн, в тому числі прострочена та несплачена сума заборгованості за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням в розмірі 1 000 000,00 грн, в тому числі сплачена сума заборгованості за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням з 30.10.2012 по 31.01.2016 в розмірі 859 774,00 грн.

Таким чином, так як відповідачем було сплачено суму заборгованості за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням з 30.10.2012 по 31.01.2016 в розмірі 859 774,00 грн. на погашення загальної нарахованої заборгованості відповідача за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням згідно Додатку № 1 від 29.12.2014 до Договору про внесення змін до Договору в розмірі 1 859 774,00 грн, стягненню підлягає лише несплачена сума заборгованості за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням в розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Таким чином, позивачем належним чином було доведено суду наявність заборгованості у відповідача за Договором по відшкодуванню частини вартості предмета лізингу в розмірі 3 277 077,05 грн, в свою чергу, заборгованість відповідача за комісією, витратами, пов'язаними зі страхуванням згідно Додатку № 1 від 29.12.2014 до Договору про внесення змін до Договору підлягає стягненню лише в розмірі 1 000 000,00 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 63 547,87 грн та штраф в розмірі 4 822 617,60 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. п. 8.2 та 8.3 Договору у випадку порушення лізингоодержвачем зобов'язань за цим Договором щодо сплати лізингових платежів, лізингоодердувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

В разі невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем будь-якого зобов'язання за цим Договором, лізингоодержувач сплачує банку штраф в розмірі 10% від вартості об'єкта лізингу. Сплата штрафу здійснюється лізингоодержувачем за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання лізингоодержувачем зобов'язання за цим Договором.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, суд дійшов до висновку про те, що позивачем були вірно розраховані зазначені показники, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 63 547,87 грн та штраф в розмірі 4 822 617,60 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 9 163 242,62 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 113 242,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Броліс" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 6, ЛІТЕРА "В4"; ідентифікаційний код: 14372449) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 56; ідентифікаційний код: 19357762) заборгованість в загальному розмірі 4 227 077 (чотири мільйони двісті двадцять сім тисяч сімдесят сім) грн 05 коп., пеню в розмірі 63 547 (шістдесят три тисячі п'ятсот сорок сім) грн 87 коп. та штраф в розмірі 4 822 617 (чотири мільйони вісімсот двадцять дві тисячі шістсот сімнадцять) грн 60 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Броліс" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 6, ЛІТЕРА "В4"; ідентифікаційний код: 14372449) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, будинок 56; ідентифікаційний код: 19357762) витрати по сплаті судового збору в розмірі 136 698 (сто тридцять шість тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 64 коп.

Повне рішення складено 18.07.2016

Суддя О.В. Нечай