Постанова

від 28.07.2016 по справі 814/1541/16

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28.07.2016 р. Справа № 814/1541/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030

доТовариства з обмеженою відповідальністю "РОССТАНЬ", вул. Громадянська, 1/2,Миколаїв,54001

проподання про підтвердження адміністративного арешту майна, В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-позивач) звернулась до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТАНЬ" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи Наказ №474 від 25.07.2016 року та Направлення на проведення документальної виїзної позапланової перевірки №217/14-03-14-01 218/14-03-14-01, 219/14-03-14-01 від 26.07.2016 року, посадовою особою підприємства відповідача 26.07.2016 року перевіряючих ДПІ не допущено до проведення перевірки, про що було складено відповідні Акти від №4/14-03-14-01/38458061, №3/14-03-14-01/38458061 від 26.07.2016 року.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, керівником ДПІ 26.07.2016 о 15:40 було прийнято Рішення №6/14-03-14-01 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "РОССТАНЬ". Позивач вважає, що застосування до платника податку адміністративного арешту майна є обґрунтованим та необхідним заходом.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином (телефонограма). Заперечень проти позовних вимог суду не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне

На виконання Наказу №474 від 25.07.2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ТОВ «РОССТАНЬ» виписані направлення №217/14-03-14-01, 218/14-03-14-01, 219/14-03-14-01 від 26.07.2016 року та співробітниками податкової здійснено вихід за фактичним місцем знаходження товариства.

При виході за фактичним місцем розташування суб'єкта господарювання перевіряючі ознайомили з наказом та направленнями на перевірку представника підприємства ОСОБА_1, але остання не допустила до проведення позапланової документальної виїзної перевірки, від відмовилась допускати співробітників позивача до проведення перевірки, про що складено Акти №4/14-03-14-01/38458061, №3/14-03-14-01/38458061 від 26.07.2016 року про відмову від допуску по проведення перевірки, які підписані фахівцями ДПІ та представником підприємства про ознайомлення з даним актом.

Відповідно до абз. З п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, відмова платника податків та/або посадових осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці другому цього пункту, не дозволяється.

Таким чином, з урахуванням зазначеної норми у посадових осіб ДПІ були оформлені належним чином документи, які дають право на проведення документальної перевірки платника податків, та посадові особи вправі були приступити до проведення зазначеної перевірки .

Відповідно до абзацу п'ятого п.81.1 ст.81 ПК України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків лише дві підстави для недопущення працівників податкової служби до перевірки: 1) непред'явлення належних документів (наказу та направлення), 2) оформлення цих документів з порушенням законодавства.

Діючим Податковим Кодексом України п.16.1.9 ст. 16 передбачений обов'язок платника податків не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законі вимоги такої посадової особи; Допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.(п.16.1.13 ст.16)

Перевіркою наказів та направлень, судом встановлено, що вони складені у повній відповідності з вимогами ст.81.1 ПК України. За таких обставин, суд приходить висновку, що Направлення на перевірку та Накази на проведення перевірки на день вручення їх уповноваженим працівникам відповідача були належним чином оформлені.

Факт пред'явлення працівником ДПІ наказу та направлень на перевірку представникові підприємства підтверджується лише складеними актами, але доказів, які б ставили під сумнів даний факт відповідач суду не надав.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено порядок проведення перевірки, перелік документів, які повинні бути пред'явлені перевіряючими при проведенні документальної або фактичної перевірки.

Так, згідно вищезазначеної норми, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно до п.п.94.2.3. ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

На підставі вищезазначеної норми та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, заступником начальником ДПІ У Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення № 6/14-03-14-01 від 26.07.2016 р. о 15:40 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «РОССТАНЬ».

Пунктом 94.10 ст. 94 ПК України встановлено, що Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

За таких обставин суд перевірив докази, що містяться в матеріалах справи та дійшов висновку, що позов ДПІ У Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків належить задоволенню.

Одночасно з цим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з того, що за ч. 2, 4 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163, 183-3, п.4 ч.2 ст.256 КАС України КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Подання задовольнити.

2.Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТАНЬ" (код ЄДРПОУ 38458061), що знаходиться за адресою м. Миколаїв, Громадянська, 1/2.

3.Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 183-3, 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є. В. Марич