Рішення

від 28.07.2016 по справі 904/5643/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.16р. Справа № 904/5643/16

За позовом дочірнього підприємства "Навчально-курсовий комбінат "Кривбасбуд" державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до приватного підприємства "Камелот ОСОБА_1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 062,48 грн. заборгованості за суборенду майна, 219,86 грн. пені, 845,62 грн. штрафу, 958,74 грн. інфляційних втрат, 100,02 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №269 від 26.07.2016 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Навчально-курсовий комбінат "Кривбасбуд" державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Камелот ОСОБА_1" заборгованості на загальну суму 4 186,72 грн., з яких:

- 2 062,48 грн. заборгованість за суборенду майна за період з січня 2014 року по липень 2015 року;

- 219,86 грн. пеня за загальний період з 16.01.2014 року по 28.07.2015 року;

- 845,62 грн. штраф;

- 958,74 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня 2014 року по травень 2016 року;

- 100,02 грн. 3% річних за загальний період з 11.01.2014 року по 30.06.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів суборенди № 10/14 від 01.01.2014 року та № 16/15 від 01.01.2015 року нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" в частині вчасної та повної оплати суборенди.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань станом на 08.07.2016 року (а.с. 95, том 1).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку - вважається або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Надіслана на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі була повернута підприємством з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2016 року з призначенням її до розгляду на 28.07.2016 року.

У судовому засіданні 28.07.2016року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року та 01.01.2015 року між дочірнім підприємством "Навчально-курсовий комбінат "Кривбасбуд" державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - орендар, позивач) та приватним підприємством "Камелот ОСОБА_1" (далі - суборендар, відповідач) були укладені договори № 10/14 та № 16/15 суборенди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - договори) відповідно до п.1.1. яких орендарем було передано суборендарю в суборенду нерухоме майно загальною площею 5,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 9.

Відповідно до п. 2.1 договорів суборендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду (додаток 1) і користується ним протягом узгодженого договором строку.

У разі припинення дії договору суборендар, зобов'язується негайно повернути майно орендарю. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна з суборенди, за умови здійснення суборендарем повних розрахунків за договором (п.2.3 договорів).

В разі порушення суборендарем умов п. 2.3. договору, суборендар зобов'язується за весь час такого прострочення сплатити на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної суборендної плати за весь час фактичного користування майном (п. 2.4 договору).

Відповідно до п.3.2 договору суборенди № 10/14 та п.3.3 договору суборенди №16/15 суборендар протягом п'яти календарних днів, після отримання договору, сплачує суборендний платіж згідно наданого орендарем рахунку-фактури, який включає плату за відповідну кількість днів першого місяця суборенди із розрахунку розміру щомісячного платежу за суборенду майна.

У подальшому суборендар зобов'язаний сплачувати суборендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку-фактури, який суборендар не пізніше п'ятого числа поточною місяця повинен отримати у орендаря. Несвоєчасне отримання суборендарем рахунку-фактури у орендаря не звільняє суборендаря від зобов'язання вчасно сплачувати суборендні платежі (п.3.3 договору суборенди № 10/14 та п.3.4 договору суборенди №16/15).

На виконання умов договорів, за актами приймання-передачі в суборенду від 01.01.2014 року та від 01.01.2015 року суборендар прийняв, а орендар передав зазначене вище приміщення.

На виконання умов договорів орендарем були виставлені рахунки на загальну суму 3 382,48 грн.:

- № 11 від 08.01.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 102 від 06.02.2014 року на суму 165,00грн.

- № 220 від 07.03.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 288 від 03.04.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 376 від 06.05.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 472 від 06.06.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 555 від 07.07.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 678 від 22.08.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 707 від 02.09.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 796 від 07.10.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 863 від 03.11.2014 року на суму 165,00грн.

- № 953 від 05.12.2014 року на суму 165,00грн.;

- № 15 від 12.01.2015 року на суму 165,00 грн.;

- № 91 від 09.02.2015 року на суму 170,12 грн.;

- № 175 від 13.03.2015 року на суму 179,14 грн.;

- № 315 від 21.04.2015 року на суму 198,49 грн.;

- № 386 від 14.05.2015 року на суму 226,28 грн.;

- № 452 від 08.06.2015 року на суму 231,26 грн.;

- № 552 від 03.07.2015 року на суму 232,19 грн.

31.07.2015 року орендарем складено Акт огляду суборендованого приміщення № 16/15/1 згідно якого комісія встановила, що станом на 31.07.2015 року суборендар звільнив суборендовані приміщення без підписання додатку № 3 (акт приймання-передачі з суборенди нерухомого майна).

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 1 320,00 грн., що є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Крім того, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно з п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Зважаючи на те, що в обумовлені договором строки відповідач сплати суборенду плату, тим самим порушивши свої зобов’язання за договорами.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов’язку щодо сплати суборенди.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 062,48 грн. суборендної плати є обґрунтованою.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. 9.2 Договору № 10/14 і п. 9.2 Договору № 16/15 визначено, що за несвоєчасне, внесення суборендних платежів (після п'ятнадцятого числа поточного місяця) суборендар сплачує на користь орендаря пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати суборендних платежів до 28 числа поточного місяця, суборендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендаря штраф в розмірі 25 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, судом встановлено розрахунки здійснено вірно, у зв'язку з чим, стягненню підлягає пеня за загальний період з 16.01.2014 року по 28.07.2015 року у сумі 219,86 грн. та штраф у сумі 845,62 грн.

3% річних нараховані позивачем за загальний період з 16.01.2014 року по 30.06.2016 року вірно та підлягають до стягнення у сумі 100,02 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі 958,74 грн. за загальний період з січня 2014 року по травень 2016 року.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Камелот ОСОБА_1" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, буд. 9, ідентифікаційний код 33452901) на користь дочірнього підприємства "Навчально-курсовий комбінат "Кривбасбуд" державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 9, ідентифікаційний код 33407618) суборендну плату у сумі 2 062,48 грн., пеню у сумі 219,86 грн., штраф у сумі 845,62 грн., інфляційні втрати у сумі 958,74 грн., 3 % річних у сумі 100,02 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2016 року.

Суддя ОСОБА_3