Рішення

від 01.08.2016 по справі 914/1630/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016р. Справа№ 914/1630/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Колективного підприємства виробничо-торгівельної фірми «ТЕКС-1» Львівської обласної асоціації інвалідів, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення 33 410,87 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області Колективним підприємством виробничо-торгівельною фірмою "ТЕКС-1" Львівської обласної асоціації інвалідів заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 33 410,87 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.07.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 01.08.2016 року не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Поштовий конверт, надісланий на юридичну адресу відповідача повернутий підприємством зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду

України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в

разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за

належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання

суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному

реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто

підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття)

адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового

відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце

розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.02.2015 року між Колективним підприємством виробничо-торгівельною фірмою «ТЕКС-1» Львівської обласної асоціації інвалідів (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення площею 25,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.1.2. договору, технічна характеристика приміщення - приміщення першого поверху, позначені в технічному паспорті цифрами: 3 - площею 4,6 кв.м.; 4 - площею 1,1 кв.м.; 5- - площею 20,0 кв.м. Обладнано санвузлом, водою, світлом, теплом.

Прийом - перадача в суборенду приміщення здійснюється на підставі акту прийому - передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (додаток №1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору) (п.2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони визначили строк оренди, який становить 1 (один) рік та 10 місяців з дня передачі орендодавцем приміщення суборендарю, яким є дата підписання акту прийому - передачі майна у оренду. З моменту підписання зазначеного акта починається обчислення строку даного договору і нарахування орендної плати.

За користування зазначеним приміщенням суборендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 6000,00 грн. в місяць. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця (п.4.1. договору).

Сторони домовилися, що величина орендної плати може змінюватися згідно інфляційних процентів в країні, змін законодавства, тощо, про що складається протокол розрахунку нової ціни орендної плати, яким суборендар зобов'язаний на протязі 10 днів розглянути і повернути орендодавцю з погодженням або обґрунтованою відмовою (п.4.3. договору).

На виконання умов п.4.1. договору відповідачем протягом лютого-серпня 2015 року проведені платежі по орендній платі за користування приміщення, що підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальними чеками, а саме: за лютий 2015 року - в сумі 6000,00 грн., квитанція ПАТ «Укрсоцбанку» від 20.02.2015 року, за березень 2015 року - в сумі 6000,00 грн., фіскальний чек від 23.03.2015 року, за квітень 2015 року - в сумі 6000,00 грн., фіскальний чек від 21.04.2015 року, за травень 2015 року - в сумі 6000,00 грн., фіскальний чек від 20.05.2015 року, за червень 2015 року - в загальній сумі 6000,00 грн., фіскальні чеки від 02.07.2015 року в сумі 2100,00 грн., від 13.07.2015 року в сумі 2100,00 грн., від 14.07.2015 року в сумі 1800,00 грн., за липень 2015 року - в загальній сумі 6000,00 грн., фіскальний чек від 31.07.2015 року в сумі 1800,00 грн., квитанція для прибуткового касового ордеру №466 від 14.08.2015 року на суму 2100,00 грн., фіскальний чек від 17.08.2015 року в сумі 2100,00 грн., за серпень 2015 року - в загальній сумі 6000,00 грн., фіскальні чеки від 27.08.2015 року в сумі 3900,00 грн., від 31.08.2015 року в сумі 2100,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем порушені умови договору щодо сплати орендної плати за користування майном. За час користування майном (з лютого 2015 року по грудень 2015 року) відповідач проводила оплату несвоєчасно, а також не сплатила щомісячну орендну плату за чотири місяці поспіль з вересня по грудень 2015 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 24 000,00 грн.

У зв'язку з заборгованістю відповідача за договором понад 3 місяці, позивачем 14.01.2016 року вручено нарочно повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору суборенди, про що свідчить розписка і підпис на повідомленні відповідача.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення орендованого приміщення, якщо суборендар не вносить плату за користування приміщенням протягом двох місяців підряд. У разі відмови орендодавця від даного договору договір є розірваним з моменту одержання суборендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Позивач зазначає, що договір суборенди є розірваний 01.01.2016 року на підставі ст. 782 ЦК України.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 24000,00грн. заборгованості по орендній платі, 5814,26 грн. - пені, 459,62 грн. - 3% річних та 1758,99 грн. - інфляційних втрат.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1. договору визначено, що за користування зазначеним приміщенням суборендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 6000,00 грн. в місяць. Орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 24000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно абзацу 1 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендної плати суборендар, зобов'язаний сплачувати на користь орендодавця окрім основного боргу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення за весь період прострочення до повного розрахунку.

Правильність представленого позивачем розрахунку пені в сумі 5814,26 грн. судом перевірено.

В силу статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму основної заборгованості позивачем нараховано 1758,99 грн. інфляційних втрат та 459,62 грн. - 3% річних.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем втрат від інфляції, та 3% річних.

На підставі зазначеного вище, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 24000,00 грн. основного боргу, 5814,26 грн. пені, 1758,99 грн. інфляційних втрат та 459,62 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79017, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Колективного підприємства виробничо-торгівельної фірми «ТЕКС-1» Львівської обласної асоціації інвалідів (79010, м.Львів, вул.Некрасова,10; ідентифікаційний код 19171721) 24 000,00 грн. основного боргу, 5 814,26 грн. - пені, 1 758,99 грн. - інфляційних втрат, 459,62 грн. - 3% річних та 1 378,00 грн. - судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.