Ухвала

від 01.08.2016 по справі 910/9447/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.08.2016Справа № 910/9447/14

Скаржник (боржник) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК"

Стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Аркада"

Суб'єкт оскарження Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скарга відповідно до ст. 121-2 ГПК України (ВП 51169532)

У справі № 910/9447/14

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК"

про стягнення 52 346 308,35 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від скаржника (боржника, відповідача): Бондар Р.В. за довіреністю № 08 від 21.06.2016

Ігнатенко О.В. за довіреністю № 1 від 11.01.2016

від стягувача (позивача): не з'явився

від суб'єкта оскарження: Медведєв О.В. за довіреністю № 20.22/707 від 30.12.2015

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/9447/14 у задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк "Аркада" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/9447/14 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" 31 407 785,01 грн. винагороди, 43 848,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14, яка набрала законної сили 20.04.2016, були видані накази Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 № 910/9447/14, які дійсні для пред'явлення до виконання до 20.04.2017, в т.ч. наказ Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 № 910/9447/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" 31 407 785,01 грн. винагороди, 43 848,00 грн. судового збору за подання позовної заяви (надалі - наказ Господарського суду міста Києва від 04.05.2016 № 910/9447/14).

Постановою Вищого господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/9447/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 залишено без змін.

12.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" (надалі - скаржник) надійшла скарга № 115 від 12.07.2016 на дії державного виконавця.

Відповідно до наведеної скарги скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. в частині винесення 29.06.2016 постанов про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн. у виконавчому провадженні № 51169532;

- скасувати постанови від 29.06.2016 про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн., винесені у виконавчому провадженні № 51169532 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.;

- зупинити стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016 у виконавчому провадженні № 51169532 на час розгляду господарським судом по суті скарги боржника та набрання законної сили рішенням суду, прийнятого за результатом розгляду скарги боржника (далі - скарга на дії державного виконавця).

В обґрунтування поданої скарги щодо постанови органу ДВС про стягнення виконавчого збору скаржник вказав, що постановою про поновлення виконавчого провадження від 29.06.2016 орган ДВС поновив ВП № 51169532, однак при поновленні ВП № 51169532 органом ДВС не встановлено строку для добровільного виконання рішення суду, безпосередньо у постанові органу ДВС про стягнення виконавчого збору чітко не прописано, коли саме закінчився строк на самостійне виконання боржником рішення суду і, відповідно, виникло право органу ДВС на стягнення виконавчого збору. Таким чином, вчинення 29.06.2016 органом ДВС виконавчої дії з винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору скаржник вважає незаконною виконавчою дією, а вказану постанову - такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування поданої скарги стосовно постанови органу ДВС про арешт коштів боржника скаржник вказує на те, що стягувач не звертався із заявою до державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, а орган ДВС вчинив відповідну виконавчу дію за своєю ініціативою.

Разом із скаргою на дії державного виконавця 12.07.2016 через відділ діловодства суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК" подало заяву № 116 від 12.07.2016 про вжиття заходів по забезпеченню, відповідно до якої просило суд вжити заходи по забезпеченню шляхом зупинення стягнення на підставі наказу № 910/9447/14 від 04.05.2016 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9447/14 (далі - заява про вжиття заходів по забезпеченню).

Згідно частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України стягувачем, боржником або прокурором можуть бути подані скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на дії державного виконавця № 115 від 12.07.2016 прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 01.08.16 о 15:10 год.

01.08.2016 представник скаржника (відповідача) подав через відділ діловодства суду додаткові пояснення до скарги на дії державного виконавця, в яких звернув увагу суду на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14 стосовно стягнення виконавчого збору, згідно якої: "Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання". При цьому скаржник стверджує, що відповідно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, по ВП № 51169532 станом на дату винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем не вчинялись заходи примусового провадження, визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, на думку скаржника, у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, з'явились представники скаржника (відповідача) та суб'єкта оскарження.

Представник стягувача (позивача) в судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Приписами ч. 2 ст. 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка, зокрема, стягувача в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи наведене, розгляд даної скарги здійснювався за відсутності представника стягувача (позивача).

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні 01.08.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 51169532. Клопотання судом задоволене, документи залучено до матеріалів справи, клопотання передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 01.08.2016 представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також подав письмові пояснення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК", відповідно до яких просив суд відмовити у її задоволенні. У наведених поясненнях зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору від 29.06.2016 була винесена державним виконавцем відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на невиконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для самостійного його виконання. Звернуто увагу суду на те, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору врегульовано ст.ст. 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження", норми яких не пов'язують зазначену постанову із заходами примусового виконання рішень, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення суду в строк, встановлений для його самостійного виконання. Стосовно постанови про арешт коштів боржника від 29.06.2016 зазначено, що при її винесенні державний виконавець керувався положеннями ст.ст. 11, 27, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження" та мав всі підстави для їх винесення.

Подані представником суб'єкта оскарження в судовому засіданні 01.08.2016 пояснення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 01.08.2016 представник скаржника (відповідача) підтримав подану ним до суду 12.07.2016 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

В обгрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив, що постанови від 29.06.2016 про арешт коштів боржника та про стягнення виконавчого з боржника в сумі 3145163,30 грн., винесені головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. у виконавчому провадженні № 51169532 з перевищенням повноважень та з порушенням норм чинного законодавства, а подальші дії державного виконавця щодо здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51169532 можуть вплинути на права, обов'язки та охоронювані законом інтереси учасників даного господарського спору та значно утруднити, або зробити неможливим виконання ухваленого в майбутньому рішення суду у разі задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на дії державного виконавця. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 66, 67 ГПК України скаржник відповідно до поданої заяви просить суд вжити заходи по забезпеченню шляхом зупинення стягнення на підставі наказу № 910/9447/14 від 04.05.2016 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9447/14.

Судом розглянуто в судовому засіданні 01.08.2016 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Наведена заява судом відхиляється як така, що не відповідає нормам ст.ст. 66, 67 ГПК України, оскільки згідно частини 12 вказаної статті не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом. Перелік заходів забезпечення позову передбачений частиною 1 статті 67 ГПК України та фактично не містить такого заходу забезпечення, як зупинення стягнення на підставі наказу до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В судовому засіданні 01.08.2016 представник скаржника (відповідача) підтримав подану ним до суду 12.07.2016 скаргу на дії державного виконавця та надав усні пояснення з приводу підстав її подання, з урахуванням при цьому додаткових пояснень до скарги на дії державного виконавця, поданих 01.08.2016 через відділ діловодства суду.

Представник суб'єкта оскарження в судовому засіданні 01.08.2016 надав усні заперечення на скаргу на дії державного виконавця, з урахуванням викладеного у письмових поясненнях, поданих ним у судовому засіданні 01.08.2016, у задоволенні скарги просив суд відмовити повністю.

При розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на дії державного виконавця, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена .

20.05.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. (далі - державний виконавець), на підставі ст.ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51169532 за наказом Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" (далі - ТОВ "ДБК") на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Аркада" 31 407 785,01 грн. винагороди, 43 848,00 грн. судового збору за подання позовної заяви (далі - постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016). Слід зазначити, що наказ Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 51169532, видано на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14, яка набрала законної сили 20.04.2016.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 була надіслана боржнику та отримана останнім 23.05.2016.

Разом з тим, 28.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "ДБК", боржник) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14.

23.05.2016 ТОВ "ДБК" подало до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання № 108 від 23.05.2016 (вх. номер реєстрації № 5309-0-30-16 від 23.05.2016) про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51169532 з огляду на звернення боржника до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, до якої додане клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14.

Підстави для зупинення виконавчого провадження визначені ст.ст. 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження", норми яких не містять такої підстави для зупинення виконавчого провадження, як звернення боржника до Вищого господарського суду України із заявою про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду. З огляду на наведене, підстави для зупинення виконавчого провадження ВП № 51169532 за клопотанням ТОВ"ДБК" № 108 від 23.05.2016 у державного виконавця були відсутні.

31.05.2016 ТОВ "ДБК" подало до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання № 111 від 27.05.2016 (вх. номер реєстрації № 15828-0-33-16 від 31.05.2016) про зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "ДБК" по суті, та про зняття арешту з майна та рахунків ТОВ "ДБК". В якості додатку до наведеного клопотання боржником додано ухвалу Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі № 910/9447/14, якою зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 до закінчення перегляду справи № 910/9447/14 в касаційному порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право.

24.06.2016 державним виконавцем на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі № 910/9447/14 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до закінчення перегляду справи № 910/9447/14 в касаційному порядку.

21.06.2016 Вищим господарським судом України винесено постанову у справі № 910/9447/14, якою касаційну скаргу ТОВ "ДБК" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

29.06.2016 державним виконавцем на підставі ч. 5 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016, виданого на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

29.06.2016 державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3145163,30 грн., яка обґрунтована наступним: постановою від 20.05.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016, боржнику запропоновано виконати його в самостійному порядку в строк для самостійного виконання наказу, боржником у наданий строк наказ не виконано (далі - постанова про стягнення виконавчого збору від 29.06.2016).

Крім того, 29.06.2016 державним виконавцем на підставі ст.ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на підставі рішення суду накладено арешт на кошти боржника в межах суми 3145163,30 грн. (далі - постанова про арешт коштів боржника від 29.06.2016).

Постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника від 29.06.2016 були направлені державним виконавцем боржнику та одержані останнім 11.07.2016 за вх. № 58, № 60, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

12.07.2016 скаржник звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, що підтверджується відтиском штампу Господарського суду міста Києва про одержання цієї скарги від 12.07.2016 за № 06-29.1/10111/16, згідно якої просить суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. в частині винесення 29.06.2016 постанов про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн. у виконавчому провадженні № 51169532;

- скасувати постанови від 29.06.2016 про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн., винесені у виконавчому провадженні № 51169532 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В.;

- зупинити стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016 у виконавчому провадженні № 51169532 на час розгляду господарським судом по суті скарги боржника та набрання законної сили рішенням суду, прийнятого за результатом розгляду скарги боржника

Враховуючи наведене та приписи статті 121-2 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що скаржник звернувся до господарського суду в межах встановленого приписами зазначеної статті ГПК України строку для подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

В обґрунтування поданої скарги в частині, яка стосується постанови органу ДВС про стягнення виконавчого збору від 29.06.2016, скаржник вказав, що він не ухилявся від виконання рішення суду, а тільки використовував надані йому чинним законодавством України права на оскарження судового рішення та відповідне зупинення виконавчих дій. Скаржник зазначив, що постановою про поновлення виконавчого провадження від 29.06.2016 орган ДВС поновив ВП № 51169532, однак при поновленні ВП № 51169532 органом ДВС не встановлено строку для добровільного виконання рішення суду, безпосередньо у постанові органу ДВС про стягнення виконавчого збору чітко не прописано, коли саме закінчився строк на самостійне виконання боржником рішення суду і, відповідно, виникло право органу ДВС на стягнення виконавчого збору. Крім того, скаржник вказав, що станом на дату винесення вказаної постанови державним виконавцем не вчинялись заходи примусового провадження, визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, вчинення 29.06.2016 органом ДВС виконавчої дії з винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору скаржник вважає незаконною виконавчою дією, а вказану постанову - такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування поданої скарги в частині, яка стосується постанови органу ДВС про арешт коштів боржника від 29.06.2016, скаржник вказав на те, що стягувач (позивач) не звертався із заявою до державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, а орган ДВС вчинив відповідну виконавчу дію за своєю ініціативою.

Наразі суд не може погодитись з наведеними доводами скаржника з огляду на таке.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі наказів господарських судів.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною 2 наведеної статті, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження . У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються адресатам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що 20.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51169532.

У наведеній постанові державний виконавець відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" вказав на необхідність боржнику (ТОВ "ДБК") самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови (п. 2), а також постановив при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (п. 3).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження було винесено державним виконавцем 20.05.2016, відповідно до вимог ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" боржник мав самостійно виконати рішення суду у строк до 27.05.2016 включно .

При цьому з матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 була надіслана боржнику та отримана останнім 23.05.2016 , що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП № 51169532 та не заперечується боржником.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обізнаність боржника про винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 та наданий йому строк для самостійного виконання рішення суду - до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість, рішення суду у встановлений державним виконавцем строк (для самостійного його виконання) не було виконано боржником, документальне підтвердження виконання рішення суду у цей строк боржник державному виконавцю не надав.

Судом також встановлено, що 31.05.2016, а отже після закінчення встановленого державним виконавцем строку для самостійного виконання рішення суду, скаржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання № 111 від 27.05.2016 (вх. номер реєстрації № 15828-0-33-16 від 31.05.2016) про зупинення дії постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "ДБК" по суті, та про зняття арешту з майна та рахунків ТОВ "ДБК", додавши до вказаного клопотання ухвалу Вищого господарського суду України від 25.05.2016 у справі № 910/9447/14, якою зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 до закінчення перегляду справи № 910/9447/14 в касаційному порядку.

Постановами державного виконавця від 24.06.2016 та від 29.06.2016 було відповідно зупинено та поновлено виконавче провадження ВП № 51169532 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню .

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Як встановлено судом, наказ Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження ВП № 51169532, не відноситься до виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується згідно вищенаведених приписів ч. 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Приписами п. 3.7, п.п 3.7.1 п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012, № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Судом також враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14, згідно якої виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи те, що боржник (скаржник) не здійснив дій, спрямованих на самостійне виконання рішення суду у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2016 строк, в той час як державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про те, що державний виконавець відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" мав всі підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 29.06.2016 в розмірі 3145163,30 грн.

При цьому суд зазначає, що нормами ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначені наступні заходи примусового виконання рішень:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП № 51169532, копії яких долучені представником суб'єкта оскарження до матеріалів даної справи, а також підтверджується внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень даними по ВП № 51169532 державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: 20.05.2016 - запит державного виконавця (Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, Головного управління держпраці у Київській області, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку), 20.05.2016 постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, що належить боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю "ДБК" у межах суми звернення стягнення 31451633,01 грн.), 24.05.2016 - постанова про арешт коштів боржника (накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунку(ах): ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", ПАТ "ДІАМАНТБАНК", ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АРКАДА"та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю "ДБК" у межах суми 341451633,01 грн.), 24.05.2016 - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешт на акції прості іменні, емітентом яких є ПАТ "Домобудівельний комбінат № 4" ЄДРПОУ 05503160 номінальною вартістю 0,05 грн., вид цінних паперів UA 4000088090, в кількості 152 070 100 штук, які зберігаються в депозитарній установі ТОВ "Інтелект-Інвестментс" код ЄДПРОУ 37063993, що належить боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю "ДБК").

З огляду на наведене, повністю спростовуються та відхиляються судом як безпідставні доводи скаржника про те, що станом на дату винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем не вчинялись заходи примусового провадження, визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, доводи скаржника про те, що при поновленні виконавчого провадження ВП № 51169532 постановою від 29.06.2016 органом ДВС не було встановлено строку для добровільного виконання рішення суду, суд відхиляє з огляду на те, що приписами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено встановлення строку для добровільного виконання рішення суду при поновленні провадженні виконавчого провадження. Такий строк встановлюється у постанові про відкриття виконавчого провадження, що визначено приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, суд вважає необґрунтованими твердження скаржника з приводу того, що безпосередньо у постанові органу ДВС про стягнення виконавчого збору чітко не прописано, коли саме закінчився строк на самостійне виконання боржником рішення суду і, відповідно, виникло право органу ДВС на стягнення виконавчого збору. Наразі суд відзначає, що приписи Закону України "Про виконавче провадження" не містять вказаних скаржником вимог до постанови про стягнення виконавчого збору. Водночас як приписами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 29.06.2016 державний виконавець діяв виключно в межах Закону України "Про виконавче провадження" та мав всі підстави для винесення вказаної постанови в межах відкритого виконавчого провадження ВП № 51169532.

Додатково суд звертає увагу, що з огляду на присутність представника ТОВ "ДБК" Бондар Р.В. в судовому засіданні 21.06.2016, призначеному Вищим господарським судом України з розгляду касаційної скарги ТОВ "ДБК" у справі № 910/9447/14, ТОВ "ДБК" вже 21.06.2016 було відомо, що Вищим господарським судом України винесено постанову у справі № 910/9447/14, якою касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 залишено без змін.

Наразі оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору державним виконавцем фактично винесено 29.06.2016. Належні і допустимі докази реального виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016 скаржником суду не надані, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, доводи скаржника у скарзі на дії державного виконавця про те, що він не ухилявся від виконання рішення суду, фактично не відповідають дійсності.

29.06.2016 державним виконавцем на підставі ст.ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт коштів боржника, якою на підставі рішення суду накладено арешт на кошти боржника в межах суми 3145163,30 грн.

Як зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судом також встановлено, що за змістом ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах (абзац 2 частини 2 наведеної статті ).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Водночас, нормами Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначено, на які кошти забороняється стягнення та накладення арешту (абз. 2 ч. 1 ст. 52) та які кошти не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом (ч. 5 ст. 65). В спірному випадку винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 29.06.2016 не підлягають застосуванню приписи абз. 2 ч. 1 ст. 52, ч. 5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Аналіз наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що вчинення державним виконавцем заходів у межах виконавчого провадження, зокрема, пов'язаних з накладення арешту на кошти боржника, не потребує відповідної заяви стягувача про накладення арешту на майно боржника, винесення відповідної постанови знаходиться в компетенції державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому суд також відзначає, що норми ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких державний виконавець за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, на які скаржник посилався у скарзі на дії державного виконавця, стосуються дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, тоді як в спірному випадку державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника від 29.06.2016 у межах суми виконавчого збору в розмірі 3145163,30 грн.

Судом також встановлено, що зняття арешту з майна регулюється приписами статті 60 наведеного Закону, зокрема, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна (ч. 2 ст. 60); за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (ч. 3 ст. 60). У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 статті 60 Закону).

Оскільки з матеріалів справи вбачається незавершений стан виконавчого провадження ВП № 51169532, а належні і допустимі докази реального виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 у справі № 910/9447/14 на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/9447/14 від 04.05.2016, рівно як і докази сплати виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн., скаржником суду не надані та в матеріалах справи відсутні, то суду не доведено протиправність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 29.06.2016, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.

Отже, зважаючи на наведені норми Закону України "Про виконавче провадження" та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 29.06.2016 у виконавчому провадженні ВП № 51169532 діяв виключно в межах наданих йому повноважень, відповідно до чинного законодавства України.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. в частині винесення 29.06.2016 постанов про арешт коштів боржника та про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3 145 163,30 грн. у виконавчому провадженні № 51169532, рівно як і для скасування оскаржуваних постанов.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на дії державного виконавця № 115 від 12.07.2016 у справі № 910/9447/14, доводи скаржника визнаються судом необґрунтованими, а тому скарга відхиляється повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" на дії державного виконавця № 115 від 12.07.2016 у справі № 910/9447/14 відхилити повністю.

2. Дана ухвала направляється сторонам та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суддя Гумега О.В.