Рішення

від 05.08.2016 по справі 904/304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/304/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", с. Надеждівка Криворізький район Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЕКО", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с. Бережинка Кіровоградський район, Кіровоградська область

тертя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання фіктивного договору недійсним

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЕКО", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання недійсним договору поставки №3/10-1 від 29.12.12р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що договір поставки №3/10-1 від 29.12.2012 року є фіктивним і таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання не з'явились, відзив на позов та письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог не надали, в матеріалах справи наявні поштові конверти з ухвалами суду про виклик у судове засідання, які було направлено на вказані у витягу з ЄДРПОУ адреси відповідача та третьої особи-1, які повернуто до суду у зв'язку з відсутністю за вказаними адресами.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Представники від третьої особи -2, -3 в судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, оскільки в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення, які підтверджують отримання третьою особою-2,-3 ухвал про виклик у судові засідання з розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 29.02.2016 року за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу по справі, у зв'язку чим провадження у справі зупинялось для направлення справи до Дніпропетровського науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення вказаної експертизи судом було поставлено наступні питання:

1) Чи виконані однією і тією ж особою підписи на договорі поставки №3/10-1 від 29.12.2012. в пункті 8 розділу "Юридичні адреси і реквізити сторін" в графі "Покупець" після слів "Директор: ОСОБА_3" (а.с.10) та угоді №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.13 в графі "Боржник", після слів "М.П.Підпис" (а.с.49)?

2) Чи виконано підпис на договорі поставки№3/10-1 від 29.12.2012р. в пункті 8 розділу "Юридичні адреси і реквізити сторін" в графі "Покупець" після слів "Директор: ОСОБА_3" (а.с.10) ОСОБА_3?

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали договору поставки №3/10-1 від 29.12.2012р. та угоди №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р., Дніпропетровський науково-дослідний експериментально-криміналістичний центр МВС України повернув матеріали справи до господарського суду з вимогою про надання оригіналів вищевказаних договорів.

02.06.2016 року провадження у справі поновлено для розгляду вищевказаного клопотання судового експерта.

Ухвалою суду від 22.06.2016 року провадження у справі зупинено, справу направлено до Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 29.02.16р.

На вирішення вказаної експертизи судом поставлено наступні питання:

1) Чи виконані однією і тією ж особою підписи на договорі поставки №3/10-1 від 29.12.2012 в пункті 8 розділу "Юридичні адреси і реквізити сторін" в графі "Покупець" після слів "Директор: ОСОБА_3" (а.с.10) та угоді №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.13 в графі "Боржник", після слів "ОСОБА_4 ОСОБА_3А." (а.с.49)?

2) Чи виконано підпис на договорі поставки№3/10-1 від 29.12.2012р. в пункті 8 розділу "Юридичні адреси і реквізити сторін" в графі "Покупець" після слів "Директор: ОСОБА_3" (а.с.10) ОСОБА_3?

3) Чи виконано підпис на угоді №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.13 в графі "Боржник", після слів "ОСОБА_4 ОСОБА_3А." (а.с.49) ОСОБА_3?

У зв'язку з відсутністю можливості надати оригінали договору поставки №3/10-1 від 29.12.2012 та угоди № 01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.13р. листом від 13.07.2016 року експерт Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України повідомив про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої

експертизи, оскільки дослідження проводяться лише за наявності оригіналів досліджуваних документів, тому справу повернуто до господарського суду без виконання експертизи.

Ухвалою від 19.07.2016 року провадження у справі поновлено.

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні прийнято рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №3/10-1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця та товарно супровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору.

Угодою №01/03 про відступлення права вимоги позивач та відповідач погодили, що первісний кредитор (відповідач) відступає, а новий кредитор (фізична особа-підприємець ОСОБА_1М.) приймає на себе права та вимоги первісного кредитора і стає кредитором за договором поставки №3/10-1 від 29.12.12р.

Позивач вказує, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв'язку з чим просить визнати його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч. 1 ст. 658 ЦК України).

З метою встановлення обставин, чи мало місце реальне виконання Договору, чи був Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд неодноразово зобов'язував сторін надати ряд доказів.

Так, суд зобов'язував сторін надати наступні документи:

- позивача: оригінал договору поставки №3/10-1 від 29.12.2012р., оригінал угоди №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р.,

- відповідача: оригінал договору поставки №3/10-1 від 29.12.2012р., оригінал угоди №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р., документи на підтвердження факту виконання умов договору №3/10-1 від 29.12.2012р. сторонами договору (рахунки, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, довіреності та інші), докази виготовлення, придбання, фактичного отримання та оплати, зберігання до подальшої реалізації позивачу товару, що є предметом поставки згідно договору №3/10-1;

- третю особу-1: оригінал угоди №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р., документи на підтвердження факту виконання умов договору №3/10-1 від 29.12.2012р. сторонами договору (рахунки, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, довіреності та інші)

На вищевказані вимоги суду позивач надав пояснення щодо відсутності вказаних оригіналів договорів, оскільки про існування договору, укладеного з відповідачем, позивач дізнався отримавши претензію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за угодою про відступлення права вимоги.

Разом з тим, з мотивів відсутності оригіналу договору поставки №3/10-1 від 29.12.2012р. та оригіналу угоди №01/03 про відступлення права вимоги від 01.03.2013р. Дніпропетровським науково-дослідим експериментально-криміналістичним центром МВС України та Державним науково-дослідним експертного-криміналістичним центром МВС України відмовлено у здійсненні судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 29.02.2016 року за клопотанням позивача.

Ні відповідачем, ні третьою особою-1 на вимоги суду не надано витребуваних доказів.

Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відсутність доказів виготовлення, придбання, фактичного отримання та оплати, зберігання до подальшої реалізації (передачі) позивачу як на дату укладення Договору, так і на дати його передачі позивачу, доказів поставки товару та виставлення рахунків на оплату позивачу, відсутність доказів в підтвердження перевезення та вивантаження на приймальну платформу позивача товару не вказує на реальне виконання сторонами Договору та свідчить про наявність ознак його фіктивності.

Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Враховуючи наведені вище встановлені обставини справи, положення законодавства, оцінюючи докази у справи у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, господарський суд вбачає підстави для визнання Договору недійсним та задоволення заявлених позивачем вимог.

Позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поставки № 3/10-1 від 29.12.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Надеждівка, вул. Шевченко, буд.36; код ЄДРПОУ 19096149) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЕКО" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Кірова, буд, 129Б; код ЄДРПОУ 36368179).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД ЕКО" (49000, м. Дніпропетровськ, пр.Кірова, буд, 129Б; код ЄДРПОУ 36368179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (53042, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Надеждівка, вул. Шевченко, буд.36; код ЄДРПОУ 19096149) суму 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя А.В. Суховаров