Рішення

від 02.08.2016 по справі 906/700/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" серпня 2016 р. Справа № 906/700/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №700 від 11.07.16)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке"

про стягнення 10025,86 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 10025,86грн., з яких: 5139,00грн. боргу за виконані роботи по договору №5/462 від 20.06.14, 1050,61грн. пені, 307,00грн. 3% річних, 3529,25грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (замовник/відповідач) укладено договір №5/462, за умовами якого виконавець зобов'язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи на площах та за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору, позивач виконав для відповідача роботи по посіву кукурудзи, що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 29.06.14 на загальну суму 102005,00грн. (а.с.15).

За п.2.1.1 договору, замовник в якості передоплати перераховує на рахунок виконавця 66000,00грн. Замовник розраховується з виконавцем в процесі роботи, кінцевий розрахунок проводиться протягом 10 банківських днів з дати підписання Акту передачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору, відповідач перерахував відповідачу в якості передоплати 66000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №102 від 24.06.14 (а.с.16).

За п.2.1.2 договору, загальна вартість виконаних робіт обчислюється виходячи з Актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на п.2.1.1 договору, відповідач мав оплатити виконані роботи у строк до 11.07.14.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав частково сплативши позивачеві 30866,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №122 від 07.07.14 (а.с.17), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 5139,00грн. (102005-66000-30866,00).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5139,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 1050,61 грн.(а.с.22).

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1 договору, за порушення терміну виконання грошового зобов'язання, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми , що підлягає перерахуванню.

При обрахунку суми пені позивачем узято період нарахування з 08.01.16 по 08.07.16.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Обчисливши розмір пені самостійно, з врахуванням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.232 п.6 ГК України, п. 2.1.1 договору та часткових проаплат, за період з 11.07.14 по 10.01.15, до стягнення підлягає 664,83грн. пені, тому в стягненні 385,78грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 3529,25 грн. інфляційних та 307,00 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що 307,00грн. річних обраховані вірно, тому дана вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо інфляційних нарахувань слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з серпня 2014 по травень 2016.

Натомість позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав здійснити розрахунок.

Таким чином, розмір інфляціних за період з серпня 2014 по травень 2016 становить 3494,72 грн. та підлягає стягненню, а в частині стягнення 34,53 грн. інфляційних слід відмовити.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 9605,55грн., з яких: 5139,00грн. боргу, 664,83грн. пені, 307,00грн. 3% річних, 3494,72грн. інфляційних. У стягненні 385,78грн. пені та 34,53грн. інфляційних слід відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (01133, Житомирська область, Лугинський район, с.Путиловичі, код 03378242) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (09035, Київська область, Сквирський район, с.Руда, вул.Заводська,27; код 13737989) - 5139,00грн. боргу, 664,83грн. пені, 307,00грн. 3% річних, 3494,72грн. інфляційних, 1320,23 грн. судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 385,78грн. пені та 34,53грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1-в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)