Рішення

від 01.08.2016 по справі 914/1709/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016р. Справа№ 914/1709/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.М. розглянувши матеріали справи

за позовом: Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» , м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства В«ФільварокВ» , м.Львів

про: стягнення 1400,27 грн.,

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 04.05.16р.);

від відповідача: не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

В судовому засіданні 01.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Львівським міським комунальним підприємством В«ЛьвівтеплоенергоВ» заявлено позов до Приватного підприємства В«ФільварокВ» про стягнення 1 400,27 грн.

Ухвалою суду від 23.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.07.2016 року.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних, ухвалах суду.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання 01.08.2016 року забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях в судовому засіданні.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Поштовий конверт, надісланий на юридичну адресу відповідача повернутий підприємством зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» та Приватним підприємством «Фільварок» укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1336/Ф від 01.10.2011 р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач протягом з 01.06.2015 р. по 30.04.2016 р. надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії

Згідно з п.п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати теплової енергії за період з 01.06.2015 р. по 30.04.2016 р. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 1244,88 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання умов договору, позивачем, відповідно до п.7.2.3. договору, нараховано пеню у розмірі 32,98 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 100,54 грн. і 3 % річних в розмірі 21,87 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу наданих послуг з розподілу природного газу.

Згідно ст. 526 ЦКУ та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує позивачу вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Cудом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати теплової енергії за період з 01.06.2015 р. по 30.04.2016 р. не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 1244,88 грн.

Оскільки відповідач доказів погашення боргу суду не надав, заперечення щодо позовних вимог на адресу суду не направив, таким чином позовні вимоги про стягнення 1244,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 100,54 грн. та 3 % річних в розмірі 21,87 грн., суд вважає, що такі розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 32.98 грн., є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення 1244,88 грн. - основного боргу, 32,98 грн. - пені, 100,54 грн. - втрат від інфляції та 21,87 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства В«ФільварокВ» (79044, м. Львів, вул.Генерала Чупринки, буд. 84, ідентифікаційний код 25231120) на користь Львівського міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 1244,88 грн. - основного боргу, 32,98 грн. - пені, 100,54 грн. - втрат від інфляції, 21,87грн. - 3% річних та 1378,00 грн. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 04.08..2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.