Рішення

від 25.07.2016 по справі 914/1420/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016р. Справа№ 914/1420/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОХОРОНА-БЕЗПЕКА-ТИТАНВ» , м.Львів Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства В«УкрдіпродорВ» ,м.Київ, ДП В«УкрдіпродорВ» в особі Львівської філії ДП В«УкрдіпродорВ» - В«ЗахіддіпрошляхВ» , м.Львів про: стягнення 15 469,22 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №04 від 28.04.2016 року);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОХОРОНА-БЕЗПЕКА-ТИТАНВ» , м.Львів, до відповідача, Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства В«УкрдіпродорВ» ,м.Київ, в особі Львівської філії ДП В«УкрдіпродорВ» - В«ЗахіддіпрошляхВ» , м.Львів про стягнення 15 469,22 грн. заборгованості, з якої: 13624,30 грн. основний борг, 1548,61 грн. - інфляційні втрати, 296,31 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором №45 від 31.12.2014 року «на охорону адміністративних приміщень у м.Львові по вул.В.Великого, 54 ТзОВ «Охорона -Безпека-Титан» не виконав, зокрема, не провів оплати за надані послуги у передбачені Договором строки.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.06.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

15.06.2016р. за вх.№25156/16 позивачем подано додаткові документи до матеріалів справи, які судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 22.06.2016р. забезпечив. Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.05.2016р. не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 22.06.2016р. не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень № 79014 1050214 6 та за №79014 1050213 8, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами згідно ст. 22 ГПК України, суд вбачав за доцільне в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 22.06.2016 року розгляд справи відкладався на 06.07.2016 року.

ДП «Укрдіпродор» (м.Київ), отримав ухвалу суду від 22.06.2016 року 04.07.2016 року, а Львівська філія В«УкрдіпродорВ» - В«ЗахіддіпрошляхВ»ДП В«УкрдіпродорВ» (м.Львів) - 12.07.2016 року, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції , відповідно, за №79014 1052123 0 та за №79014 1052129 9.

04.07.2016 року (за вх.№ 28222/16) в господарському суді зареєстровано лист позивача з документами, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 06.07.2016 року явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та витребовуваних документів, у т.ч. доказів проведення розрахунку з позивачем за надані послуги не подав, відтак, оглянувши документи наявні у справі суд ухвалою від 06.07.2016 року відклав розгляд справи на 25.07.2016 року.

За вх.№29092/16 в документообігу господарського суду 08.07.2016 року зареєстровано подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог з доказами скерування її примірників юридичній особі відповідача (Державному підприємству Українського державного інституту з проектування об»єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор, м.Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 39/1) та його Львівській філії «Укрдіпродор» - «Західдіпрошлях» (м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.54). Заява з документами прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.

В судове засідання 25.07.2016 року позивач явку повноважного представника забезпечив, з підстав наведених у позовній заяві (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) заявлені позовні вимоги підтримав та просить задоволити у повному обсязі. Поданою Довідкою (вх..№31196/16 від 25.07.2016р.) підтвердив наявність станом на 25 липня 2016 року у відповідача основного боргу перед позивачем в сумі 13 624,30 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог), доказів погашення боргу перед позивачем за надані послуги не подав, заявлені позовні вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

Судом оглянуто оригінали документів, наданих позивачем, які в копіях долучені ним до справи. Розбіжностей між відомостями в копіях та в оригіналах документів не виявлено.

Як зазначено у п.3.11 Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема стаття 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення», або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінити її як : подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об»єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК .

Відповідно до п.3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не можуть розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв»язку з цим господарський суд, з»ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень посилається не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийняті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Виходячи із змісту заяви про уточнення, яка поступила до суду 08.07.2016 року (вх.№29092/16), а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює заяву позивача про уточнення не як заяву про зміну підстав (чи предмету) позову, а як заяву про доповнення позовної заяви новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин. Відтак, розгляд заявлених позивачем вимог у позовній заяві із врахуванням заяви про уточнення не суперечить нормам процесуального закону.

Справа розглядається за заявленими позивачем вимогами із врахуванням заяви про уточнення, яка поступила до суду 08.07.2016 року (вх.№29092/16).

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК), спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п»ятнадцять днів (ч.3 ст.69 ГПК).

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Безпека-Титан» про стягнення 15 469,22 грн. заборгованості поступила на розгляд до господарського суду Львівської області 27.05.2016 року. В день поступлення позовна заява, відповідно до ст.2-1 ГПК України зареєстрована в автоматизованій системі документообігу суду; автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю для розгляду справи за №914/1420/16 за вказаним позовом.

Відповідно, строки вирішення спору у даній справі закінчуються 27.07.16р.

Сторони в порядку ч.4 ст.22 ГПК України із заявами до суду не звертались.

Зважаючи на зазначене, а також на те, що у порядку ч.3 ст.69 ГПК України заяви від сторін до суду не надходили, правових підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.

Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»активного дослідження всіх обставин справи.

Ухвали суду по даній справі внесені в Єдиний державний реєстр судових рішень, ухвали скеровувались відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві і яка відповідає адресі в ЄДР, ухвали відповідач отримував що підтверджують документи у справі, однак з невідомих суду причин відповідач не забезпечив в судове засідання 25.07.2016р., як і у попередні судові засідання, явку повноважного представника, не виконав вимог суду згідно ухвал і не надав суду відзиву на позовну заяву , доказів проведення повного розрахунку з позивачем за надані послуги, відтак, позовні вимоги не заперечив і не спростував в порядку ст.ст.32-34, 36 ГПК України.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторін в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69, 75 ГПК України) розглядає справу за відсутності представника відповідачазивача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-БЕЗПЕКА-ТИТАН" (позивач у справі, «охорона» згідно договору) Служба автомобільних доріг у Львівській області, Львівська філія Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор-Західдіпрошлях" та Державне підприємство "Львівський облавтодор" (замовники згідно договору) уклали договір № 45 на охорону адміністративних приміщень по вул. В.Великого, 54, відповідно до п. 1 якого замовники передають, а охорона приймає під охорону територію, приміщення та матеріальні цінності об'єкту, зазначені у дислокації (додаток № 1). Охорона здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-БЕЗПЕКА-ТИТАН". Відповідно до п. 4 договору охорона об'єкту здійснюється в дні і години, вказані в дислокації(додаток № 1), що додається до договору. Система постів об'єкту та дислокація постів визначається охороною і узгоджуються з замовниками.

Сума договору, відповідно до п. 2 договору, визначається на основі розрахунку, що додається до договору (додаток № 2).

Згідно протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони з 01.01.2015 року, підписаного керівниками ТзОВ „Охорона - Безпека - Титан" та ЛФ ДП «Укрдіпродор» «Західдіпрошлях", для відповідача вартість охорони в місяць 2 007,50 грн. в т.ч. ПДВ - 334,58 грн. (2,75 грн. за одну годину охорони кожним працівником цивільної охорони).

Згідно розрахунку вартості охорони об'єкту, що є додатком № 2 до договору, вартість охорони в місяць складає 2 007,50 грн., в т.ч. ПДВ 334,58 грн.

Договір укладений терміном з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, набирає чинності з дня його підписання.

Відповідно до п.11 договору оплата за охорону здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування визначених договором сум коштів на розрахунковий рахунок охорони до 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивачем надавались відповідачу послуги охорони, що підтверджується Актами надання послуг № 8 від 30.01.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 23 від 27.02.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 38 від 31.03.2015р. на суму 2 007,50 грн.; № 53 від 30.04.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №67 від 29.05.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №81 від 30.06.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №96 від 31.07.2015р. на суму 2 007,50 грн.; №111 від 31.08.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №133 від 30.09.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №143 від 30.10.2015 р. на суму 2 226,50 грн.; №160 від 19.11.2015 р. на суму 1 360,30 грн. Загальна вартість наданих послуг, згідно перелічених актів , становить 21 654,30 грн.

Відповідач частково, в сумі 8 030,00 грн., провів розрахунок з позивачем за надані послуги. Відповідно, основний борг відповідача перед позивачем станом на момент звернення позивача з позовом до суду ( як і станом на дату прийняття рішення у справі) склав 13 624,30 грн. ( 21 654,30 грн. - 8 030,00 грн.= 13 624,30 грн.). Сторони провели звірку взаємних розрахунків за надані послуги охорони об»єктів у 2015 році за Договором №45 від 31.12.2014 року і станом на 31.12.2015 року у підписаному Акті звірки зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13 624,30 грн.

Доказів проведення розрахунку з позивачем у сумі 13 624,30 грн. відповідач суду не надав, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1548,61 грн. інфляційних втрат та 296,31 грн. - 3% річних.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правовою природою Договір №45 від 31.12.2014 року є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Разом з тим, суд зазначає, що факт укладення (наявності) договору не єдиний юридичний факт, необхідний для розвитку договірного правовідношення. Сам по собі факт укладення договору найчастіше тягне за собою тільки виникнення договірного правовідношення, притому нерідко лише в узагальненому вигляді. Подальший розвиток (динаміка) договірного правовідношення має місце вже внаслідок появи інших конкретних юридичних фактів, які передбачені нормами права чи умовами договору, що визначають зміст договірного правовідношення.

Наявність таких конкретних юридичних фактів, які передбачені умовами договору і визначають зміст договірного правовідношення має підтверджуватись належними та допустимими доказами. У даному випадку, враховуючи предмет позову та умови Договору №45 від 31.12.2014 року належними та допустимими доказами має підтверджуватись надання послуг з охорони адміністративних приміщень у м.Львові по вул..В.Великого,54 Товариством «Охорона-Безпека-Титан» відповідачу на виконання зазначеного Договору (який є підставою заявлених позивачем вимог) та порушення відповідачем встановлених Договором строків виконання зобов'язання з оплати наданих послуг .

Таким чином, факт проведення позивачем господарських операцій з надання послуг по охороні об»єктів відповідача у період з 01.01.2015 року по 19.11.2015 року, що стосуються виконання ним зобов'язань за Договором №45 від 31.12.2014 року, повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №45 від 31.12.2014 року позивачем надано відповідачу послуги з охорони об»єктів вартістю 21 654,30 грн., що підтверджується Актами надання послуг: № 8 від 30.01.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 23 від 27.02.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 38 від 31.03.2015р. на суму 2 007,50 грн.; № 53 від 30.04.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №67 від 29.05.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №81 від 30.06.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №96 від 31.07.2015р. на суму 2 007,50 грн.; №111 від 31.08.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №133 від 30.09.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №143 від 30.10.2015 р. на суму 2 226,50 грн.; №160 від 19.11.2015 р. на суму 1 360,30 грн.

Підписані сторонами без будь-яких зауважень та претензій щодо наданих послуг з охорони адміністративних приміщень у м.Львові по вул.В. Великого,54 та завірені печатками сторін Акти надання послуг № 8 від 30.01.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 23 від 27.02.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; № 38 від 31.03.2015р. на суму 2 007,50 грн.; № 53 від 30.04.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №67 від 29.05.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №81 від 30.06.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №96 від 31.07.2015р. на суму 2 007,50 грн.; №111 від 31.08.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №133 від 30.09.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №143 від 30.10.2015 р. на суму 2 226,50 грн.; №160 від 19.11.2015 р. на суму 1 360,30 грн. є первинними документами відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" .

Відповідач частково, в сумі 8 030,00 грн. провів розрахунок з позивачем за надані послуги. Відповідно, основний борг відповідача перед позивачем станом на момент звернення останнього з позовом до суду ( як і станом на дату прийняття рішення у справі) склав 13 624,30 грн. ( 21 654,30 грн. - 8 030,00 грн.= 13 624,30 грн.).

Сторони провели звірку взаємних розрахунків за Договором №45 від 31.12.2014 року за 2015 рік і станом на 31.12.2015 року у підписаному Акті звірки зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13 624,30 грн. Акт звірки підписаний позивачем та відповідачем , в особі їх повноважних посадових осіб, завірений печатками обидвох сторін. Акт звіряння містить перелік Актів надання послуг з 01.01.2015 року по 19.11.2015 року, перелічених вище в рішенні , а також відомості про проведені відповідачем платежі на суму 8 030,00 грн.

Як вже зазначено, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і відповідачем повинно бути підтверджено оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Акт звіряння взаємних розрахунків таким документом не являється. Поряд з тим, суд враховує даний акт та надає йому оцінку в сукупності з іншими належними та допустимими доказами.

Доказів перерахування позивачу 13 624,30 грн. в рахунок оплати наданих послуг по охороні об»єктів відповідач суду не надав, а матеріали справи таких доказів не містять. Оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами перерахування відповідачем позивачу коштів в сумі 13 624,30 грн. за надані послуги по охороні за Договором №45 від 31.12.2014 року, то вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача 13 624,30 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.11 договору оплата за охорону здійснюється щомісячно шляхом перерахування визначених договором сум коштів на розрахунковий рахунок охорони до 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі , з настанням якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок ( ст.253 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Пунктом 7.1 зазначеної Постанови визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов»язання, передбачених договором або законом, зобов»язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України).

«Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема , в газеті «Урядовий кур»єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники , згідно з статтями 17,18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці ( тобто мала місце дефляція)» ( п.п.3.1,3.2 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань»).

Як вбачається з даних в Акті звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік у якому виведено сальдо на користь позивача в сумі 13 624,30 грн. станом на 31.12.2015 року, відповідачем сплачено позивачу за надані послуги охорони по Договору №45 від 31.12.2014 року 8 030,00 грн. Оплати проведені : 03.02.2015 року в сумі 2 007,50 грн.; 34.03.2015 р. в сумі 2 007,50 грн.; 29.04.2015 р. в сумі 1 000,00 грн.; 12.05.2015 року в сумі 1 007,50 грн.; 13.07.2015 р. в сумі 2007,50 грн. Станом на початок періоду, охопленого звірянням розрахунків, тобто станом на 01.01.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Таким чином, за надані послуги:

по акту № 8 від 30.01.2015 р. на суму 2 007,50 грн. відповідач провів повний розрахунок 03.02.2015 року;

по акту № 23 від 27.02.2015 р. на суму 2 007,50 грн. відповідач провів повний розрахунок 24.03.2015 року;

по акту № 38 від 31.03.2015р. на суму 2 007,50 грн. відповідач провів розрахунок частково, в сумі 1 000,00 грн. 20.04.2015 року та в решті суми, 1 007,50 грн. - 12.05.2015 року;

по Акту № 53 від 30.04.2015 р. на суму 2 007,50 грн. відповідач розрахувався повністю одним платежем 13.07.2015 року.

Надані послуги по актах №67 від 29.05.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №81 від 30.06.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №96 від 31.07.2015р. на суму 2 007,50 грн.; №111 від 31.08.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №133 від 30.09.2015 р. на суму 2 007,50 грн.; №143 від 30.10.2015 р. на суму 2 226,50 грн.; №160 від 19.11.2015 р. на суму 1 360,30 грн. ( в загальній сумі 13 624,30 грн.) залишились неоплаченими.

Судом перевірено проведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016», із врахуванням початку прострочення грошового зобов»язання по кожному конкретному акту та із врахуванням періодів, які визначені позивачем для проведення розрахунків: по інфляційних нарахуваннях за період з 20.02.2015 року по 31.03.2016 року, по нарахованих 3% річних за період з 21.02.2015 року по 25.04.2016 року.

За розрахунком суду :

1. акт № 8 від 30.01.2015 р. на суму 2 007,50 грн. Строк оплати ( п.11 Договору №45 від 31.12.2014 р.) - до 20.01.2015 року, тобто по 19.01.2015 року включно. Відповідач провів повний розрахунок 03.02.2015 року. Дата оплати в період розрахунку не включається.

Нараховані 3% річних та інфляційні втрати по даному акту до задоволення не підлягають, оскільки відповідач провів повний розрахунок за надані в січні 2015 року послуги 03.02.2015 року, а позивач нараховує 3% річних починаючи з 21.02.2015 р., а інфляційні втрати починаючи з 20.02.2015 року. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не вправі їх змінювати, оскільки таким правом наділений в силу положень ч.4 ст.22 ГПК України лише позивач.

2. по акту № 23 від 27.02.2015 р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати (п.11 Договору №45 від 31.12.2014 р. ) - до 20.02.2015 року, тобто по 19.02.2015 року включно. Відповідач провів повний розрахунок 24.03.2015 року. Дата оплати в період розрахунку не включається. Таким чином, за період з 21.02.2015 року по 23.03.2015 року від суми боргу 2007,50 грн. сума 3% річних становить 5,12 грн.

Інфляційні втрати за період з 20.02.2015р. по 23.03.2015 р. становлять 216,81 грн.

3. по акту № 38 від 31.03.2015р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати по 19.03.2015 року включно. Відповідач провів розрахунок двома платежами : в сумі 1 000,00 грн. 20.04.2015 року та в сумі 1 007,50 грн. - 12.05.2015 року.

Розрахунок 3 % річних : з 20.03.2015 р. по 19.04.2015р. від суми боргу 2 007,50 грн. 3 % річних складають 5,12 грн.

З 20 .04.2015р. по 11.05.2015 р. від суми боргу 1 007,50 грн. № 3% річних складають 1,82 грн.

Інфляційні втрати складають 281,05 грн.

4. по Акту № 53 від 30.04.2015 р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати - по 20.04.2015 р. включно, оскільки 19.04.2015 року припадає на вихідний день, неділю. Відповідач розрахувався повністю одним платежем 13.07.2015 року.

Розрахунок 3 % річних : з 21.04.2015 р. по 12.07.2015 р. від суми боргу 2 007,50 грн. =13,70 грн.

Інфляційні втрати складають 52,37 грн.

5. по актах №67 від 29.05.2015 р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати включно по 19.05.2015 року. Надані послуги згідно акту не оплачені.

За період з 20.05.2015 р. по 25.04.2016 року від суми боргу 2007,50 грн. 3% річних =56,43 грн.

Інфляційні втрати складають 76,18 грн.

6. по акту №81 від 30.06.2015 р. на суму 2 007,50 грн. Строк оплати включно по 19.06.2015 року. Надані послуги згідно акту не оплачені.

За період з 20.06.2015 р. по 25.04.2016 року 3% річних =51,31 грн.

Інфляційні втрати складають 67,88 грн.

7. по акту №96 від 31.07.2015р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати по 20.07.2015 року включно, оскільки 19.07.2015 року припадає на вихідний день, неділю. Надані послуги згідно акту не оплачені.

За період з 21.07.2015 р. по 25.04.2016 р. 3% річних складають 46,20 грн.

Інфляційні втрати складають 88,84 грн.

8. по акту №111 від 31.08.2015 р. на суму 2 007,50 грн. Строк оплати по 19.08.2015 р. включно. Надані послуги згідно акту не оплачені.

За період з 20.08.2015 р. по 25.04.2016 р. 3% річних складають 41,25 грн.

Інфляційні втрати складають 105,75 грн.

9. по акту №133 від 30.09.2015 р . на суму 2 007,50 грн. Строк оплати по по 21.09.2015 року включно, оскільки 19 та 20 вересня 2015 року припадає на вихідні дні - суботу і неділю. Надані послуги згідно акту не оплачені.

З 22.09.2015р. по 25.04.2016 р. 3% річних складають35,80 грн.

Інфляційні втрати складають 58,23 грн.

10. по акту №143 від 30.10.2015 р . на суму 2 226,50 грн. Строк оплати по 19.10.2015 року включно. Надані послуги згідно акту не оплачені.

З 20.10.2015 р. по 25.04.2016 р. 3% річних складають 34,59 грн.

Інфляційні втрати складають 94,76 грн.

11. по акту №160 від 19.11.2015 р . на суму 1 360,30 грн. Строк оплати по 19.11.2015 року включно. Надані послуги згідно акту не оплачені.

За період з 20.11.2015р. по 25.04.2016 р. 3% річних складають 17,67 грн.

Інфляційні втрати складають 30,09 грн.

Таким чином, згідно проведеного судом перерахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, сума 3% річних повинна складати 309,01 грн., а інфляційних втрат - -1071,96 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення 1548,61 грн . інфляційних втрат підлягає до задоволення частково, в сумі 1071,96 грн. В решті нарахованої суми інфляційних позивачу слід відмовити за безпідставністю.

Вимога про стягнення 3% річних в сумі 296,31 грн . підлягає до задоволення повністю , в сумі 296,31 грн., оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України заяви від позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині 3% річних не надходили, а суд розглядає спір в межах заявлених вимог.

Із врахуванням вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково, в сумі 14 992,57 грн. заборгованості, з якої: 13 624,30 грн. основний борг, 296,31 грн. 3% річних, 1071,96 грн. інфляційні втрати.

В решті позову позивачу слід відмовити.

За подання на розгляд до господарського суду позовної заяви про стягнення 15 469,22 грн. заборгованості, платіжним дорученням №275 від 28 квітня 2016 року позивач сплатив доход держбюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає відшкодуванню сторонам пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" ( м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 39/1, ідентифікаційний код 05416892 в особі Львівської філії Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор-Західдіпрошлях" (79053, м. Львів, вул.В.Великого,будинок 54, ідентифікаційний код 26308250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОНА-БЕЗПЕКА-ТИТАН" (79058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 33618430) 14 992,57 грн. заборгованості, з якої: 13 624,30 грн. основний борг, 296,31 грн. 3% річних, 1071,96 грн. інфляційні втрати, а також стягнути 1 335,53 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02.08.2016 р.

Суддя Кітаєва С.Б.