Рішення

від 18.07.2016 по справі 917/621/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 Справа № 917/621/16

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

До відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "С. І ОСОБА_2", 90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Гагаріна, 58

Про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2802 від 29.10.2015 року

Суддя Бунякіна Г.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (див. протокол);

від відповідача: не з'явився (див. протокол).

18.07.2016 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.07.2016 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "С. І ОСОБА_2", смт. Міжгір'я про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2802 від 29.10.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на користування відповідачем тепловою енергією у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення (аптеку) без укладення відповідного договору. Відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем є порушенням чинного законодавства у сфері теплопостачання, тобто, укладення спірного договору є обов'язковим для сторін в силу закону.

Позивач надав суду клопотання № 28-17/621 від 15.07.2016 року (вх. № 8805 від 15.07.2016 року), в додатки до якого залучено Акт обстеження нежитлового приміщення від 14.07.2016 року та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 63438197 від 14.07.2016 року.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, на позов не відреагував, представництво у судове засідання жодного разу не забезпечив. Процесуальні документи у даній справі, які направлялися за вказаною у позовній заяві адресою, повернулися до суду з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 25-26) місцезнаходженням відповідача є адреса, яка зазначена у позовній заяві: 90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Гагаріна, 58.

У п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, у разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення сторін про час, дату і місце проведення судового засідання згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р., суд не розцінює неявку сторін та невиконання відповідачем вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємств теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "С. І ОСОБА_2" (споживач) про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2802 від 29.10.2015 року.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води на опалення нежитлове приміщення (аптеку), що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 87, яке належить на праві приватної власності відповідачу. Вказане підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2009 року (а. с. 16) та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2009 року (а. с. 17).

29.10.2015 року позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача лист № 30.1-13/2802 з двома примірниками договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 та додатком "Розрахунки обсягу теплової енергії" з пропозицією підписати та повернути один примірник на адресу теплопостачальної організації у строк, визначений чинним законодавством.

19.11.2015 року вказаний лист повернуто відправнику з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

09.12.2015 року позивач повторно направив відповідачу вищевказаний пакет документів, який останнім отримано 15.12.2015 року.

ТОВ "С. І ОСОБА_2" у встановленому законом порядку на пропозицію укласти договір не відреагував, у визначений строк підписаний проект договору позивачу не повернув.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2802 від 29.10.2015 року, оскільки відповідно до закону укладення таких договорів є обов'язковим.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюються статтею 187 ГК України та статтею 619 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його виконання, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 ГК України).

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Положеннями ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 25 вказаного Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

За п. 4 Правил користування тепловою енергією (затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Тобто, укладання спірного договору є обов'язковим для сторін в силу закону, а відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем є порушенням чинного законодавства у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 23 вказаних Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

За даними позивача, нежитлове приміщення відповідача за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 87 не обладнане приладом обліку теплової енергії, а тому проект договору містить умови щодо визначення обсягу теплової енергії на опалення вказаного приміщення споживача на підставі розрахункового теплового навантаження 0,003159 Гкал/год.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем запропонований Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" договір не підписано, протоколу розбіжностей до нього згідно ст. ст. 179-181 ГК України не складено, екземпляр договору позивачу не повернуто.

Враховуючи те, що проект договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 містить всі істотні умови, визначені ч. 1 ст. 638 ЦК України, а відповідач не надав доказів підписання договору, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеним між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "С. І ОСОБА_2" договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4031 в редакції позивача, запропонований за проектом, що направлений відповідачу листом № 30.1-13/2802 від 29.10.2015 року.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "С. І ОСОБА_2" (90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Гагаріна, 58) код ЄДРПОУ 34887974 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008 (р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03338030) - 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.07.2016 року.

Суддя Г.І.Бунякіна