Рішення

від 03.08.2016 по справі 922/1905/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р.Справа № 922/1905/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біві-Ант", м. Харків про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 10000 грн. коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ", м. Одеса (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Біві-Ант", м. Харків (далі за текстом - відповідач) виконати умови договору купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. та передати у власність позивача товар - трубу екранну котельну діаметром 76Х6/ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 47 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 42Х4,5/Ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 25 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 38Х4/12Х1МФ/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 35 тон. та стягнути 10000,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.07.2016 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 05.07.2016 р. та від 19.07.2016 р. розгляд справи відкладався.

Відповідач надіслав до суду письмові пояснення (вх. № 23780 від 20.07.2016 р.), в яких просить суд ухвалити законне та обґрунтоване рішення по позовним вимогам. При цьому, відповідач також зазначив, що він дійсно не виконав умови договору купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. щодо поставки позивачу відповідного товару, оскільки такої його кількості на час настання строку поставки у нього не було, а умовами зазначеного договору не передбачено поставку товару не в повному обсязі або частинами.

Позивач подав до суду письмові пояснення у справі (вх. № 24276 від 25.07.2016 р.), в яких повідомив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р.

На судове засідання 03.08.2016 р. сторони своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач про причини неявки свого представника на судове засідання не повідомив.

Позивач надав суду клопотання (вх. № 1571 від 02.08.2016 р.), в якому просить суд продовжити строк розгляду справи, та відкласти її розгляд на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття його представника на дане судове засідання.

Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки сторони в процесі розгляду даної справи не позбавлені можливості реалізувати власні процесуальні права, в т.ч. шляхом надання відзиву або письмових пояснень щодо суті позовних вимог та направлення на судове засідання свого представника.

Позивач, як юридична особа, в разі неможливості прибуття на судове засідання одного представника, має можливість направити на це засідання іншого представника. Таким чином, неявка на судове засідання представника позивача не є обставиною, яка зумовлює необхідність відкладення розгляду справи.

Крім того, розглядаючи дану справу суд неодноразово відкладав її розгляд, в т.ч. в зв'язку з неявкою на судове засідання представників сторін, та за відповідним клопотанням позивача.

Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду справи в даному судовому засіданні суд не вбачає.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 08.07.2015 р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. (далі за текстом - договір; а.с. 10-11), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність трубу екранну котельну діаметром 76Х6/ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 47 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 42*4,5/Ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 25 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 38Х4/12Х1МФ/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 35 тон. загальною вартістю 6217800,00 грн. (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. договору його сума складає 6217800,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах передоплати, але не більше 80% від суми договору шляхом перерахування грошових коштів на р/р продавця, вказаний в р. 9 договору протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Покупець може доплатити продавцю повну вартість товару до моменту поставки.

Факт отримання покупцем товару оформлюється видатково-прибутковою накладною на товар, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 до договору від 04.11.2015 р.) продавець бере на себе зобов'язання передати покупцю товар у відповідності до найменування та кількості, вказаними в п. 1.1 договору, а також товарну накладну на товар до 01.06.2016 р.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити оплату відповідно до п. 3.2 договору та прийняти товар за видатковими документами.

Згідно з п. 4.4 договору, доставка товару здійснюється продавцем на склад покупця.

Пунктом 5.3 встановлено, що у випадку затримки передачі (відвантаження) товарів покупцю більше строку, встановленого в п. 4.1 договору, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі10000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав умови п. п. 3.2.-3.2.1 договору, сплативши відповідачу 100% вартості товару на умовах передоплати за договором у розмірі 6217800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 13.07.2015 р. (а. с. 14).

Однак, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, товар позивачу не поставив, та не передав його у власність останнього разом з товарною накладною як того вимагають умови зазначеного договору.

Зазначені обставини відповідачем визнаються в повному обсязі, про що останнім зокрема зазначено у письмових поясненнях (вх. № 23780 від 20.07.2016 р.).

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань, позивач, крім належного виконання умов договору, вимагає зобов'язати відповідача стягнути 10000,00 грн. неустойки.

Обставини щодо неналежного виконання умов договору купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4.4. договору передбачено обов'язок відповідача, як продавця, здійснити доставку товару на склад позивача, як покупця.

Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань визначено п. 4.1. договору, та він є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо передачі товару позивачу в належній кількості та асортименті, та в письмових поясненнях (вх. № 23780 від 20.07.2016 р.; а.с. - 31) фактично визнав свій обов'язок за договором не виконаним, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання останнього виконати умови договору купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. та передати у власність позивача товар - трубу екранну котельну діаметром 76Х6/ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 47 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 42Х4,5/Ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 25 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 38Х4/12Х1МФ/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 35 тон.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання у вигляді застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 5.3.), передбачено відповідальність відповідача за затримку в передачі товару покупцю у вигляді сплати неустойки в розмірі 10000 грн., позовні вимоги позивача про її стягнення з відповідача також підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2756,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Біві-Ант" (адреса: 61031, м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10; код ЄДРПОУ: 39403341) виконати умови договору купівлі-продажу № 269 від 08.07.2015 р. та передати у власність Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (адреса: 65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29; код. ЄДРПОУ: 05471158) товар - трубу екранну котельну діаметром 76х6/ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 47 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 42х4,5/Ст20/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 25 тон, трубу для пароперегрівача діаметром 38х4/12Х1МФ/ТУ-14-3-460-2009 в кількості 35 тон.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біві-Ант" (адреса: 61031, м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 10; код ЄДРПОУ: 39403341) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (адреса: 65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29; код ЄДРПОУ: 05471158) 10000,00 грн. неустойки, 2756,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_1