Справа № 758/2711/16-ц
Категорія 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
16 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Шаховніної М. О. ,
при секретарі - Якимович К. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Сек'юрітіз» про припинення трудових відносин та витребування трудової книжки,
В С Т А Н О В И В :
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АП Сек'юрітіз» про припинення трудових відносин та витребування трудової книжки.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 03 березня 2008 року між нею та ЗАТ «Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп», правонаступником якого був ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз» було укладено трудовий договір № 66 та на підставі наказу № 18-К від 03.03.2008 року вона була прийнята на посаду провідного фахівця адміністративно-інформаційного департаменту в ЗАТ «Фоїл Сек'юрітіз».
Наказом від 15 жовтня 2010 року №99-К вона була переведена на посаду провідного фахівця юридичного департаменту ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз», а відповідно до наказу №50-К від 03 вересня 2012 року їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 03.09.2012 року по 06.07.2015 року.
Позивачка зазначила, що за період її декретної відпустки ТОВ «АП Сек»юрітіз» стало правонаступником ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз», однак встановити фактичне місцезнаходження та зв'язатися з новим керівництвом товариства для розірвання трудових відносин та отримання трудової книжки їй не вдалося.
Вказує, що 30 червня 2015 року нею на адресу відповідача було направлено цінний лист із заявою на звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, однак даний лист було повернуто з причини закінчення строку зберігання.
Посилаючись на те, що факт припинення трудових відносин з відповідачем не підтверджений, а тому вона не може реалізувати своє конституційне право на працю або набути статусу безробітної, отримати забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, ОСОБА_1 просила встановити факт припинення трудових відносин між нею та ТОВ «АП Сек'юрітіз» відповідно до ст.. 38 КЗпП України за власним бажанням та витребувати у відповідача належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заочний розгляд справи відбувається за відсутності відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.
Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз» є повним правонаступником ЗАТ «Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп», а ТОВ «АП Сек'юрітіз» стало правонаступником ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз» (а.с. 9-15).
У судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Фоїл Сек'юрітіз Нью Юроп» було укладено трудовий договір № 66 (а.с. 18-24) та на підставі наказу № 18-К від 03.03.2008 року вона була прийнята на посаду провідного фахівця адміністративно-інформаційного департаменту в ЗАТ «Фоїл Сек»юрітіз».
Прізвище позивачки змінилося з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» внаслідок укладення шлюбу, про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с. 8).
Наказом від 15 жовтня 2010 року №99-К позивачка була переведена на посаду провідного фахівця юридичного департаменту ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз» (а.с. 28), а відповідно до наказу №50-К від 03 вересня 2012 року їй було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 03.09.2012 року по 06.07.2015 року (а.с. 27).
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що за період її декретної відпустки ТОВ «АП Сек'юрітіз» стало правонаступником ТОВ «Фоїл Сек'юрітіз», однак встановити фактичне місцезнаходження та зв'язатися з новим керівництвом товариства для розірвання трудових відносин та отримання трудової книжки їй не вдалося.
30 червня 2015 року нею на адресу відповідача було направлено цінний лист із заявою на звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 32), однак даний лист було повернуто з причини закінчення строку зберігання (а.с. 29-31).
З копії трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що позивачка з 03.03.2008 року перебуває в трудових відносинах з ТОВ «АП Сек'юрітіз», запис про припинення трудових відносин відсутній.
Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до ч. 2 ст.8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення та положення ч.6 ст.235 ЦПК України згідно зі змістом якої встановлення юридичних фактів у справі, де виникає спір про право, здійснюється в порядку позовного провадження.
Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власним бажанням, попередивши роботодавця письмово за два тижні.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.
Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У ст. 24-1 КпЗП України зазначено, що при укладанні трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа або за довіреністю уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, який затвердженонаказом Міністерством праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001, який зареєстровано в Міністерстві юстицій України 27.06.2001 за №554/5745 зі змінами та доповненнями, покладено на державну службу зайнятості функції по реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю.
Згідно з п. п. 6, 7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України N 260 від 08.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за N 554/5745, «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою» в разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів.
У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин: фізичною особою - роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї зі сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 2008 року по липень 2012 рік отримувала заробітну плату з ТОВ «АП Сек'юрітіз», у період з липня 2012 року по вересень 2015 року отримувала соціальні виплати з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року відсутня інформація про доходи (а.с. 64-65).
Враховуючи те, що позивачка не може продовжувати працювати за трудовий договором, не має можливості розірвати договір з незалежних від неї підстав, в порядку передбаченим зазначеними вище законодавчими актами, що позбавляє права набути статус безробітньої чи влаштуватися на інше місце роботи, суд вважає заявлені вимоги щодо припинення трудових відносин обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про витребування трудової книжки суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки не обґрунтовані.
Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до статті 60 ЦПК України, на позивача покладається обов'язок довести наявність обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 24-1, 38 КЗпП України, ст. ст. 5, 6, 57-60, 208, 209, 213, 215, 224-226, 228, 233, 256 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Сек'юрітіз» про припинення трудових відносин та витребування трудової книжки задовольнити частково.
Встановити факт припинення трудових відносин між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АП Сек'юрітіз» (код ЄДРПОУ 30970210, юридична адреса - м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-А) відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АП Сек'юрітіз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя М. О. Шаховніна
Суд | Подільський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.06.2016 |
Оприлюднено | 09.08.2016 |
Номер документу | 59466599 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Подільський районний суд міста Києва
Шаховніна М. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні