Постанова

від 02.08.2016 по справі 815/2391/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2391/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (згідно статуту)

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Редакції газети «Наше время» щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, далі - відділення Фонду) до Редакції газети «Наше время» (далі - відповідач), за результатом якого позивач просить: прийняти постанову, якою стягнути з Редакція газети «Наше Время», вул. Суворова, 55, м. Кілія, Одеська обл., код ЄДРПОУ 19208654, р/р 26001300114315, МФО 328845, Філія Одеське AT«Ощадбанк» на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Кілійському районі МФО 828011, р/р 31215230700234, Код ЄДРПОУ 37905000, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у розмірі 16 618,75 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 279,15 гри. Всього підлягає стягненню 16 897, 90 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступними доводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2015 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників у редакції газети «Наше время» склала 8 осіб.

Позивач зазначає, що у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не створив жодного.

Відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів протягом звітного 2015 року відповідачем не виконано.

Згідно до ч. 1 ст. 20 цього ж Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 16 618, 75 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Позивач зазначає, що всупереч ст. 20 цього Закону відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2016 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив.

Несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону порушення термінів стати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Станом на 12.05.2016 року відповідач крім адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, у розмірі 16 618, 75 грн. повинне сплатити й пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банк України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 279, 15 грн.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 16 618, 75 грн. + 279, 15 грн. = 16 897, 90 грн.

В ході розгляду справи, представник позивача, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначила, що відповідач створив робоче місце для працевлаштування інваліда, належним чином звітував про це в Державну службу зайнятості, вжив заходи для пошуку і працевлаштування інваліда на вакантне місце.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач, відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, є територіальним органом бюджетної установи - Фонду соціального захисту інвалідів. Одним із покладених на відділення Фонду завдань є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно приписів ст. 19 Закону України, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що 01.03.2016 року відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою № 10-ПІ .

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У поданому до позивача звіті за формою 10-ПІ за 2015 рік, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 році становила 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - «-»; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить « 1»; фонд оплати праці штатних працівників - 265,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 33237,50 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка самостійно визначена підприємством -» .

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 затверджена форма звітності № 10-ПІ В«Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідівВ» та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій, при визначенні середньооблікової кількості штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2,3,4,…12.

Окрім того, відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Кілійським районним центром зайнятості у відповіді на лист відповідача від 02.06.2016 року №36 зазначено, що відповідачем 02.06.2016року наданий звіт за формою3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)» на посаду кореспондент в рахунок нормативу робочих місць для інвалідів, інформація про вакансію щомісяця підтверджувалася редакцією газети «Наше время» і була актуальною до кінця року. Вакансія не була укомплектована за сприянням центру зайнятості у зв'язку з відсутністю претендентів, які відповідали зазначеним у вакансії вимогам, з числа безробітних, що перебували на обліку в Кілійському центрі зайнятості.

Крім того судом встановлено, що Кілійським районним центром зайнятості у відповіді на запит позивача від 01.04.2016 року №03-1/532 щодо надання відповідачем звітності про наявність вакансій, на яких може використовуватись праця інвалідів, зазначено, що Редакція газети «Наше время» надавала 2 звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)» в рахунок нормативу робочих місць для інвалідів в 2015 році.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у 2015 році інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні відповідачу центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Крім того, 25.02.2016 року, 23.06.2016 року, 05.08.2016 року відповідач звертався до позивача із листами в яких зазначено, що редакцією газети «Наше время» створено спеціальне робоче місце для працевлаштування інваліда та відповідач просить відділення Фонду направити в редакцію для працевлаштування інваліда.

Крім того, 18.08.2015 року редакція гезети «Наше время» опублікувала у газеті «Наше время» оголошення про наявність вакантної посади для працевлаштування людей з особливими потребами.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та податковим законодавством України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Разом з цим, аналіз вищевказаних положень статей 18,19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, покладено обов'язок по-перше: виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до положень постанов Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (справа № 21-60а10), від 20 червня 2012 року (справа № 21-60а11), обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Разом з тим суд зазначає, що відповідач повинен здійснити всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, враховуючи вимоги Закону підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, лише якщо воно своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем у 2015 році було вжито заходів зі створення робочого місця для інваліда та повідомлено відповідно до законодавства органи працевлаштування про створення відповідного робочого місця, суд дійшов висновку, що у 2015 році відповідачем було вжито заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості, передбаченій ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відтак відповідач не має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому у задоволенні позову, слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,7-9,11,70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Редакції газети «Наше время» щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В.Бжассо

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Редакції газети «Наше время» щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

02 серпня 2016 року.