Рішення

від 01.08.2016 по справі 922/2229/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р.Справа № 922/2229/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1 (м. Харків) до ДУ "Інститут дерматології та венерології НАМН" (м. Харків) про стягнення 14010,97 грн., за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - юрисконсульта Троценко О.В. (доручення №563 від 25.07.2016 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 6900,00 грн. основного боргу, інфляційні в розмірі 6058,95 грн., пеню в розмірі 547,85 грн., 3% річних в розмірі 504,17 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. та за надання адвокатських послуг у розмірі 3500,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договорами поставки №69 та №72 від 19.12.2013 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечує проти позовної заяви в повному обсязі та просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що станом на 25.07.2016 р. вартість товару за договором поставки №69 від 19.12.2013 р. оплачена в повному обсязі, а також відсутністю його вини у порушенні зобов'язання, посилаючись на п. 11.1 договору та статтю 614 ЦК України.

Крім того, у відзиві, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 547,85 грн., оскільки він минув.

27.07.2016 р. розгляд справи був відкладений на 01.08.2016 р. о 12:30 год.

Позивач надав клопотання про розгляд справи, призначеної на 01.08.2016 р., без його участі.

Розглянувши це клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Також, позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому просить стягнути з Державної установи "Інститут дерматології та венерології Національної Академії Медичних наук України" на користь ФОП ОСОБА_1 інфляційні в розмірі 6058,95 грн., пеню в розмірі 547,85 грн., 3% річних в розмірі 504,17 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. та за надання адвокатських послуг у розмірі 3500,00 грн. Також, в даному уточненні позивач вказує, що заборгованість згідно договору №69 від 19.12.2013 р. виникла з 18.01.2014 р., так як з 19.12.2013 р. по 18.01.2014 р. пройшло 30 календарних днів, розрахунок інфляційних та 3% річних проводився з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. згідно ст.ст. 230 - 232 ГК України і ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач зазначає, що розрахунок пені нараховувався в період з 18.01.2014 р. по 14.04.2014 р., де облікова ставка НБУ на той період була 6,50% за кількістю днів 87, та становить 213,81 грн., та в період з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р., де облікова ставка НБУ на той період була 9,50% за кількістю днів 93, і становить 334,04 грн., всього 180 днів на загальну суму 547,85 грн.

Розглянувши це уточнення, суд вважає за можливе прийняти його як уточнення повного найменування відповідача та позовних вимог щодо періодів нарахованих пені, 3% річних і інфляційних, а також щодо договору, за яким позивач просить стягнути грошові кошти.

Відповідач надав письмове доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому вказує, що Інститутом протягом всього періоду існування заборгованості перед позивачем (з 2014 р. до 2016 р.) вживалися реальні заходи щодо її погашення, які призвели до значного зменшення заборгованості перед позивачем, та враховуючи заперечення, що викладені у відзиві від 25.07.2016 р., просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

19.12.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №69 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується у 2013 році поставити та передати у власність замовника товари згідно специфікації (що є невід'ємним додатком до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі товари: термостати, маностати та інші прилади й апаратуру для автоматичного регулювання чи контролювання; лампи та світильники, інші (далі по тексту - товар).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару згідно специфікації: термостат сухоповітряний ТС-1/80 СПУ, за ДК 016-2010 Код ДКПП 26.51.7 "Термостати, маностати та інші прилади й апаратура для автоматичного регулювання чи контролювання"; світильник хірургічний пересувний СМ-28 (4-пефлекторний) за ДК 016-2010 Код ДКПП 27.40.3 "Лампи та світильники, інші".

Згідно з п. 1.6 даного договору при підписанні цього договору покупець (відповідач) зобов'язується надати постачальнику копії наступних документів, що засвідчені належним чином: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво ЄДРПОУ, документ, що посвідчує права особи, яка підписала цей договір від імені замовника.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що товар постачається транспортом постачальника на склад покупця не пізніше 2 днів з моменту отримання письмового повідомлення або заяви, оформленого відповідним чином.

Відповідно до п. 6.3 зазначеного договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладної на товар.

Згідно з п. 7.6 договору, ціна цього договору становить 15930,00 грн., ПДВ не передбачено.

Пунктом 8.2 вказаного договору сторони визначили, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 30 днів з дати поставки, при умові своєчасного надання накладної товару, пред'явлення постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Відповідно до п. 11.1 договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов в разі настання наступних обставин: повінь, пожеж, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин. Якщо одна із непередбачених вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов передбачених договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Специфікацією №1 до договору сторони визначили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну без урахування ПДВ в грн. та суму без урахування ПДВ в грн., а саме: термостат сухоповітряний ТС-1/80 СПУ в кількості однієї штуки по ціні 9030,00 грн. в сумі 9030,00 грн. за кодом ДКПП 26.51.7 Термостати, маностати та інші прилади й апаратура для автоматичного регулювання чи контролювання; світильник хірургічний пересувний СМ-28 (4-пефлекторний) в кількості однієї штуки по ціні 6900,00 грн. в сумі 6900,00 грн. за кодом ДКПП 27.40.3 Лампи та світильники, інші. Разом за специфікацією сума за товар становить 15930,00 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 15930,00 грн., однак, відповідач частково оплатив отриманий товар, що підтверджується копіями платіжних доручень №1189 від 19.12.2013 р. на суму 6740,00 грн. та №1251 від 19.12.2013 р. на суму 2290,00 грн. за отриманий термостат сухоповітряний згідно накладної №91 від 19.12.2013 р. за договором поставки №69 від 19.12.2013 р.

Неоплаченою залишилася видаткова накладна №92 від 19.12.2013 р. на суму 6900,00 грн.

Позивач надав відповідачу листи-вимоги, в яких просив негайно сплатити заборгованість за договорами 2013 р., зокрема, заборгованість за договором №69 від 19.12.2013 р. в сумі 6900,00 грн.

Відповідач у відповіді №230 від 13.03.2015 р. на лист-вимогу позивача №б/н (вх.№151 від 03.03.2015 р.) повідомив, що обладнання за договором №69 від 19.12.2013 р., а саме світильник хірургічний в сумі 6900,00 грн. буде повернуто відповідно до попередньої згоди позивача та гарантував повернення залишку боргу до 01.09.2015 р. при отриманні дозволу від Національної академії медичних наук України на погашення заборгованості за рахунок інших програм спеціального фонду.

В листі №318 від 08.04.2015 р. відповідач просив позивача розглянути можливість погашення заборгованості за рахунок цінних паперів з наступною реалізацією їх банківським установам та, як вбачається з листа відповідача №330 від 09.04.2015 р. до президента Національної академії медичних наук України, позивач у відповіді (вх.№253 від 09.04.2015 р.) повідомив Інститут про те, що вказана пропозиція для нього не прийнятна.

Як свідчать матеріали, відповідач не оплатив решту отриманого товару у встановлений договором строк.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару за договором поставки №69 від 19.12.2013 р. становить 6900,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 13.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 18.01.2014 р. по 14.04.2014 р. в сумі 213,81 грн. та за період з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р. в сумі 334,04 грн., всього на загальну суму 547,85 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки становить один рік.

Позивач не надав суду доказів наявності об'єктивних обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності та заяви про поновлення строку позовної давності по стягненню пені.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 547,85 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за загальний період з 18.01.2014 р. по 16.07.2014 р. в загальній сумі 547,85 грн. не підлягаючими задоволенню в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 504,17 грн. та інфляційні за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 6058,95 грн.

25.07.2016 р., тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області (07.07.2016 р.), відповідач сплатив позивачу заборгованість за договором №69 від 19.12.2013 р. в сумі 6900,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №723 від 21.07.2016 р. та акту звіряння розрахунків станом на 27.07.2016 р., що підписаний між сторонами із зазначенням про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за медичне обладнання, зокрема, за вищевказаним договором.

Оскільки спір врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №69 від 19.12.2013 р. в сумі 6900,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати 3% річних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 504,17 грн. та інфляційних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 6058,95 грн.

Крім того, суд зазначає, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2015 р. у справі №33/234-10 та у постановах Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі №4/719 і від 15.11.2010 р. у справі №4/270д.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що вини Інституту в тому, що оплата залишку заборгованості за договором була здійснена лише 25.07.2016 р. немає, і це відбулося з незалежних від Інституту обставин, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з ст. 614 ЦК України та п. 11.1 договору, суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Отже, в цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Це означає, що така особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів.

Наявність або відсутність вин не впливає на розмір відповідальності.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання чітко визначені у статті 617 ЦК України.

Так особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Таким чином, бюджетна програма, відсутність бюджетних коштів і не перерахування Державним казначейством бюджетних коштів не є обставинами непереборної сили або випадком, а також не виправдовує невиконання відповідачем зобов'язання та не може бути підставою для його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання по оплаті отриманого товару за договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 р. та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 р.

Позивач не надав доказів наявності випадку або обставин непереборної сили, що стали б підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає решту позовних вимог: про стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 504,17 грн. та інфляційних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 6058,95 грн. обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою адвокатських послуг в сумі 3500,00 грн., що надані відповідно до договору про надання правової допомоги №8 від 25.06.2016 р., укладеним між позивачем та адвокатом Войтовим Ю.М., який має право на заняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1321 від 07.09.2012 р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Факт понесення витрат на оплату послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням №259 від 06.07.2016 р. на суму 3500,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №69 від 19.12.2013 р. в сумі 6900,00 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Решту позову задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Інститут дерматології та венерології Національної академії медичних наук України" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 7/9. Код ЄДРПОУ 02012160) на користь ФОП ОСОБА_1 (61034, АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_1) 3% річних за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 504,17 грн., інфляційні за період з 18.01.2014 р. по 24.06.2016 р. в сумі 6058,95 грн., судовий збір в сумі 1324,12 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3363,14 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя В.І. Ольшанченко