Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/10736/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/10736/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міні Бікіні"

про стягнення 64 562,74 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Онищук Д.С. за довіреністю № б/н від 16.05.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міні Бікіні" про стягнення 64 562,74 грн., у тому числі 20 000, 00 грн. основного боргу по орендній платі, 907,00 грн. інфляційних втрат, 129,86 грн. трьох відсотків річних, 20 000,00 грн. штрафу, 20 000,00 грн. неустойки, 1 773,15 грн. пені та 1 752,73 грн. процентів за користування чужими коштами, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № 14/03/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10736/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2016 надав суду оригінали документів для огляду. Також, суд звертає увагу на те, що представник позивача ОСОБА_2 грубо, зухвало та в некоректній формі надавав відповіді на запитання суду. Судом зроблено зауваження представнику позивача щодо його негідної поведінки в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 20.07.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідача, визнав за доцільне відкласти розгляд даної справи до 03.08.2016 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засідання 03.08.2016 р. за клопотанням позивача, задоволеним судом, здійснено технічну фіксацію судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду пояснення по суті спору.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 20.07.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» (надалі за текстом - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міні-Бікіні» (надалі за текстом - орендар) був укладений договір № 14/03/16 оренди нежитлових приміщень (надалі за текстом - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення в частині нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 2, загальною площею 43 (сорок три) кв.м., що належить орендодавцю згідно з договором купівлі-продажу.

У відповідності о пункту 3.1. договору, за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 2 000, 00 грн.

При цьому, згідно з підпунктом 3.1.1. договору, в момент підписання даного договору орендар сплачує орендну плату в розмірі 20 000, 00 грн. за перший місяць оренди для проведення ремонту орендодавцем, в подальшому орендна плата сплачується в розмірі, зазначеному в пункті 3.1. договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору, орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем в момент підписання договору.

Також між сторонами 14.03.2016 р. була підписана додаткова угода № 1 до договору оренди нежитлових приміщень № 14/03/16, пунктом 1 якої сторони узгодили змінити пункт 3.1. договору і встановити, що розмір орендної плати, яку орендар зобов'язується сплачувати на умовах договору орендодавцю, становить 20 000, 00 грн.

Даною додатковою угодою № 1 сторони домовились також про наступні умови проведення ремонтних робіт:

- ремонті роботи починаються з моменту підписання договору оренди нежитлових приміщень і закінчується підписанням сторонами акту-прийому-передачі приміщення, але не пізніше 14.04.2016 р.;

- орендодавець зобов'язується забезпечити проведення ремонтних робіт, а орендар зобов'язується надати матеріали для проведення такого ремонту у найкоротший строк;

- орендодавець зобов'язується сплатити третім особам кошти за проведення ремонтних робіт, а орендар зобов'язується за власний рахунок надати необхідні матеріали для проведення ремонту, вартість яких орендодавцем не відшкодовується.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідач взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 20 000, 00 грн. за перший місяць оренди не виконав, у підтвердження чого позивач надав суду довідку від 06.06.2016 р. № 77/б за підписом генерального директора ТОВ «Діамед-1».

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міні Бікіні" 20 000, 00 грн. основного боргу по орендній платі, 907,00 грн. інфляційних втрат, 129,86 грн. трьох відсотків річних, 20 000,00 грн. штрафу, 1 773,15 грн. пені та 1 752,73 грн. процентів за користування чужими коштами за порушення відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати за перший місяць оренди.

Крім того, позивач пояснив суду, що відповідач не підписав акт прийому-передачі приміщення в оренду, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. неустойки відповідно до пункту 7.5.1. договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарський суд встановив, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання та не сплатив позивачу орендну плату за перший місяць оренди за договором № 14/03/16 від 14.03.2016 р.

Відповідач дану обставину не спростував та належних доказів сплати грошових коштів позивачу суду не надав.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з ТОВ «Міні Бікіні» 20 000, 00 грн. основного боргу з оплати орендної плати підлягає задоволенню.

Також позивача просить стягнути з відповідача 907,00 грн. інфляційних втрат, 129,86 грн. трьох відсотків річних, а також 1 752,73 грн. процентів за користування чужими коштами за порушення відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати за перший місяць оренди.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 907,00 грн. інфляційних втрат, 129,86 грн. трьох відсотків річних, а також 1 752,73 грн. процентів за користування чужими коштами за порушення відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати за перший місяць оренди, господарський суд визнав його вірним.

Відповідно до пункту 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань » підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

У відповідності до пункту 7.2. договору, позивач нараховує відповідачеві проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення 907,00 грн. інфляційних втрат, 129,86 грн. трьох відсотків річних, а також 1 752,73 грн. процентів за користування чужими коштами, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. штрафу та 1 773,15 грн. пені за порушення грошового зобов'язання зі сплати першого орендного платежу.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що в разі прострочення орендарем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього договору, останній сплачує орендодавцю штраф у розмірі 100% від суми невиконаних фінансових зобов'язань, а також пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий суду розрахунок в частині стягнення штрафу та пені, суд визнав його обґрунтованим, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню.

Також ТОВ «Діамед-1» просить суд стягнути з ТОВ «Міні Бікіні» 20 000, 00 грн. неустойки відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору, відповідно до якого орендар сплачує орендодавцеві неустойку у розмірі місячної орендної плати, розмір якої визначається на момент пред'явлення вимоги про сплату неустойки, у випадку прострочення орендарем строку прийняття приміщення в оренду (не підписання акту прийому-передачі приміщення), зазначеного у п. 1.4. цього договору.

В обґрунтування даної позовної вимоги позивач пояснив суду, що ним було двічі відправлено відповідачу акт прийому-передачі приміщення в оренду, проте відповідач такий акт не підписав.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про необґрунтованість твердження позивача щодо направлення ним відповідачу акту приймання-передачі приміщення в оренду.

Зокрема, претензія ТОВ «Діамед-1» від 20.01.2016 р., адресована керівнику ТОВ «Міні Бікіні», не містить твердження про відмову відповідача від підписання такого акту, а також не містить посилання на те, що у додатку до претензії направляється акт приймання-передачі орендованого майна. Натомість, дана претензія вміщує лише одну вимогу - негайно сплатити заборгованість за договором.

Не містить вимоги про підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення і претензія ТОВ «Діамед-1» від 06.05.2016 р. Також відсутній запис про направлення відповідачу разом з претензією відповідного акту приймання-передачі і в описі вкладення у поштове відправлення від 06.05.2016 р.

Позивачем також надано суду копію листа від 01.06.2016 р., адресованого керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні Бікіні», в якій міститься вимога підписати два примірники акту приймання-передачі приміщення в оренду.

Проте, господарський суд не може прийняти даний лист як належний доказ направлення актів відповідачу для підписання, оскільки суду не надано належних доказів саме направлення цих актів.

Зокрема, поштова квитанція, датована 02.06.2016 р., про направлення листа від 01.06.2016 р., містить адресата - МІЕІ БІКІНІ, і виправлень до квитанції не внесено. А у описі вкладення у поштове відправлення від 02.06.2016 р. адресатом визначено взагалі фізичну особі - ОСОБА_3, тоді як лист адресований юридичній особі - ТОВ «Міні Бікіні». Таким чином, суд не може прийняти даний опис як належний доказ направлення юридичній особі відповідної вимоги та актів для підписання.

Також господарський суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 14.03.2016 р. до договору, сторони домовились також про наступні умови проведення ремонтних робіт:

- ремонті роботи починаються з моменту підписання договору оренди нежитлових приміщень і закінчується підписанням сторонами акту-прийому-передачі приміщення, але не пізніше 14.04.2016 р.;

- орендодавець зобов'язується забезпечити проведення ремонтних робіт, а орендар зобов'язується надати матеріали для проведення такого ремонту у найкоротший строк;

- орендодавець зобов'язується сплатити третім особам кошти за проведення ремонтних робіт, а орендар зобов'язується за власний рахунок надати необхідні матеріали для проведення ремонту, вартість яких орендодавцем не відшкодовується.

Господарським судом встановлено, що передумовою для передачі приміщення у фактичне користування відповідачу та підписання акту приймання-передачі приміщення є виконання ремонтних робіт у цьому приміщенні орендодавцем.

З метою встановлення всіх обставин у справі, господарським судом було поставлено у судовому засіданні 20.07.2016 р. запитання, чи виконувалися ремонтні роботи у приміщенні, яке передається в оренду, чи виконані вони на сьогоднішній день та чи передавалися матеріали орендарем для виконання ремонтних робіт, як це передбачено умовами додаткової угоди № 1 до договору.

Представник позивача ОСОБА_4 у некоректній та зухвалій формі відповів суду, що це не має значення для вирішення даного спору.

У судовому засіданні 03.08.2016 р. представник позивача Онищук Д.С. повідомила суду, що матеріали для виконання ремонтних робіт відповідачем позивачу не передавалися і не повинні були передаватися. Стосовно ремонтних робіт повідомити суду фактично нічого не може, оскільки не має відповідних документів.

Таким чином, обставина щодо проведення позивачем ремонтних робіт у приміщенні та обставина щодо готовності приміщення для передачі у фактичне користування відповідачу господарським судом не встановлена з підстав, викладених вище.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність належних доказів передачі відповідачу актів прийому-передачі приміщення для підписання, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. неустойки відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору.

За таких обставин, господарський сул дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Діамед-1» до ТОВ «Міні Бікіні».

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міні Бікіні» (вул. Урлівська, 38, кв. 211, м Київ, 02081, ідентифікаційний код 39894022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед-1» (пр-т Маяковського, буд. 26/А, м. Київ, 03189, ідентифікаційний код 39408161) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по орендній платі, 907 (дев'ятсот сім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 86 коп. трьох відсотків річних, 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1 773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 15 коп. пені, 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 73 коп. процентів за користування чужими коштами та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина