Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/10583/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016 Справа №910/10583/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тералайт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» простягнення 59550,03 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явились від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 03.08.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тералайт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" про стягнення заборгованості у розмірі 59 550 грн. 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення укладеного між сторонами договору поставки № 14 від 24.01.2014 відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар у повному обсязі. В результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тералайт" в розмірі 59550 грн. 03 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10583/16, судове засідання призначено на 03.08.2016 року.

02.08.2016 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2016 року та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.06.2016 та 17.06.2016 уповноваженим особам підприємства відповідача ухвали суду від 08.06.2016 року за юридичною та фактичною адресою, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24 січня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тералайт" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Леостар" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 14 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у встановлений строк товар для подальшого його використання в підприємницькій діяльності, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар на умов, встановлених цим договором. поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі попереднього замовлення покупця. Найменування товару - інгредієнти для харчової промисловості.

Згідно з п.2.2 договору асортимент та кількість товару в кожній окремій партії поставки узгоджується сторонами на підставі попереднього замовлення оформленого покупцем в письмовому вигляді факсом, телефонограмою або e-mail.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору ціна товару в кожній окремій партії поставки, а також загальна вартість товару в такій партії узгоджується сторонами та зазначається у видаткових накладних та рахунках фактурах до цього договору. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю всіх виконаних постачальником та оплачених покупцем замовлень протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар поставляється постачальником покупцеві на підставі заявки покупця, відповідно до п.2.2, що отримана постачальником завчасно, але не пізніше ніж за 14 календарних днів від необхідної дати отримання. В заявці зазначаються необхідна кількість, асортимент, дата отримання, а також адреса місця доставки замовленого товару.

Партія товару вважається переданою постачальником та прийнятою у власність покупця з моменту підписання накладної його уповноваженим представником (п.5.7 договору).

Відповідно до п.7.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, шляхом безготівкового перерахування згідно платіжного доручення з рахунку покупця на рахунок постачальника в строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту фактичного прийняття товару на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що Договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 14 від 24.01.2014 позивачем на підставі видаткових накладних:

№ Т-00000092 від 08.04.2014 на суму 13399,99 грн.;

№ Т-00000098 від 10.04.2014 на суму 1590,01 грн.;

№ Т-00000121 від 25.04.2014 на суму 18660,01 грн.;

№ Т-00000156 від 22.05.2014 на суму 15480,05 грн;

№ Т-00000303 від 30.07.2014 на суму 4999,99 грн.;

№ Т-00000307 від 05.08.2014 на суму 5010,01 грн.

було поставлено відповідачу товар на загальну суму 108910,03 грн. (в т.ч. ПДВ).

Товар з боку покупця було отримано представником Мар’яновським Ю.Ю., який діяв на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 221 від 04.04.14, № 253 від 25.04.14, № 300 від 22.05.14, № 393 від 30.07.14, № 401 від 04.08.14.

Втім, як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк, передбачений умовами п. 7.1 Договору, оскільки, за товар, отриманий на підставі наведених видаткових накладних, розрахувався частково в сумі 49360,00 грн., що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 1619 від 04.08.14 на суму 5010,00 грн., № 1598 від 29.07.14 на суму 10000,00 грн., № 1306 від 11.06.14 на суму 2000,00 грн., № 1115 від 19.05.14 на суму 7000,00 грн., № 991 від 25.04.14 на суму 5000,00 грн.,№ 862 від 10.04.14 на суму 5000,00 грн., № 830 від 07.04.14 на суму 5000,00 грн.,№ 344 від 04.02.14 на суму 5000,00 грн., № 293 від 29.01.14 на суму 2000,00 грн., .№ 272від 27.01.14 на суму 3350,00 грн,, таким чином заборгованість відповідача по оплаті цього товару склала 59550,03 грн.,

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 14 від 24.01.2014 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № Т-00000092 від 08.04.2014, № Т-00000098 від 10.04.2014, № Т-00000121 від 25.04.2014, № Т-00000156 від 22.05.2014, № Т-00000303 від 30.07.2014, № Т-00000307 від 05.08.2014. позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 108910,03 грн. (в т.ч. ПДВ).

Наведені видаткові накладні на загальну суму 108910,03 грн., які містять підпис уповноваженої особи відповідача (Мар’яновський Ю.Ю. на підставі довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи) та скріплені печаткою відповідача, приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на вказану суму та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування згідно платіжного доручення з рахунку покупця на рахунок постачальника в строк, що не перевищує 21 календарний день з моменту фактичного прийняття товару на підставі рахунків-фактур.

Отже, враховуючи дату отримання товару за видатковими накладними строк виконання відповідачем обов'язки щодо оплати за поставлений товар станом на момент вирішення спору настав.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками, підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову в сумі 49360,00 грн. оплату за товар, поставлений позивачем на підставі вищенаведених видаткових накладних, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар станом на час розгляду справи по суті становить 59550,03 грн. (108910,03 грн. - 49360,00 грн. = 59550,03 грн.).

Водночас судом враховано, що листом № 7 від 03.02.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором поставки № 14 від 24.01.2014 в сумі 59550,03 грн., що була отримана відповідачем 10.02.2016, проте залишена без відповіді, заборгованість не погашена.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 59550,03 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тералайт" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леостар" (04074, м.Київ, вул. Мостицька, будинок 16/2, ідентифікаційний код 38392423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тералайт" (49000 м. Дніпро, вул. Ломана, будинок 19, офіс 305, ідентифікаційний код 38835893) заборгованість у розмірі 59 550 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2016

Суддя Пукшин Л.Г.