Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/10112/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/10112/16 За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Обчислювач 3"

про стягнення 82 386,36 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Стукалов А.В., за довіреністю

від відповідача: Навроцька Ю.Й., за довіреністю; Юрченко М.П., керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - позивач) до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Обчислювач 3" (далі - відповідач) про стягнення 82 386,36 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог укладеного між сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 48 від 01.04.2015р. не оплатив вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого виникла заборгованість загалом у сумі 82386,36 грн. за період з квітня по грудень 2015 року, за прострочення оплати якої нараховані 15522,76 грн. пені, 1067,69 грн. - 3% річних та 4037,21 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.07.2016.

11.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 11.07.2016 з'явились.

У судовому засіданні 11.07.2016 судом було оголошено перерву до 25.07.2016.

25.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 25.07.2016 представники сторін з'явились.

Судом, у судовому засіданні 25.07.2016 було оголошено перерву до 01.08.2016.

01.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові пояснення.

У судове засіданні 01.08.2016 представники сторін з'явились, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дослідивши у судовому засіданні 01.08.2016 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до розгляду.

У судовому засіданні 01.08.2016 представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання 01.08.2016 з'явились, надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнали частково, просили суд зменшити розмір нарахованої пені.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - позивач, виконавець) та Обслуговуючим кооперативом "ЖБК Обчислювач 3" (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 48 від 01.04.2015 (надалі - Договір), предметом якого є надання виконавцем визначених у Додатку № 1 до цього договору послуг з утримання прибудинкової території та будинку № 32 по вул. Зодчих в м. Києві.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладання цього Договору становить 7 619,29 грн. в тому числі ПДВ 20 % - 1 269,89 грн. Розрахунковим періодом оплати спожитих послуг є календарний місяць. Щомісячні платежі сплачуються замовником на рахунок виконавця, який вказаний у цьому Договорі у безготівковій формі, до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 4.2 Договору замовник зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений цим Договором строк.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 (п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, він виконав взяті на себе зобов'язання за Договором у період з квітня 2015 по грудень 2015, однак відповідач розрахувався з позивачем частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 41 505,21 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 41 505,21 грн. заборгованості за Договором нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 970,92 грн. 3% річних, 3 724,82 грн. інфляційних втрат та 14 199,20 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем було не вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та не було враховано дефляцію при нарахуванні інфляційних втрат.

Крім того, позивачем не вірно зроблено математичний розрахунок 3 % річних.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 996,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 213,35 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.1 Договору за несвоєчасне внесення плати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення прострочення плати, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та з урахуванням доведеного позивачем належними доказами розміру заборгованості відповідача за Договором, встановив, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 12 373,85 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 50 %, суд відзначає наступне.

Як зазначає відповідач, розрахунковий рахунок відповідача відкритий в ПАТ «Промінвестбанк», який останній рік фактично не функціонує, що створює для відповідача негативні наслідки, які виражаються у неможливості вчасного перерахування коштів.

Крім того, відповідач зазначає, що він є неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність на користь членів кооперативу, які нажаль не завжди сумлінно виконують свої зобов'язання зі сплати рахунків за надані послуги.

Зважаючи на викладене, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається відповідач та які спричинили прострочення виконання ним свого грошового зобов'язання не є винятковими, в зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованої пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пені, в загальному розмірі 56 675,33 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 55 088,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "ЖБК Обчислювач 3" (03194, м. Київ, вулиця Зодчих, будинок 32; ідентифікаційний код: 23698641) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вулиця Симиренка, будинок 17; ідентифікаційний код: 39607507) заборгованість в розмірі 41 505 (сорок одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 21 коп., 3 % річних в розмірі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 35 коп., пеню в розмірі 12 373 (дванадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 43 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2016.

Суддя О.А. Грєхова