Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/12669/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/12669/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГЕЙТ» Простягнення 15 441,82 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Мирончак А.П. - по дов. №б/н від 08.07.2016р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсевіс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗЕС ГЕЙТ» про стягнення з останнього 15 441,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/12669/16. Розгляд справи призначено на 01.08.2016.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 01.08.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 01.08.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

21.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Гейт" (відповідач, Продавець) було укладено договір № 21-1 (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця Товар, а Покупець - приймати Товар та оплачувати Продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим Договором. Асортимент, кількість, місце та строк поставки Товару вказується в узгоджених Сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна на товар вказується в узгоджених Сторонами рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Сторонами досягнуто домовленості, що Покупець здійснює оплату в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на поточний рахунок Продавця у розмірі 50% - передоплата, 50% - протягом 5 календарних днів після отримання партії Товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в рахунках та/або специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється партіями у відповідності з замовленнями Покупця, протягом періоду, вказаному у рахунках/специфікаціях після узгодження замовлення Покупця.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2016 р. відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-1000120 від 22.01.2016 р. на постачання товару, зі строком постачання - 10 днів після надходження коштів на поточний рахунок Продавця.

17.02.2016 р. позивач сплатив на рахунок відповідача передплату по рахунку-фактурі № СФ-1000120 від 22.01.2016 р. у розмірі 13 500.00 грн., тобто 100% вартості Товару.

Проте, позивач зазначає, що відповідачем поставку Товару здійснено не було, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму передплати.

Судом встановлено, що у відповідачем будь-які докази виконання зобов'язань з постачання Товару суду не надано, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

Крім суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 240, 82 грн. штрафу, 612,23 грн. інфляційних втрат та 88,77 грн. 3 % річних.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки чи недопоставки Товару Продавець сплачує Покупцю штраф за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи те, що штраф, передбачений п. 6.2. Договору, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд встановив, що вказаний штраф за своєю правовою природою являється саме пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист від 07.04.2016 р. з вимогою щодо повернення суми передплати за Товар.

Проте, згідно накладної №0274735, відповідач 11.04.2016 р. відмовився від отримання вказаного листа.

Таким чином, після отримання (відмови від отримання) відповідачем вимоги саме про повернення грошових коштів, зобов'язання за Договором щодо поставки товару (негрошові зобов'язання), набули статусу грошових.

Отже, нарахування пені за Договором за неналежне виконання зобов'язань з постачання товару можливе до моменту набуття такими зобов'язаннями статуту майнових, а саме, до 18.04.2016 р. (після спливу семиденного строку (ст. 530 ЦК) з дати відмови відповідача від отримання вимоги про сплату коштів).

За розрахунком, виконаним судом, сума пені за період з 28.02.2016 р. по 18.04.2016 р. становить 827,70 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 13500 28.02.2016 - 03.03.2016 5 22.0000 % 0.120 %* 81.15 13500 04.03.2016 - 18.04.2016 46 22.0000 % 0.120 %* 746.56

Щодо вимог про стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України є необґрунтованим, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (аналогічна думка викладені в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року), а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 500 грн. заборгованості, 827,70 грн. пені підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Гейт" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9, офіс 39; код ЄДРПОУ 39876490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (67543, Одеська обл., Комінтернівський район, село Визирка, вул. Чапаєва, 50; код ЄДРПОУ 22447500) 13 500 грн. 00 коп. заборгованості, 827 грн. 70 коп. пені та 1278 грн. 65 коп. судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.08.2016 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.