Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/10633/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/10633/16

За позовомДержавного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК Класик» простягнення 12 127,95 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Осадчук Р.М. - представник за довіреністю № 1/01-14 від 04.01.16; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 03.08.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК Класик» про стягнення заборгованості в сумі 12 127,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2016 було порушено провадження у справі № 910/10633/16, розгляд справи призначено на 03.08.2016.

02.08.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення щодо нарахування пені та штрафних санкцій.

В судовому засіданні 03.08.2016 представник позивача надлив пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2016 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 21.06.2016 уповноваженій особі підприємства відповідача ухвали суду від 10.06.2016 року за юридичною адресою, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач не виконав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

01 вересня 2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК Класик» (далі - замовник, відповідач) та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (ДП НДІБВ) (далі - виконавець, позивач) було укладено Договір № 168-15 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується у передбачений Договором строк виконати роботи з проведення обстеження технічного стану будівлі дитячого садочка по просп. 40-річчя Жовтня, 94/96 у Голосіївському р-ні м. Києва, на предмет можливості його реконструювання, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.1.2. 1.3 договору термін виконання робіт - вересень, обсяг та терміни виконання окремих етапів визначаються календарним планом, що є невід'ємною частиною договору (додатко2).

Згідно з п. 2.1, 2.2 договору вартість виконання робіт за цим договором визначена протоколом узгодження договірної ціни та складає 62298,22 грн. з ПДВ. Виплата здійснюється з авансовим платежем 30 % , що має бути перерахований не пізніше 5 робочих днів після підписання договору. У разі затримки перерахування авансу терміни виконання договору корегуються відповідно до термінів отримання авансу на поточний рахунок виконавця.

Пунктами 3.4-3.6 договору встановлено, що змовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання роботи та переданої документації, зобов'язаний передати виконавцеві оформлений акт здачі-приймання роботи або надати обґрунтовану відмову. У разі заперечення щодо обґрунтованості відмови замовника з боку виконавця, виконавець складає протокол розбіжностей та діє згідно з чинним законодавством. Після підписання акту здачі-приймання роботи замовник протягом 5 робочих днів сплачує виконавцеві вартість виконаних робіт за договірною ціною відповідно до п.2.1 та п.2.2. Якщо замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання роботи та переданої документації не передав виконавцеві оформлений акт здачі-прийняття роботи або обґрунтовану відмову, робота вважається прийнятою і підлягає оплаті.

Сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни на суму 62298,22 грн. з ПДВ (Додаток № 1 до Договору) та Календарний план робіт (додаток № 2).

Як вбачається з матеріалів справи, 1511.2015 позивач передав, а відповідач прийняв згідно Акту здачі-приймання науково-технічної продукції (роботи-послуги), проектної продукції та іншої продукції за договором № 168-15, роботи передбачені п. 1.1 договору. В акті від 15.11.2015 зазначено, що науково-технічна продукція задовольняє умовам договору. В акті зазначено, що були вивчені вихідні дані, проведено обстеження технічного стану будівлі дитячого садочка по просп. 40-річчя Жовтня, 94/96 в м. Києві на предмет можливості його реконструювання, складено звіт. Договірна ціна складає 62298,22 грн., загальна сума авансу, яка утримується з вартості виконаної роботи 20000,00 грн., належить перерахувати 42298,22 грн.

Вказаний акт здачі-приймання науково-технічної продукції був без зауважень підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений його печаткою.

За твердженням позивача, відповідачем було лише частково оплачено виконані роботи, а саме: платіжним дорученням № 94 від 29.10.2015 в сумі 20000,00 грн., платіжним дорученням № 135 від 23.11.2015 в сумі 32953,49 грн., у зв'язку з чим, 11.03.2016 позивач направив відповідачу претензію № 160/01-13 про погашення заборгованості за договором № 168-15 від 01.09.15 на суму 9344,73 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 14.03.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311004074977. Станом на момент вирішення спору, відповідь на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачена.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між сторонами договір є договором виконання науково-дослідних робіт, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 62 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до ч.1 ст.. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи, зокрема актом здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.11.2015, підтверджується виконання позивачем робіт на загальну суму 62298,22 грн., в той час як відповідачем зобов'язання зі сплати за виконані позивачем роботи згідно договору № 168-15 від 01.09.2015 виконані лише частково в сумі 52953,49 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи факт підписання сторонами акта приймання-здачі науково-технічної продукції та положення п. 3.5 Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт настав, а відтак позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 9344,73 грн. є законними та обґрунтованими.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього основної заборгованості за виконанні роботи.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 24.11.2015. по 02.06.2016 у розмірі 147 грн. 47 коп. та інфляційні за аналогічний період у розмірі 540 грн. 99 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, що наданий позивачем в позовній заяві, дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним, отже ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 540 грн. 99 коп. підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 24.11.2015 по 02.06.2016 у розмірі 2094 грн. 76 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати більш ніж на 5 робочих днів, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний прострочений день.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9344.73 24.11.2015 - 17.12.2015 24 22.0000 % 0.121 % 270.36 9344.73 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 % 473.12 9344.73 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 % 393.19 9344.73 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 % 550.47 9344.73 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 % 339.58 9344.73 27.05.2016 - 02.06.2016 7 18.0000 % 0.098 % 64.34

Всього: 2091,06 грн.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 2091,06 грн, в частині стягнення 3 грн. 70 коп. слід відмовити.

Отже, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК Класик» на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" підлягає стягненню основна заборгованість у розмірі 9344,73 грн, 3% річних у розмірі 147 грн. 47 коп., збитки від інфляції у розмірі 540 грн. 99 коп. та пеня у розмірі 2091 грн. 06 коп.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 75 , 82 - 85 ГПК України , господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБК Класик» (04112 м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 50; офіс 502, ідентифікаційний код: 37027342) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут будівельного виробництва" (03110, м. Київ, просп. Червонозоряний, будинок 51; ідентифікаційний код: 38283024) заборгованість в розмірі 9344 (дев'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 73 коп., 3 % річних в сумі 147 (сто сорок сім) грн. 47 коп, інфляційні втрати в сумі 540 (п'ятсот сорок) грн. 99 коп., пеню в розмірі 2091 (дві тисячі дев'яноста одна) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 58 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2016

Суддя Пукшин Л.Г