Рішення

від 05.08.2016 по справі 904/4185/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/4185/16

За позовом Приватного підприємства "КІРАСИР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕТРА-СЕРВІС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 34 953,42 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "КІРАСИР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕТРА-СЕРВІС" про стягнення заборгованості у розмірі 34 953,42 грн. за договором № 249 від 17.05.2016, з яких 24 887,20 грн. основний борг, 2 880,97 грн. інфляційні втрати, 6 464,63 грн. пеня , 720,62 грн. проценти за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг по охороні об'єкта № 249 від 17.05.2012, в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2016 порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 07.06.2016.

07.06.2016 через канцелярію суду факсимільним зв'язком від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.06.2016 розгляд справи було відкладено на 22.06.2016.

21.06.2016 через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

22.06.2016 представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 22.06.2016 розгляд справи було відкладено на 21.07.2016.

Ухвалою суду від 21.07.2016 розгляд справи було відкладено на 02.08.2016.

25.07.2016 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В призначене судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 між Приватним підприємством «Кірасир» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг по охороні об'єкта № 249, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги по пропускному режиму та охороні «Об'єкта» замовника, вказаного у дислокації (додаток № 1 до договору, далі - дислокація), згідно інструкції по пропускному режиму даного об'єкту, затвердженої та погодженої сторонами, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги. Вид охорони «Об'єкта» визначається за згодою сторін виходячи з принципу надійності - фізична охорона.

Розділом 2 договору встановлено, що сума оплати за цим договором визначається сторонами на підставі розрахунку (додаток № 2 до договору, а.с. 12) та затверджується протококом узгодження договірної ціни (додаток № 3 до договору, а.с. 13). Вартість послуг, яка підлягає оплаті в місяць, розраховується відповідно до фактично відпрацьованого часу. Оплата за надані охоронні послуги, відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони, здійснюються щомісячно до 20 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури. Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Цей договір укладається строком на 1 (один) рік і набуває чинності з 19 травня 2012 року. Якщо за десять діб до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах ще на черговий термін (п. 1 розділу 8 договору).

На виконання умов укладеного договору, позивач за період березень-липень 2015 року надав, а відповідач прийняв послуги з охорони об'єкта на загальну суму 44880,80 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти надання послуг №814 від 31.12.2014, №36 від 30.01.2015, №86 від 27.02.2015, № 155 від 31.03.2015, № 204 від 30.04.2015, № 256 від 29.05.2015 та № 308 від 30.06.2015 та № 359 від 31.07.2015, підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств (а.с. 21-25, 67-69).

Відповідач за надані послуги з охорони об'єкта розрахувався частково, зокрема: 03.03.2015 - 5270,40 грн., 30.03.2015 - 5136,00 грн., 30.03.2015 - 5587,20 грн., 26.06.2015 - 4 000 грн.

Таким чином, відповідач за надані позивачем послуги в повному обсязі та у встановлений договором строк не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 24 887, 20 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння, неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг і є причиною даного спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання відповідача щодо оплати послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Враховуючи умови п. 2 розділу 2 договору, строк оплати послуг є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 24887, 20 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 договору, за кожний день прострочки платежів за охорону об'єкту, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі п. 5.1 договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6464, 63 грн. за період з 20.04.2015 по 19.02.2016.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.18-20), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 6464,63 грн. є обґрунтованими на суму 6463,43 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що 2016 рік містить 366 днів, в зв'язку із чим у розрахунку пені було допущено арифметичну помилку.

Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 20.02.2015 по 27.05.2016 у сумі 720, 62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2880, 97 грн. за період травень 2015 року - квітень 2016 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

У п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2880,97 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2527,55 грн., в зв'язку з тим що позивачем не було включено періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), зокрема, липень 2015 - 99,0%, серпень 2015 - 99,2 %, жовтень 2015- 98,7 %, лютий 2016 - 99,6%.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.17), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 720,62 грн. є обґрунтованими на суму 719,79 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що 2016 рік містить 366 днів, в зв'язку із чим у розрахунку 3% річних було допущено арифметичну помилку.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1363,99 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (50106, м. Кривий Ріг, вул. Фабрична, 3/11; ідентифікаційний код 34001720) на користь Приватного підприємства «Кірасир» (50029, м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, 12; ідентифікаційний код 34488609) основний борг у розмірі 24887, 20 грн., пеню у розмірі 6463 грн. 43 коп., три відсотки річних у сумі 719,79 грн., інфляційні втрати у сумі 2527,55 грн. та 1363,99 грн. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016

Суддя ОСОБА_1