Рішення

від 02.08.2016 по справі 908/1521/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/45/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016 справа № 908/1521/16

за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз В«УкртестВ» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 193)

про стягнення 13225,10 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 182/20-19 від 07.06.2016 р., паспорт серія СЮ № 225277 від 05.08.2011 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ

До господарського суду Запорізької області 02.06.2016 р. звернувся концерн «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Дніпровського району з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» про стягнення 13225,10 грн., які складаються з: 11188,97 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію за період з лютого 2015 р. по квітень 2015 р., червень 2015 р., з вересня 2015 р. по лютий 2016 р. на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 561 від 01.10.2002 р., 915,49 грн. пені, 198,61 грн. 3% річних та 922,03 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 1, 2, 193, 230, 232, 276 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою суду від 02.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1521/16, присвоєно справі номер провадження 18/45/16, судове засідання призначене на 06 липня 2016 року; розгляд справи відкладався на 02.08.2016 р.; здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений в судовому засіданні 02.08.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача на вимогу суду надав витребувані документи; надав розрахунок пені з урахуванням положень п. 6.6 договору; надав заяву № 3582-ю від 01.08.2016 р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 11188,97 грн. основного боргу, 894,65 грн. пені, 198,61 грн. 3% річних та 922,03 грн. інфляційних втрат, вказавши, що дана заява не є заявою про зменшення позовних вимог; підтримав первісно заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, які вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасності оплати вартості отриманої теплової енергії в рамках договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 561 від 01.10.2002 р. У зв'язку з наявністю порушень, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, боржнику нараховані пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Наданий 02.08.2016 р. розрахунок суми пені, яка є меншою, ніж зазначено у позові, прийнятий судом до уваги, однак при розгляді справи суд використовував розрахунок пені, доданий до позову, виходячи із періодів та сум зазначених саме в розрахунку пені на суму 915,49 грн. Пояснення, наведені у заяві позивача № 3582-ю від 01.08.2016 р. судом також прийняті до уваги; в якості зменшення розміру позовних вимог вказана заява не прийнята до розгляду, оскільки позивачем не дотримані правила встановлені в ст. 22 ГПК України щодо її направлення відповідачу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання відповідач попереджений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Матеріали справи містять поштове повідомлення відповідно до якого 09.06.2016 р. примірник ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання отримано представником відповідача ОСОБА_2.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Ленінського району (надалі - позивач, енергопостачальна організація) та сумісне підприємство «Науково-досліднецький центр незалежних експертиз «Укртест», яке додатковою угодою № 4 від 01.10.2014 р. змінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр незалежних експертиз «Укртест» (надалі - відповідач, споживач) 01.04.2012 р. уклали договір № 561 про постачання теплової енергії в гарячій воді на орендоване вбудоване приміщення по пр. Леніна, 193 з наступними змінами та доповненнями (надалі - договір).

На підставі розпорядження мера міста Запоріжжя «Про виконання Закону України від 09.04.2015 № 317-VIII «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону їх символіки» про перейменування топонімів міського підпорядкування і демонтажі об'єктів монументального мистецтва" перейменовано район обласного центру Ленінський на Дніпровський, у зв'язку з чим теплопостачальна організація змінила назву на Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі філії концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району.

Відповідно до п. 1.2. договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно пункту 1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов договору позивач у період з лютого 2015 р. по квітень 2015 р., червень 2015 року, з вересня 2015 по лютий 2016 р. відпустив відповідачу теплову енергію до приміщення, яке розташоване за адресою: місто Запоріжжя, пр. Леніна, 193, на загальну суму 11254,03 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 36-45).

Згідно з п. 6.3 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 26.01.2015 р.) споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2-а, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму заборгованості, що виникли не пізніше 10-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань, згідно вимог Податкового кодексу України».

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг. Підписаний обома сторонами (п. 6.4 договору).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

Відповідачу відправлено документи, передбачені п. 6.3 договору, про що свідчать реєстри відправки рекомендованих листів по місту за відповідні місяці Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Ленінського (Дніпровського) району (арк. с. 46-55). Акти приймання-передачі за період з лютого 2015 р. по квітень 2015 р., червень 2015 р., з вересня 2015 р. по лютий 2016 р. споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв'язку із зазначеним, вказані акти приймання-передачі, у відповідності до п. 6.4 договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав належним чином, внаслідок чого заборгованість склала 11188,97 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 561 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11188,97 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії на суму 11188,97 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За порушення відповідачем строків оплати отриманої теплової енергії позивач, враховуючи положення п. 7.2.3. договору, просив стягнути пеню в розмірі 915,49 грн. за період прострочення з 20.07.2015 р. по 21.05.2016 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 7.2.3. договору встановлено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Наданий позивачем розрахунок 915,49 грн. пені суд визнав виконаним невірно через допущені арифметичні помилки, невірне визначення періоду прострочення сплати заборгованості, невірне визначення шестимісячного строку нарахування пені, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 896,26 грн., в частині стягнення 19,23 грн. пені у позові відмовляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 198,61 грн. 3% річних за період з 20.03.2015 р. по 21.05.2016 р., а також 922,03 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 198,61 грн. за період з 20.03.2015 р. по 21.05.2016 р. та 922,03 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно), такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 193, ідентифікаційний код 30801830, р/р 260072811400 ПУАТ «Фідобанк», МФО 300175) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 11188,97 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 97 коп.) основного боргу. Видати наказ .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Укртест» (69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 193, ідентифікаційний код 30801830, р/р 260072811400 ПУАТ «Фідобанк», МФО 300175) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в особі Філії КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Дніпровського району (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 896,26 грн. (вісімсот дев'яносто шість грн. 26 коп.) пені, 198,61 грн. (сто дев'яносто вісім грн. 61 коп.) 3% річних, 922,03 грн. (дев'ятсот двадцять дві грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 1376,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят шість грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ .

4. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 серпня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець