Рішення

від 03.08.2016 по справі 911/1912/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа № 911/1912/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом комунального підприємства В«КиївжитлоспецексплуатаціяВ» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю В«Ельбрус-БудмонтажВ» , Київська обл., м. Бровари

про стягнення 6270,81 гривень

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №155/2/03-63 від 05.01.16;

Від відповідача: не з'явився.

Позивач, комунальне підприємство В«КиївжитлоспецексплуатаціяВ» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Ельбрус-БудмонтажВ» про стягнення 6 270,81 гривень, з яких: 3 058,79 гривень повернення авансового платежу, 3 145,21 гривень пені, 30,11 гривень 3%річних, 36,70 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду №020315/К6 від 12.03.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала Господарського суду Київської області від 06.07.2016 направлялась відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2015 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбрус-Бумонтаж» (замовник) був укладений договір підряду №020315/К6.

Підрядник зобов'язується здійснити капітальний ремонт приміщення «Корпус 6» ДОК «Джерело», який знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в об'ємі, визначеному у дефектному акті та кошторисній документації, додатком 1 та додатком 2 до цього договору. Замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи, та оплатити їх вартість у строках і на умовах, визначених даним договором та відповідними додатками до нього. Обсяг та конкретні види, вартість робіт по об'єкту визначаються в кошторисній документації, що затверджується замовником після проведення в установленому порядку і отримання висновків експертизи кошторисної документації (п.1.1-.1.3 договору).

Початок виконання робі - протягом 5 робочих днів від моменту підписання договору підряду. Термін виконання робіт за цим договором підряду 55 робочих днів. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п.2.1-2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна на виконання робіт зазначена у додатку 2 до даного договору. Ціна договору без врахування ПДВ становить 393 482,00 гривень, ПДВ становить 78 696,40 гривень, разом з ПДВ ціна договору складає 472 178,40 гривень

Згідно з п. 4.5. договору замовник здійснює підряднику передоплату, а саме: авансовий платіж у розмірі 40% від суми договору.

Здача-приймання виконаних робіт по об'єкту здійснюється відповідно до діючих норм і правил та оформлюється актом приймання виконаних підрядником робіт типової форми №КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядником робіт (типова форма КБ-3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання п. 4.5. договору перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 188 800,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №454 від 12.03.2015.

29.05.2015 між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року на суму 177 020,86 гривень.

Авансовий платіж був повернутий частково, а саме: 03.09.2015 - 2220,35 гривень, та 13.10.2015 - 6 500,00 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, 18.11.2015 позивач направив відповідачеві вимогу №155/1/03-7250 від 17.11.2015 про повернення 3 058,79 гривень авансового платежу. 26.11.2015 відповідач отримав вищевказану вимогу, що підтверджується листом Укрпошти від 11.03.2016 №303/15-404, яка залишена без відповіді.

Суму у розмірі 3 058,79 гривень відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 3058,79 гривень авансового платежу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобовязання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було здійснено роботи за договором підряду №020315/К6 від 12.03.2015, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2015 року на суму 177 020,86 гривень.

З урахуванням наданого позивачем авансового платежу у розмірі 40% від суми договору, а саме 188 800,00 гривень, відповідачем було використано його частину в сумі 177 020,86 гривень.

Авансовий платіж був повернутий частково, а саме: 03.09.2015 - 2220,35 гривень, та 13.10.2015 - 6 500,00 гривень. Залишок авансу, що не було повернуто відповідачем склав 3 058,79 гривень.

З метою досудового врегулювання спору, 18.11.2015 позивач направив відповідачеві вимогу №155/1/03-7250 від 17.11.2015 про повернення 3 058,79 гривень авансового платежу. 26.11.2015 відповідач отримав вищевказану вимогу, що підтверджується листом Укрпошти від 11.03.2016 №303/15-404, яка залишена без відповіді.

В силу приписів ст. 530 Цивільного кодексу України протягом 7-ми днів з моменту отримання зазначеної вимоги у відповідача виник обов'язок щодо повернення невикористаної суми авансу.

У зв'язку з невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення невикористаної суми авансу, позивач правомірно звернувся до суду із розглядуваним позовом та його позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми невикористаного авансового платежу в розмірі 3 058,79 гривень, підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 30,11 гривень та інфляційних втрат у розмірі 36,70 гривень.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано за період з 04.12.2015 по 01.04.2016 три відсотки річних в розмірі 30,11 гривень та за період з 04.12.2015 по 01.04.2016 збитки від інфляції в розмірі 36,70 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат , суд дійшов висновку щодо його законності та обґрунтованості, внаслідок чого зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення сплати пені в сумі 3 145,21 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В обґрунтування підстав для стягнення пені в сумі 3 145,21 гривень позивач посилається на п. 8.3 договору, згідно якого підрядник несе відповідальність перед замовником за порушення строків виконання робіт або терміну їх завершення у вигляді пені у розмірі 0,01% вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою цим договором.

Таким чином п. 8.3 договору встановлює відповідальність за порушення строків виконання робіт, а не за прострочення виконання грошових зобов'язань, зокрема щодо повернення авансового платежу.

Отже, оскільки у договорів не встановлено право позивача на нарахування пені за прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 145,21 гривень відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представників сторін, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 058,79 гривень авансового платежу, 30,11 гривень 3% річних та 36,70 гривень інфляційних втрат є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 3 145,21 гривень пені суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬБРУС-БУДМОНТАЖ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кірова, буд. 90, офіс 26, код 38513440) на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, код 03366500) 3 058 (три тисячі п'ятсот вісім) гривень 79 коп. основного боргу, 30 (тридцять) гривень 11 коп. 3% річних, 36 (тридцять шість) гривень 70 коп. інфляційних втрат та 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 84 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.08.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник