Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/10566/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/10566/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Донбасекскавація" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-інвестиційна компанія" простягнення 3 375 877 грн 30 коп. Представники: від позивача: Красовський В.С. - представник за довіреністю Смирнов А.Б. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Донбасекскавація" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-інвестиційна компанія" про стягнення 3 375 877 грн 30 коп. заборгованості за договором підряду № 1 від 07.09.2012, в тому числі: 2 412 174 грн 38 коп. основної заборгованості, 611 047 грн 15 коп. інфляційних втрат, 77 791 грн 33 коп. 3 % річних та 274 864 грн 44 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору підряду № 1 від 07.09.2012 не виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 2 412 174 грн 38 коп., а також у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 611 047 грн 15 коп. інфляційних втрат, 77 791 грн 33 коп. 3 % річних та 274 864 грн 44 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10566/16, розгляд справи призначений на 01.08.2016.

29.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи

Представник відповідача у судове засідання 01.08.2016 не з'явився та вимоги суду не виконав. Розглянувши, подане через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача, клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано будь-яких належних доказів в підтвердження обставин, викладених у вказаному клопотанні.

У судове засідання 01.08.2016 з'явились представники позивача надали пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 01.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетично-інвестиційна компанія" (замовник за договором) та Приватним акціонерним товариствома "Виробниче об'єднання "Донбасекскавація" (підрядник за договором) укладено договір підряду № 1, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконувати на вугільному розрізі Мокрокалигорського родовища с. Лисича балка своїм устаткуванням, машинами й механізмами (додаток №1 до договору підряду) наступні роботи: гірничо-розкривні роботи, формування відвалів, роботи з видобутку бурого вугілля, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору підряду № 1 від 07.09.2012 якими вносилися зміни та доповнення до умов договору підряду, а саме № 1 від 25.09.2012, № 2 від 01.10.2012, № 3 від 07.09.2012, № 4 від 10.11.2012, № 5 від 31.05.2013, № 6 від 30.06.2013, № 7 від 31.07.2013, 3 1 від 19.11.2013 та № 8 від 03.12.2014.

У відповідності до пункту 8.3. договору термін дії договору складає 3 роки з моменту підписання.

Згідно з пунктом 4.4. договору акт прийому-передачі видобувних та розкривних робіт виконаних робіт складається виконавцем по факту виконання робіт на підставі Акту про результати маркшейдерських замірів та на підставі підписаних замовником справок виконаних робіт механізмів виконавця, які надавали послуги погодинно. Замовник зобов'язаний підписати наданий виконавцем акт виконаних робіт протягом 3 календарних днів з

моменту його отримання. У випадку, якщо протягом 3 календарних днів з моменту отримання акту, замовник не надсилає на адресу виконавця підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову із зазначенням недоліків, роботи вважаються своєчасно, якісно та в повному обсязі виконаними, а акт підписаним.

Замовник щомісяця проводить оплату виконаних робіт в 3-етапи: 1 етап - до 3 числа замовник авансує підряднику 30% вартості планованих до виконання в поточному місяці робіт; 2 етап - до 20 числа місяця замовник сплачує підряднику наступні 20% вартості планованих робіт до виконання в поточному місяці; 3 етап - до 15 числа оплачується сума виконаних робіт, що залишилася (пункт 5.8 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду № 1 від 07.09.2012 позивачем було виконано роботи, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних робіт за період з вересня 2012 року по січень 2013 року та за період з травня 2013 року по серпень 2013 року, а також довідками про вартість виконаних підрядних робіт, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконанні роботи у розмірі 2 412 174 грн 38 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 2 412 174 грн 38 коп.

08.04.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 93/08 на суму 4 106 686 грн 00 коп., проте зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за договором підряду № 1 від 07.09.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 412 174 грн 38 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 611 047 грн 15 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2015 по 01.05.2015, 77 791 грн 33 коп. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 01.03.2015 по 31.05.2016, та 274 864 грн 44 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 01.05.2015 по 30.11.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.2 договору в разі порушення термінів оплати замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд дослідивши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за період 01.05.2015 по 30.11.2015 встановив, що позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування пені за кожним з прострочених платежів (актів), а також, що період нарахування не входить в межі шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в порядку норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що умовами додаткової угоди № 8 від 03.12.2014 до договору підряду № 1 від 07.09.2012 змінено лише умови та строки оплати грошових коштів за виконані роботи, а саме надано розстрочку у погашенні заборгованості, а не укладено нове зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 274 864 грн 44 коп. пені за неналежне виконання зобов'язань з оплати робіт, нарахованої за період прострочення з 01.05.2015 по 30.11.2015, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт за договором № ВГВ-2015 від 05.08.201 підряду № 1 від 07.09.2012 підряду № 1 від 07.09.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 611 047 грн 15 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 01.03.2015 по 01.05.2015, та 77 791 грн 33 коп. 3 % річних, нарахованих період з прострочення 01.03.2015 по 31.05.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-інвестиційна компанія" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28 Б, ідентифікаційний код 37039321) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Донбасекскавація" (84320, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Хабаровська, буд. 2, ідентифікаційний код 01241384) 2 412 174 (два мільйони чотириста дванадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн 38 коп. заборгованості, 611 047 (шістсот одинадцять тисяч сорок сім) грн 15 коп. інфляційних втрат, 77 791 (сімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 33 коп. 3 % річних та 46 515 (сорок шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.08.2016

Суддя Н.Б. Плотницька