Рішення

від 26.07.2016 по справі 911/2068/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2016 р. Справа № 911/2068/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лі.Мар», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт», смт.Рокитне

про стягнення заборгованості у розмірі 86 166,29 грн.

Суддя: А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (Довіреність №1 від 06.07.2016р.)

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лі.Мар» (позивач, постачальник) до Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (відповідач, покупець) про стягнення 86 166,29 грн.

Провадження у справі №911/2068/16 порушено відповідно до ухвали суду від 30.06.2016 року та призначено справу до розгляду на 12.07.2016 року.

У судовому засіданні 12.07.2016 року представник позивача позов підтримав повністю та просив задовольнити. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 12.07.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 26.07.2016 року.

У судовому засіданні 26.07.2016 року представник позивача з'явився, позов підтримав повністю та просив задовольнити. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.07.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України: в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2014 року між ТОВ «ЛІ.МАР» (Постачальник) та ПАТ «Васильківхлібопродукт» (Покупець) було укладено Договір поставки №Л-0000042, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Постачальника та оплатити товар, що визначений у видаткових накладних.

Відповідно до Видаткової накладної №634 від 26.08.2015 року Постачальник поставив Покупцеві, а Покупець прийняв у власність від Постачальника товар на загальну суму 31 416,00 грн.

Відповідно до Видаткової накладної №697 від 15.09.2015 року Постачальник також поставив Покупцеві, а Покупець прийняв у власність від Постачальника товар на загальну суму 44 208,00 грн.

Як зазначає позивач, він виконав своє зобов'язання щодо поставки товару, але відповідач своєчасно та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався. У зв'язку з чим, 14.04.2016 року позивач надсилав на адресу відповідача претензію щодо стягнення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи за даним позовом та наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено обґрунтованість викладених у позові обставин.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивачем надано достатньо доказів на яких ґрунтуються вимоги сторони, позивач дійсно передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв у власність від позивача товар, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідач оплату товару не здійснив, доказів сплати грошових коштів не надав.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Згідно із ч.2, 3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до п.5.1.2. та п.3.1.2. Договору поставки №Л-0000042, Покупець оплачує товар шляхом передплати 100% вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з умов Договору поставки №Л-0000042, п.7.1.4. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару, передбаченої Договором, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу кредитора боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, встановлено, що загальна заборгованість ПАТ «Васильківхлібопродукт» перед ТОВ «ЛІ.МАР» по сумі основного боргу з урахуванням пені, інфляції та 3% річних за Договором № Л-0000042 від 13.10.2014 року складає 86 166,29 грн., з яких: 61 368,00 грн. основного боргу; 7 261,01 грн. пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №634 від 26.08.2015 року; 9 808,12 грн. пені за прострочення оплати товару за видатковою накладною №697 від 15.09.2015 року; 735,91 грн. 3% річних за прострочення оплати товару за видатковою накладною №634 від 26.08.2015 року; 962,89 грн. 3% річних за прострочення оплати товару за видатковою накладною №697 від 15.09.2015 року; 2692,65 грн. інфляційних за прострочення оплати товару за видатковою накладною №634 від 26.08.2015 року; 3337,71 грн. інфляційних за прострочення оплати товару за видатковою накладною №697 від 15.09.2015 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул Вокзальна, 222, код 00951741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІ.МАР» (03151, м. Київ, вул Ушинського, 19, код 38716879) 61 368,00 грн. основного боргу, 17069,13 грн. пені, 1698,80 грн. 3% річних, 6030,36 грн. інфляційних та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 08.08.2016 р.