Рішення

від 03.08.2016 по справі 911/2084/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа № 911/2084/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом комунального підприємства В«Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» Макарівської селищної ради, Київська обл.., смт. Макарів

до комунального підприємства Київської обласної ради В«ГарнітураВ» , Київська обл., м. Ірпінь

про стягнення 53 937,66 гривень

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №97 від 24.02.2016;

ОСОБА_2, довіреність №295 від 01.08.2016

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №5 від 11.01.2016.

Позивач, комунальне підприємство В«Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарстваВ» Макарівської селищної ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради В«ГарнітураВ» про стягнення 53 937,66 гривень, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №17 від 14.01.2014 про надання послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

03.08.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково у розмірі 34 978,86 гривень, в решті позовних вимог просив у задоволенні позову відмовити з огляду на його безпідставність.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, не заперечувала проти задоволення позову в частині, в якій його визнав відповідач.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між Макарівським районним виробничим управлінням житлово-комунального господарства (виконавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Гарнітура» був укладений догові №17 про надання послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів.

Відповідно до умов якого, виконавець бере на себе виконання робіт з приймання, розміщення та захоронення твердих побутових відходів від замовника, а замовник зобов'язується своєчасно оплатити виконання наданих послуг. Розміщення та захоронення твердих побутових відходів здійснюється по потребі замовника (п. 1.4. договору).

Загальний об'єм послуг по договору становить - 6 000 куб. м. Вартість захоронення твердих побутових відходів становить 25,62 гривень м3, с т. ч. ПДВ 20% 4,27 гривень (п.п. 1.4-.1.5 договору).

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах здачі-приймання наданих послуг. Оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі рахунку та акту здачі-приймання послуг, наданих виконавцем, протягом 15 днів з моменту підписання акту-приймання наданих послуг обома сторонами (п. п. 2.1 - 2.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо по закінченню терміну дії договору одна із сторін не заявить бажання про його розірвання то договір вважається пролонгованим на той же термін на тих самих умовах (п.п. 7.8.-7.9. договору).

Позивач стверджує, що в період з січня 2014 по 31.10.2014 надав відповідачу послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів на загальну суму 153 720,00 гривень. Відповідачем вказані послуги були прийняті без зауважень та частково оплачено на суму 99 782,34 гривень, що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи наведене, у відповідача утворився борг перед позивачем, який станом на день звернення з позовом до суду становив 53 937,66 гривень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач в період з січня 2014 року по липень 2014 року надав відповідачеві послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів на суму 134 761,20 гривень, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): акт №189 від 31.01.2014 на суму 7 788,48 гривень; акт №376 від 28.02.2014 на суму 25 876,20 гривень; акт №573 від 31.03.2014 на суму 18 881,94 гривень; акт №768 від 30.04.2014 на суму 28 335,72 гривень; акт №957 від 31.05.2014 на суму 25 799,34 гривень; акт №1167 від 30.06.2014 на суму 22 955,52 гривень; акт №1369 від 31.07.2014 на суму 5 124,00 гривень, які підписані відповідачем та скріплені печаткою без будь-яких заперечень, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з приймання, розміщення та захоронення ТПВ за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем після часткової оплати заборгованість у сумі 34 978,86 гривень та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач до загальною суми позову включив і вимоги про стягнення 18 958,80 гривень заборгованості з надання послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів. Що утворилася з серпня по жовтень 2014 року.

В обґрунтування своєї вимоги про стягнення 18 958,80 гривень позивач посилається на лист від 15.10.2014 №235 та претензію від 08.02.2016 №41 про сплату заборгованості (копії яких наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, наданих виконавцем, протягом 15 днів з моменту підписання акту-приймання наданих послуг обома сторонами.

Відповідно до п. 6.4 договору здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання у строк до 10 числа наступного за звітним місяцем атів здачі-приймання наданих послуг, в яких фіксується загальний обсяг наданих виконавцем послуг протягом звітного місяця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виникає обов'язок провести оплату протягом 15 днів з моменту підписання акту-приймання наданих послуг.

Зі змісту листа від 15.10.2014 не зрозуміло які саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) надаються, за який період і на яку суму.

До претензії №1 від 08.02.2016 про сплату заборгованості долучені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №189, №376, №573, №768, №957, №1167, №1369.

В матеріалах справи відсутні підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 18 958,80 гривень та докази їх направлення відповідачу.

За таких обставин, оскільки позивачем не виконано обов'язок щодо направлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), для відповідача не виник обов'язок з оплати наданих послуг та у позивача не виникло право вимоги виконання зобов'язання в цій частині, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 18958,80 гривень суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Гарнітура» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 2-а, код 02467073) на Комунального підприємства «Макарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» Макарівської селищної ради (08000, Київська обл., Макарівський район, смт Макарів, вул. Піонерська, 13, код 03346749) 34 978 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) гривень 86 коп. основного боргу, 893 (вісімсот дев'яносто три) гривень 64 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.08.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник