Рішення

від 04.08.2016 по справі 917/1029/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 р. Справа № 917/1029/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (вул. Леніна, буд. 43, с. Василівка, Семенівський район, Полтавська область, 38254)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роса Клуб" (вул. Ковпака, буд. 57, с. Мала Рублівка, Котелевський район, Полтавська область, 38620)

про стягнення 172 708,35 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 172 708,35 грн., з них: 935,63 грн. штрафу згідно договору поставки товару № 7/2015 від 01.12.2015р. та 171772,72 грн. збитків.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує в частині стягнення збитків, посилаючись на те, що надані позивачем в підтвердження факту понесення збитків правочини, що укладені позивачем з ТОВ «Промінь Лан», з ТОВ «Агрофірма Соняшник» та з ФОП ОСОБА_3, є фіктивними, оскільки вказані особи є пов'язаними між собою одним засновником та кінцевим бенефіціаром; у вказаних договорах вартість послуги є меншою від її собівартості, що свідчить про відсутність мети при укладанні цих угод на отримання позивачем прибутку; позивачем не подано доказів фактичного надання послуг за вказаними правочинами (а.с.76-77).

Відповідач подав зустрічний позов про стягнення з первісного позивача 49181,26 грн. боргу за договором поставки товару № 7/2015 від 01.12.2015р. (а.с.79-94).

Ухвалою від 04.08.2016р. суд відмовив у прийнятті зустрічного позову на підставі п.1 ст. 62 ГПК України, оскільки зустрічний позов було подано після початку розгляду справи по суті (а.с.96).

В судовому засіданні 04.08.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роса Клуб" (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 7/2015 від 1 грудня 2015 року (надалі - Договір № 7/2015; а.с.15-17).

За умовами договору № 7/2015 сторони домовилися про наступне:

- відповідач як постачальник зобов'язується самостійно виготовити та передати у власність позивача (покупця) товар - обприскувач самохідний ОС В«Капелька УВ» у складі визначеному специфікацією № 1 додатку № 1 до договору (п.1.1 договору);

- позивач (покупець) зобов'язується придбати та оплатити товар за ціною, встановленою у специфікації (п.1.1 договору);

- вручення товару постачальником покупцю здійснюється за видатковою накладною або актом приймання-передачі (п. 3.1 договору);

- постачальник зобов'язується у термін, зазначений у специфікації № 1 надати товар у розпорядження покупцю (п. 3.3 договору);

- у разі недодержання строку (терміну) виготовлення та вручення постачальником товару він сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1 % від суми ціни товару, визначеної специфікацією на товар (п. 6.1 договору);

В специфікації № 1 від 01.12.2015р. (додаток № 1 до Договору) сторони вказали найменування та складові товару, його вартість - 935625,00 грн., строк поставки - до 30.01.2016р.

Позивач сплатив відповідачу 845875,00 грн. за товар за платіжними дорученнями № 259 від 4 грудня 2015 року та № 4136 від 14 січня 2016 року (а.с.69, 70).

За актом приймання-передачі за березень 2016р. відповідач передав позивачу товар (а.с.20).

Даний акт підписаний позивачем за датою 20.05.2016р. При цьому в акті зазначено, що при передачі товару не надано комплекту технічної документації (інструкції з експлуатації, паспорт, гарантійний талон).

Позивач, посилаючись на те, що товар передано несвоєчасно, заявив вимоги про стягнення з відповідача 935,63 грн. штрафу на підставі п. 6.1 Договору № 7/2015.

При вирішення спору в цій частині суд зазначає наступне.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

За статтею 663 ЦЦ України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3. Договору та Специфікації № 1 відповідач повинен був поставити товар позивачу до 30 січня 2016 року.

Зазначене підтверджується актом приймання-передачі за березень 2016р. (підписаним позивачем 20.05.2016р.) та не заперечується відповідачем у відзиві.

Отже, відповідач порушив строк передачі товару, визначений в договорі.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 6.1. Договору № 7/2015 передбачено, що у разі недодержання строку виготовлення та вручення постачальником товару він сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1% від суми ціни товару, визначеної специфікацією на товар.

В специфікації № 1 визначено вартість товару в сумі 935625,00 грн., отже 0,1 % штрафу від цієї суми становить 935,63 грн.

Оскільки відповідачем було порушено строк передачі товару, вимоги позивача про стягнення 935,63 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 171772,72 грн. збитків.

В обґрунтування цих вимог позивач посилається на те, що:

- відповідачем не виконано зобов'язання по передачі всієї документації, необхідної для використання (експлуатації) товару (п. 1.2. Договору);

- відсутність документації позбавляє можливості належно використовувати товар у господарській діяльності;

- згідно калькуляції витрати з самостійного внесення позивачем карбамідо-аміачної суміші становили б 13,84 грн. за один гектар земель сільськогосподарського призначення, без врахування вартості паливо-мастильних матеріалів (а.с.23);

- внаслідок неналежного виконання позивачем зобов'язання позивачем було укладено договір №10-03/16 від 10 березня 2016 року з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 про надання послуг з внесення карбамідо-аміачної суміші з оплатою 90 гривень за 1 гектар сільськогосподарських земель з паливом замовника (а.с.24-26);

- згідно акту наданих послуг №ОУ-0000014 від 12 березня 2016 року ФОП ОСОБА_3 проведені роботи з внесення КАС (карбамідо-аміачної суміші) на площі 567 гектар на загальну вартість 51 030 грн. Позивачем вказані послуги оплачено за платіжними дорученнями № 4280 від 11 березня 2016 року та № 4283 від 14 березня 2016 року (а.с.29, 27, 28);

- у випадку самостійного внесення позивачем вказаної суміші на площі 567 гектар витрати становили б 7847,28 грн. Таким чином, позивачем понесено додаткових витрат в розмірі 43182,72 грн.;

- з метою отримання доходу, позивачем 15 січня 2016 року укладено договори про надання послуг з ТОВ В«Промінь - ЛанВ» та ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» , згідно з якими позивач зобов'язався в період з 25 лютого 2016 року по 10 березня 2016 року надати послуги з внесення карбамід-аміачної суміші обприскувачем самохідним ОС В«Капелька УВ» (а.с.38-40, 50-52);

- в договорах від 15 січня 2016 року передбачено, що у випадку порушення виконавцем строків (термінів) надання послуг визначених договором, замовник має право залучити третіх осіб для надання послуг, у такому випадку, виконавець сплачує замовнику штраф, який визначається у розмірі 450% від вартості послуг визначеної в п. 4.1. цього договору. Розмір штрафу не може бути більшим за різницю вартості послуг сплаченої замовником залученим третім особам та вартості послуг визначеної в п. 4.1. цього Договору;

- внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання з поставки обприскувача самохідного ОС В«Капелька УВ» , позивачем було порушено зобов'язання перед ТОВ В«Промінь - ЛанВ» та ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» за укладеними договорами;

- 1 квітня 2016 року ТОВ В«Промінь - ЛанВ» та ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» пред'явлено позивачу претензії, які містили вимоги про сплату штрафу в розмірі 62 930,00 грн. та 65 660,00 грн. відповідно (а.с.41-42, 53-54)

- позивачем сплачено на користь ТОВ В«Промінь - ЛанВ» штраф у розмірі 62 930,00 грн. а на користь ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» штраф у розмірі 65 660,00 грн. (а.с.43, 55).

Посилаючись на те, що вказані збитки були понесені позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 7/2015, позивач прохає стягнути з останнього 171772,72 грн. збитків, що становить 43182,72 грн. додаткових витрат та 128590,00 грн. загальної суми сплачених штрафів.

Заперечення відповідача щодо позову з тих підстав, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Промінь Лан», з ТОВ «Агрофірма Соняшник» та з ФОП ОСОБА_3, є фіктивними, оскільки вказані особи є пов'язаними між собою одним засновником та кінцевим бенефіціаром; у вказаних договорах вартість послуги є меншою від її собівартості, що свідчить про відсутність мети при укладанні цих угод на отримання позивачем прибутку; позивачем не подано доказів фактичного надання послуг за вказаними правочинами, судом визнаються безпідставними з таких мотивів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсними в судовому порядку договорів про надання послуг, укладених 15 січня 2016 року з ТОВ В«Промінь - ЛанВ» та ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» , та договору від 10.03.2016р., укладеного з ФОП ОСОБА_4 Також відсутня пряма вказівка закону про їх недійсність з визначених відповідачем підстав.

Посилання відповідача на відсутність доказів фактичного надання послуг позивачу спростована актами здачі-прийняття робіт, дійсність яких відповідачем належними доказами не спростовано (а.с.29, 36, 48).

Таким чином, заперечення відповідача є юридично неспроможними.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір .

Обов'язковою умовою покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У відповідності до ст.ст. 33, 35 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт спричинення збитків, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини.

Позивач у позові зазначає про те, що вказані збитки були ним понесені внаслідок несвоєчасної поставки техніки та невиконання відповідачем зобов'язань в частині передачі технічної документації на товар.

Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, не встановлював строку для їх передачі. Позивач також не заявляв про відмову від договору поставки та не повертав товар продавцеві.

Позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував неможливість використання спірного товару за відсутності визначеною договором документації.

Позивачем не доведено належними доказами прямий причинний зв'язок між понесенням збитків та діями відповідача.

За договором № 7/2015 строк поставки товару встановлений до 30.01.2016р. Позивач, не дочекавшись поставки товару , уклав договори від 15.01.2016р. з ТОВ В«Промінь - ЛанВ» та ТОВ В«Агрофірма В«СоняшникВ» на надання послуг за допомогою цього товару. За вказаними договорам позивач добровільно сплатив 128590,00 грн. штрафів. Штрафи були нараховані за несвоєчасне надання послуг. Проте за умовами вказаних договорів позивач мав право залучити третіх осіб для надання послуг. Позивачем не надано суду доказів неможливості своєчасного виконання ним визначених у договорах робіт за рахунок залучення третіх осіб, що унеможливило б застосування штрафних санкцій.

Також позивач у позові зазначає, що витрати з самостійного внесення позивачем карбамідо-аміачної суміші становили б 13,84 грн. за один гектар. Позивачем було укладено договір №10-03/16 від 10 березня 2016 року з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 про надання послуг з внесення карбамідо-аміачної суміші з оплатою 90,00 грн. за 1 гектар. Внаслідок цього позивачем понесено додаткових витрат в розмірі 43182,72 грн.

При цьому позивачем необґрунтовано доцільність визначення саме такої ціни за послуги (90,00 грн. за 1 гектар), не надано доказів неможливості укладення подібних договорів з іншими суб'єктами підприємницької діяльності за нижчою ціною

Позивачем не надано доказів неможливості внесення карбідо-аміачної суміші за допомогою інших пристроїв, а також - доказів відсутності цих пристроїв у позивача.

Таким чином, позивачем не доведено належними доказами прямий причинний зв'язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача. Також відсутні докази наявності вини відповідача у понесенні позивачем заявлених збитків.

Отже, позовні вимоги про стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2590,64 грн. судового збору за платіжним дорученням № 4554 від 27.05.2016р. (а.с.12).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно суми судового збору, що належить до оплати за задоволеними позовними вимогами, тобто в мінімальному розмірі судового збору - 1378,00 грн.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роса Клуб" (вул. Ковпака, буд. 57, с.Мала Рублівка, Котелевський район, Полтавська область, 38620; ідентифікаційний код 38103130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (вул. Леніна, буд. 43, с. Василівка, Семенівський район, Полтавська область, 38254; ідентифікаційний код 35980835) 935грн. 63 коп. штрафу, 1378грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 08.08.2016р.

Суддя Безрук Т.М.