Рішення

від 03.08.2016 по справі 912/2558/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 рокуСправа № 912/2558/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2558/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Помічнянського комбінату комунальних підприємств

про стягнення 160 547,67 грн,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 13.01.2016 № 17;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 03.08.2016 № 35;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 03.08.2016 № 35/1.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Помічнянського комбінату комунальних підприємств заборгованості у сумі 160 547,67 грн, з яких 115 336,83 грн основного боргу та 45 210,84 грн пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 15.01.2015 № ОД/БМЕС-13-292д-НЮ в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою від 07.07.2016 судом порушено провадження у справі за вказаним позовом, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.08.2016 о 15:00.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав повністю.

Відповідачем позовні вимоги про стягнення основного боргу визнано повністю на суму 115 336,83 грн, водночас щодо вимог про стягнення пені відповідач заперечив, оскільки, за його твердженням, позивачем безпідставно нараховано пеню з січня 2015 року.

Водночас, відповідачем подано до суду власний розрахунок пені, згідно з яким сума пені, що має бути нарахована на суму заборгованості, складає 4 840,12 грн.

Окрім того, у судовому засіданні представниками відповідача подано суду клопотання від 03.08.2016 про реструктуризацію заборгованості, у якому вказали, що підприємство буде спроможне щомісячно виплачувати суму 15 000,00 грн.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено таке.

Згідно з пунктом 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" останнє утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Як убачається з Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" входить Одеська залізниця.

Між Одеською залізницею, правонаступником якої є позивач, (Виконавець), в особі начальника Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 3 ОСОБА_4 (на підставі довіреності від 26.05.2015 № 466) та Помічнянським комбінатом комунальних підприємств (Споживач) в особі начальника ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 15.01.2015 № ОД/БМЕС-13-292д-НЮ (надалі за текстом - Договір).

За умовами укладеного Договору сторонами погоджено, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві до Помічнянського комбінату комунальних підприємств, що знаходиться по вул. Луначарського, 1а в м. Помічна, відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором (пункт 1.1 Договору).

У відповідності до пункту 1.2 Договору облік постачання води та водовідведення здійснюється по водолічильнику.

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторонами погоджено, що тарифи на послуги становлять: 1) централізоване постачання холодної води - 15,79 грн за 1 куб/метр з ПДВ, 2) водовідведення - 14,50 грн за 1 куб/метр з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору сторонами передбачено, що розрахунковий період є календарний місяць. У разі застосування щомісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Послуги оплачуються у безготівковій формі (пункт 3.2 Договору).

Плата за послуги вноситься на рахунок Знам'янського БМЕУ-3 р/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" (пункт 3.3 Договору).

Як узгоджено сторонами у пунктах 4.8, 4.16 Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений договором строк, а Виконавець має право вимагати від Споживача своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній укладено терміном на 1 рік з моменту підписання.

Договір вважається пролонгований на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено одною із сторін (пункт 10.3 Договору).

Відповідних письмових заяв про припинення дії Договору сторонами суду не надано, відтак Договір пролонгований сторонами на 2016 рік.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання Виконавцем умов укладеного Договору щодо надання обумовлених Договором послуг холодного водопостачання та водовідведення протягом дії Договору.

Водночас, Споживач отримані послуги оплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого станом на 01.04.2016 утворилась заборгованість у загальній сумі 115 336,84 грн.

Позивачем в особі Знам'янської дирекції залізничних перевезень виставлено відповідачеві претензію від 10.03.2016 № БМЕУ-3/02/1217 на суму заборгованості 103 968,29 грн (станом на 10.03.2016).

У відповідь на вказану претензію відповідачем листом від 05.04.2016 № 13 підтверджено таку заборгованість та зазначено, що Помічнянський комбінат комунальних підприємств зобов'язується до 01.06.2016 погасити заборгованість повністю.

Водночас, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість не погашено, як і не сплачено решту вартості отриманих послуг за березень 2016 року.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує таке.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 202 названого Кодексу, правочинами є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно положень частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заборгованість відповідача станом на дату розгляду справи складає 115 336,84 грн, що ним не спростовано.

За вимогами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, за приписами статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На день вирішення спору по суті господарському суду відповідачем не надано доказів повного погашення заборгованості за надані позивачем послуги за Договором на суму 115 336,84 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4-3 та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми основного боргу, а також визнання ним наявної заборгованості шляхом, зокрема, підписання акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2016, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за грудень 2015 року, січень-березень 2016 року в сумі 115 336,84 грн, визнаються господарським судом обґрунтованими, належним чином підтверджені матеріалами справи та задовольняються у повному обсязі.

Водночас, позивач просить також стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 45 210,84 грн за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року.

Розглядаючи вказані позовні вимоги господарський суд враховує таке.

За змістом пункту 3.4 Договору сторонами узгоджено, що за несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що у разі несвоєчасного внесення плати за послуги Споживач зобов'язаний сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Право Виконавця на нарахування пені у вказаному розмірі сторонами погоджено у пункті 4.17 Договору.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування позивачем неустойки визначено частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відтак, заперечення відповідача щодо права позивача на нарахування пені суперечать вищевикладеним нормам матеріального права.

Водночас, з пояснень позивача щодо нарахування пені за період з січня по жовтень та грудень 2015 року убачається, що між сторонами 01.04.2013 було укладено договір на подання води із залізничного водогону Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Одеської залізниці № ОД/БМЕС-13-292дНЮ, основна заборгованість за яким у сумі 110 687,88 грн стягнута рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.09.2015 у справі № 912/3275/15. Платіжним дорученням від 01.12.2015 № 567 Помічнянським комбінатом комунальних підприємств сплачено таку заборгованість.

Разом з цим, з грудня 2015 року та з січня 2016 року Споживач, стверджує позивач, знову невчасно сплачує вартість отриманих послуг, з урахуванням чого ПАТ "Укрзалізниця" з огляду на погоджені умови Договору щодо сплати пені, проведено розрахунок пені як за 2016 рік, так і за 2015 рік.

Господарський суд враховує, за згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, судом враховано зміст п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно з яким щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд враховує, що сторонами в укладеному Договорі не передбачений інший, ніж визначено частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, господарським судом визнається підставним нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у січні та лютому 2016 року, суд погоджується з обраним позивачем періодом для розрахунку пені.

Правильність арифметичного розрахунку пені за вказаний період судом також перевірено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені господарським судом задовольняються на загальну суму 5 143,19 грн.

Щодо вимог про стягнення пені за попередній період заборгованості, господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність з урахуванням вищевказаних положень Господарського кодексу України, а також того, що у таких періодах заборгованість виникла на підставі іншого договору між сторонами, який не є предметом розгляду у даній справі.

Жодних заяв про зміну чи доповнення підстав позову позивачем у справі суду не подавалось.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1807,20 грн покладаються на відповідача, у іншій частині - на позивача.

Водночас, судом відхиляється клопотання відповідача про реструктуризацію заборгованості зі сплатою по 15 000,00 грн, заявлене суду.

Так, за змістом статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Разом з цим, відповідних заяв у порядку вищевказаної процесуальної норми з належним обґрунтуванням, відповідачем суду не подавалось.

Водночас, правом саме реструктуризації існуючої заборгованості господарський суд згідно з вимогами процесуального законодавства не наділений, оскільки таким правом наділений виключно позивач у справі як кредитор відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Помічнянського комбінату комунальних підприємств (27030, Кіровоградська область, Добровеличківський район, м. Помічна, вул. Січових Стрільців, 1а, ідентифікаційний код 03346905) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 400758) заборгованість у сумі 120 480,02 грн, з яких 115 336,83 грн основного боргу та 5 143,19 грн пені, а також 1807,20 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 08.08.2016.

Суддя В.М. Балик