Рішення

від 02.08.2016 по справі 917/920/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

02.08.2016р. Справа № 917/920/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича організація "ЛАКТОЛ ІНТЕРНЕЙШНЛ", бульвар Івана Лепсе, 4, корп.20, М.Київ, 03680

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька, 47, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300

про стягнення 779 778,38 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.б/н від 23.05.2016

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №9 від 01.04.2016р.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за Договором поставки №90214 від 06.02.2014р. в розмірі 779 778,38 грн. з яких 610776,42 грн. основний борг, 121393,63 грн. - пеня, 38 391,21 грн. - інфляційні нарахування, 9217,12 - 3% річних.

23.069.2016 року на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2016 року від позивача надійшли додаткові докази по суті предмету спору (вх. канцелярії суду №7952). Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

02.08.2016 року за вх. канцелярії суду №9543 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення. Суд подану заяву прийняв до розгляду.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича організація «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» (далі - ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАДЯЧСИР» (далі -ТОВ «ГАДЯЧСИР») 06 лютого 2014 р. укладено договір поставки № 90214 (далі - Договір).

За умовами Договору, ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» (Постачальник) зобов'язується продавати, а ТОВ «ГАДЯЧСИР» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити інгредієнти виробництва компанії «Chr.Hansen» (далі - Товар), асортимент та ціна на які вказані у відповідному Додатку 1 (Специфікаціях) до цього Договору, і які є невід'ємними частинами цього Договору, за умов їх підписання і скріплення печатками (п.1.1 Договору).

Згідно з пунктами 2.2 і 2.5 Договору поставка Товару здійснюється частинами (партіями) Відповідно до погодженого замовлення на умовах поставки DAP (Інкотермс-2010): за рахунок Позивача за адресою складу приймання вантажів кур'єрської служби доставки «Нова Пошта» (м. Гадяч, вул. Лохвицька, 30В, та/або Полтавська обл., смт. Шишаки, вул.Дерія,58).

Відповідно до п. 10.1 Договору строк дії Договору продовжено на 2016 рік.

Згідно з п. 11.15 Договору укладаючи Договір сторони гарантують, зокрема, спроможність виконати зобов'язання за ним.

На виконання умов Договору ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» поставив ТОВ «ГАДЯЧСИР», а ТОВ «ГАДЯЧСИР» прийняв Товар на загальну суму 610776,42 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженим представником ТОВ «ГАДЯЧСИР», рахунками-фактурами та довіреностями ТОВ «ГАДЯЧСИР» на отримання цінностей від ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ».

Відповідно до п.2.6 Договору Постачальник надав Покупцеві належним чином оформлені податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно зі п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується квитанціями про прийняття податкових накладних.

Пунктом 2.6 Договору визначено, що датою відвантаження Товару вважається дата підписання ТОВ «ГАДЯЧСИР» видаткової накладної. Датою поставки є дата, що зазначається ТОВ «ГАДЯЧСИР» у видатковій накладні при отриманні Товару.

Згідно з п.2.7 Договору та умовами поставки DAP (Інкотермс-2010) право власності на Товар, а також усі ризики випадкової загибелі, пошкодження Товару переходять до Відповідача з моменту фактичного отримання ТОВ «ГАДЯЧСИР» Товару в місці поставки та підписання уповноваженим представником ТОВ «ГАДЯЧСИР» видаткових накладних.

Згідно з п.5.1 Договору ціна на Товар визначається у гривні у відповідних Додатках (Специфікаціях) до цього Договору, при цьому, ціна на отриманий ТОВ «ГАДЯЧСИР» Товар зміні не підлягає.

Відповідно до п.5.2 Договору ТОВ «ГАДЯЧСИР» зобов'язаний перерахувати на банківський рахунок ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» відповідну суму грошових коштів протягом 45 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару ТОВ «ГАДЯЧСИР». При цьому, зобов'язання щодо оплати Товару вважаються виконаними з моменту зарахування відповідної суми грошових коштів на Поточний рахунок ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ», який зазначено у розділі 12 цього Договору.

Вимоги п.5.3 Договору кореспондуються з вимогами пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за яким моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, відповідно до п.2.6 і п.2.7 Договору ТОВ «ГАДЯЧСИР» набув право власності на Товар, отриманий за вказаними видатковими накладними у дати поставок Товару, які співпадають із датами, оформлення видаткових накладних.

Проте, в порушення вимог пунктів 5.1-5.3 та п. 11.15 Договору, ТОВ «ГАДЯЧСИР» не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно із розрахунком ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» станом на 25.05.2016р. становить 610776,42 грн.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 610 776,42 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 610 776,42 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку затримки Покупцем (ТОВ "ГАДЯЧСИР") сплати за Товар Постачальник (ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ») має право в судовому порядку звернутися до Покупця ТОВ "ГАДЯЧСИР") про сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день затримки здійснення оплати.

Здійснивши перевірку наданого ТОВ НВО «ЛАКТОЛ ШТЕРНЕЙШНЛ» розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "ГАДЯЧСИР" пені за період з 11.10.2015р. по 25.05.2016р. в розмірі 121393,63 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків наданих Позивачем 3 % річних за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за Договором становить 9217,12 грн., інфляційні витрати - 38 391,21 грн.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.10.2015 р. по 25.05.2016 р. в сумі 9 217,12 грн. та інфляційних втрат за період 11.10.2015р. по 30.04.2016 року в розмірі 38 391,21 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство").

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду згідно графіку на 10 місяців рівними частинами враховуючи суму, що є предметом спору в розмірі 779 778, 38 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 11 696,68 грн., загальна сума.791 475,06 грн.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації, проте останньою було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував про розстрочки виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В розумінні змісту вказаної норми процесуального закону розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, а підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. у пункті 7.2. Постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежують господарський суд будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Отже, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває в тяжкому фінансовому стані, одномоментне стягнення суми боргу зумовить неможливість своєчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів.

Також при розгляді заяви суд враховує, що основним видом діяльності відповідача переробка молока, виробництво масло та сиру. Об"єми виробництва даної продукції скоротилися в зв"язку з відсутністю ринку збуту до Російської Федерації

Враховуючи викладені в заяві обставини та пояснення представника боржника, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку виключних обставин, які є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки відповідач на даний час неспроможний виконати рішення суду разовим платежем з об'єктивних причин.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про розстрочку виконання рішення суду частково, на п"ять місяців згідно графіку :

- до 20 серпня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 вересня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 жовтня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 листопада 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 грудня 2016 року - 158 295,01 грн.

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 78, п. 6 ст. 83, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАДЯЧСИР» (ідентифікаційний код 33460268, 37300, Полтавська обл., Гадяцький район, м. Гадяч, вул.Будька, буд. 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробнича організація «ЛАКТОЛ ІНТЕРНЕЙШНЛ» (ідентифікаційний код 35757383, 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 4, корпус 20, п/р № 26004010039600 в AT «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313) заборгованість за Договором поставки №90214 від 06.02.2014р. в розмірі 779 778,38 грн., з яких 610776,42 грн. - основний борг, 121393,63 грн. - пеня, 38 391,21 грн. - інфляційні нарахування, 9217,12 - 3% річних, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 11 696,68 грн.

3. Розстрочити виконання рішення суду від 02.08.2016р. по справі №917/920/16 на п"ять місяців рівними частинами згідно графіку :

- до 20 серпня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 вересня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 жовтня 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 листопада 2016 року - 158 295,01 грн.;

- до 20 грудня 2016 року - 158 295,01 грн.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 08.08.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.