Рішення

від 02.08.2016 по справі 910/11419/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11419/16 02.08.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудатекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЬВАТОР"

про стягнення 9 814,06 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Королюку І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пікульська А.В. за довіреністю № 225 від 16.12.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудатекс Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЬВАТОР" про стягнення 9 814,06 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.07.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2016 р. подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 13.07.2016 р.

Продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.08.2016 р.

У судовому засіданні 02.08.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудатекс Україна" (позивач, Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛЬВАТОР" (відповідач, Ліцензіат) укладено ліцензійну угоду і договір про надання послуг технічного обслуговування № 29945 (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору, Ліцензіар надає Ліцензіату невідчужуване і невиключне право на використання протягом терміну дії цієї Угоди ліцензійних продуктів Ліцензіара (далі «Програмний продукт») за умови оплати Ліцензіатом роялті Ліцензіарові відповідно до статті 6 цієї Угоди. Ліцензіар також надає Ліцензіату послуги з технічного обслуговування Програмного продукту за умови оплати такого технічного обслуговування Ліцензіатом відповідно до статті 6 цієї Угоди. Для належного функціонування Програмного продукту Ліцензіар може також додатково надавати Ліцензіатові послуги з модифікації та конфігурації існуючих додатків таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи Ліцензіара, а також послуги з адаптації пакетів програм до потреб користувачів Ліцензіата. Обсяг таких послуги і порядок їх оплати узгоджується Сторонами додатково і оформляється додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно з п. 2.6. Договору, належне виконання цієї Угоди підтверджується актами, що оформляються Сторонами. Ліцензіар складає акти окремо по кожному рахунку, який було виставлено раніше і який підлягає оплаті Ліцензіатом на підставі цієї Угоди, і направляє такі акти Ліцензіару для підписання. У разі відмови Ліцензіата від підписання акта, а також при неотриманні Ліцензіаром від Ліцензіата підписаного акта або мотивованої відмови від підписання акта протягом ЗО днів від дати його направлення Ліцензіаром Ліцензіату, в акті робиться відмітка про це. У цьому випадку акт, підписаний Ліцензіаром в односторонньому порядку, є належним підтвердженням виконання цієї Угоди Ліцензіаром.

За умовами п. п. 5.1., 5.2. Договору, якщо цю Угоду не розірвано достроково, право на використання Програмного продукту за цією Угодою надається Ліцензіату до закінчення того календарного року, в якому Ліцензіар фактично передав Ліцензіату Облікові дані. Термін дії цієї Угоди, всіх додатків і доповнень, і відповідно, право користування Програмним продуктом продовжуються на кожний наступний календарний рік за згодою Сторін за умови оплати Ліцензіатом винагороди за продовження права використання Програмного продукту. Жодна із Сторін не зобов'язана продовжувати цю Угоду на умовах, узгоджених для попереднього календарного року. При кожному продовженні умови цієї Угоди можуть бути змінені за домовленістю Сторін.

Додатком №1 від 28.06.2015 р. сторони погодили, що винагорода за надання права користування Програмним продуктом AudaNet протягом строку, встановленого Ліцензійною Угодою, складається з: Щорічної плати за надання права на використання Програмного продукту (роялті), а саме за надання одного набору Облікових даних (оплачується за перший річний термін дії Ліцензійної угоди та за кожний річний термін, на який Ліцензійна угода продовжується), яка складає 1152 грн. (одноразовий річний платіж) або 96 грн. (щомісячний платіж з дати підключення); Вартості річного супроводу за один (1) набір Облікових даних (стягується за перший річний термін дії Ліцензійної угоди та за кожний річний термін, на який Ліцензійна угода продовжується), яка становить 288 грн. (одноразовий річний платіж) або 24 грн. (щомісячний платіж з дати підключення); Обов'язковий щомісячний платіж (роялті) за право використання Програмного продукту протягом одного місяця (з 28 числа першого місяця по 27 число наступного місяця включно) складається з обов'язкового щомісячного платежу, помноженого на кількість робочих станцій (комплектів облікових записів) за умови підключення на Калькуляційний пакет та/або (фактичний пакет) сумарної вартості всіх унікальних калькуляцій та створених справ за умови, якщо до пересилання не було підрахунку операцій, виконаних понад встановлений ліміт. Унікальна калькуляція містить до 10 звернень, виконаних протягом 30 днів з моменту першого підрахунку вартості збитку по одному і тому ж транспортному засобу, у разі пересилання унікальної калькуляції та/або справи на СТО -180 днів. Під зверненням розуміється факт натискання кнопки підрахунок та/або попередній перегляд у сеансі графіки. Якщо після звернення відбувається зміна номеру калькуляції, VIN номера, виробника або моделі транспортного засобу, - то така калькуляція рахується як нова. Калькуляції, які не містять ідентифікаційного коду або містять недійсний код транспортного засобу (VIN), тарифікуються за подвійною вартістю від вартості унікальних калькуляцій, передбачених цією Угодою. При підключенні на Калькуляційний пакет обов'язковий щомісячний платіж стягується з кожного робочого місця Ліцензіата (набору Облікових даних) незалежно від того, чи була використана можливість створення калькуляцій/справ, у тому числі за відсутності калькуляцій/справ. Обов'язковий щомісячний платіж починає стягуватися з поточного календарного місяця у разі надання Облікових даних до 15-го числа поточного місяця включно, і з наступного календарного місяця у разі надання Облікових даних після 15-го числа.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови Договору, надавши право на використання ліцензійного продукту, проте відповідач вартість користування такими продуктами належним чином і у встановлені строки не виконував, внаслідок чого допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 8 154,00 грн.

Відповідно до п. 8.3. Договору, якщо Сторони не домовляться про інше, у разі прострочення оплати будь-якого платежу за цією Угодою, Ліцензіат зобов'язаний сплатити Ліцензіару пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення. Пеня за прострочення платежу визнається та сплачується на підставі письмової претензії Ліцензіара та виставленого Ліцензіаром рахунку. У разі прострочення оплати Ліцензіар може скористатися правами, зазначеними в п. 8.4. цієї Угоди.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити, крім суми заборгованості, 94,50 грн. 3 % річних та 415,85 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1149,71 грн., розраховану як 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок суми пені у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд встановив, що сума пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення складає 1 303,30 грн., у зв'язку з чим суд погоджується із сумою пені, розрахованою позивачем.

При цьому, відповідач доводи і твердження позивача не спростував, жодних доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЬВАТОР" (04080, м. Київ, вул. Корабельна, 8; код ЄДРПОУ 34936869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудатекс Україна" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, оф. 34; код ЄДРПОУ 33062451) 8 154 (вісім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 94 (дев'яносто чотири) грн. 50 коп. 3 % річних, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. інфляційних втрат , 1 149 (одну тисячу сто сорок дев'ять) грн. 71 коп. пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 08.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна