Рішення

від 03.08.2016 по справі 910/11150/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/11150/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Астарта» простягнення страхового відшкодування в розмірі 23 481,39 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Рибалко С.М. - представник за довіреністю № 50 від 01.01.15; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 03.08.16 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Астарта» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 23 481,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «АСК "Інго Україна" на підставі договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасного випадку № 250548032.13 від 24.04.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ГАЗ - 2752731», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК «Астарта», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 23481,39 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11150/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.08.2016 за участю представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове не з'явився, повноважного представника не направив. Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне. 25.07.2016 на адресу суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 16.06.2016, який було направлено на юридичну адресу відповідача, що зазначена у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань В довідці про причини повернення (ф.20) працівником поштового відділення зазначено - за закінченням встановленого строку зберігання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, Тверська, 6, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 02.06.2016 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

24.46.2016 між Приватним акціонерним товариством «Інго Україна» (надалі - позивач) та Астеллас Фарма Юроп Б.В. Представництво (надалі - страхувальник) був укладений Договір № 250548032.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасного випадку (далі - договір). Відповідно до п. 100 Додатку 1 до договору було застраховано автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, період страхування з 30.04.2013 до 29.04.2014.

З довідки № 9310069 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 29.11.2013 в м. Сімферополі на перехресті вул. Гагаріна/Гайдара мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_2, що належить Алупкінській міській лікарні, під керуванням водія ОСОБА_4 та «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, що належить Астеллас Фарма Юроп, під керуванням водія ОСОБА_6.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.12.2013 справа № 122/23481/2013-п.

29.11.13 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання страхового випадку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 страхувальнику було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 21901,12 грн., що підтверджується звітом № 22042 від 24.12.2013р., що виконаний суб"єктом оціночної діяльності Експертна компанія «Укравтоекспертиза».

Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО - ТОВ «Авто-Стиль» № С000086547 від 16.12.13 становить 24481,39 грн.

25.12.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Авто-Стиль».

За страховим випадком - ДТП що сталась 29.11.2013 за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № 107832 від 25.12.13 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 24481,39 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 716 від 22.01.14.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.12.2013 у справі № 122/23481/2013-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та Алупкінською міською лікарнею як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 29.11.2013 (Поліс АС/3077495), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «ГАЗ 2752», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасного випадку № 250548032.13 від 24.04.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування» , або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АС/3077495) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи - 23481 грн. 39 коп., що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія претензії позивача, що була направлена на адресу відповідача за вих. № 659 від 25.02.2014, та отримана відповідачем 03.03.2014, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0105414856680. Вказана претензія була залишена відповідачем без реагування, страхове відшкодування не сплачено.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23481,39 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 49 , 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150 м. Київ, вул. Тверська, буд. 6, ідентифікаційний код 02308021) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054 м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33, ідентифікаційний код 16285602) страхове відшкодування в сумі 23 481 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 39 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.