Постанова

від 05.08.2016 по справі 820/3093/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2016 р. № 820/3093/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001011304 від 27.05.2016 р., яким стосовно нього визначене грошове зобов'язання за єдиним податком фізичних осіб в сумі 760 817,43 грн., в тому числі 608 653,94 грн. за податковим зобов'язанням та 152 163,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в позові, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача Шляхта В.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки №1134/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 13.05.2016 р., в повній мірі відображають ведення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1, але первинні документи не підтверджують реальності понесених витрат та використання зазначених товарно-матеріальних цінностей в межах здійснення господарської діяльності. Таким чином, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення №0001011304 від 27.05.2016 р. фіскальної служби щодо донарахування сум з єдиного податку на доходи фізичних осіб є обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і матеріалах справи докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується доказами справи, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Харківським міським управлінням юстиції як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець 07.09.2015 року, отримав свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2, код основного виду економічної діяльності - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, клас професійного ризику - 23.

З 08.09.2015 року позивач перебуває на обліку в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківський області за №203615132602 (правонаступником якої є Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) та перебував на спрощеній системі оподаткування в період з 07.09.2015 р. по 16.03.2016 р., був платником єдиного податку 3 групи.

На підставі пп.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., ст.13 Закону України від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", судового рішення Печерського районного суду м. Києва (ухвала від 27.03.2016 р., справа №757/12069/16-к) про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, та наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС Харківської області №253 від 13.04.2016 р., відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 вересня 2015 року по 16 березня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07 вересня 2015 року по 16 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 07 вересня 2015 року по 16 березня 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13.05.2016 р. №1134/20-36-13-05-11/НОМЕР_1, за висновками якого податкової інспекцією встановлені порушення, зокрема:

- положення пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження доходу платника єдиного податку за 2015 рік в сумі 15 216 348,5 грн.;

- положення частини 1 пункту 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України в частині заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік в сумі 608 653,94 грн.;

- положення вимог підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 р.1У, п. 51.1 ст. 51 ПКУ та розд. 111 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784 в частині не відображення у податковому розрахунку за ф. №1ДФ за 4 кв. 2015р. суми поворотної фінансової доопомоги (ознака доходу «153»), виплаченої на користь платників податквв: ОСОБА_4 в розмірі 238000,00 грн., ОСОБА_5 в розмірі 228500,00 грн., ОСОБА_6 в розмірі 57000,00 грн., ОСОБА_7 в розмірі 10000,00 грн.;

- пп. 3) п.1 ст. 7 Закону України №246-У1 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині невірного визначення бази нарахування єдиного внеску для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, в результаті чого сума єдиного внеску за 2015 рік, яка підлягає нарахуванню і сплаті завищена на 3881,20 грн.

На підставі висновків акту, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001011304 від 27.05.2016 року, яким ФОП ОСОБА_1 визначене грошове зобов"язання за єдиним податком фізичних осіб на суму 760 817,43 грн., в тому числі 608 653,94 грн. за податковим зобов'язанням та 152 163,49 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов"язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 ПК України об"єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З доказів справи вбачається, що у перевіряємий період, між ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) та ТОВ «САМСЕЛ», код 39930463 (комітент), ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ», код 3988943 (комітент), ТОВ «НІПРІС», код 39606571 (комітент) укладені договори комісії.

Відповідно до умов укладених договорів, комісіонер зобов"язується за дорученням комітента за плату здійснювати дії щодо продажу через власні торгівельні мережі від свого імені в інтересах та за рахунок останнього товар, який належить комітенту (п. 1.1 договору комісії). Також до обов"язків комісіонера за договором віднесено: прийняти товар на комісію за товарною накладною, оглянути товар та перевірити його якість та комплектність, самостійно здійснити комерційно-маркетингову роботу та знайти покупців, реалізувати товар тощо.

За результатами виконання договору сторони складають звіт про виконання доручення та акт виконання послуг, в якому відповідно до умов договору визначається розмір комісії комісіонера за відповідний квартал (п. 2.6. договору комісії).

Пунктом 2.7. договору сторони визначили, що на протязі 45 календарних днів з моменту продажу товару комісіонер зобов"язується перерахувати комітенту на розрахунковий рахунок банківської установи грошові кошти, отримані від його продажу.

Розділом 4 Договору комісії сторони визначили розмір та порядок сплати комісійної винагороди комісіонеру комітентом за виконання доручення із реалізації товару.

Сторонами договору також визначено, що транспортування товару здійснює комітент за свій рахунок та витрати включаються до ціни товару (п.3.1.1 договору).

Виконання умов договору комісії №17/09/2015 від 15.09.2015р. із товариством з обмеженою відповідальністю «НІПРІС» (код 39606571) підтверджується накладними №1509/165 від 15.09.2015р. на суму 700 000,00 грн. без ПДВ; №0109/894 від 01.10.2015р. на суму 361 923,41 грн. без ПДВ; №0109/893 від 01.10.2015р. на суму 12 273,39 грн. без ПДВ; №0109/890 від 01.10.2015р. на суму 458 226,20 грн. без ПДВ; №0109/891 від 01.110.2015р. на суму 300 855,27 грн. без ПДВ; №0109/892 від 01.10.2015р. на суму 316 721,73 грн. без ПДВ; платіжними дорученнями №2 від 06.10.2015р. на суму 450 000,00 грн., №16 від 14.10.2015р. на суму 1 000 000,00 грн.; звітом комісіонера №1 від 31.12.2015р., за яким останній звітував про реалізацію товару отриманого за накладними, а комітент затвердив такий звіт підписом та печаткою, та актом приймання передачі виконаних послуг №1, за змістом якого комітент виплачує комісіонеру винагороду в загальній сумі 145 000,00 грн., яка відповідає умовам п.4.1. Договору комісії №17/09/2015 від 15.09.2015р.

Виконання умов договору комісії №03/10/2015 від 01.10.2015р. із товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» (код 39889431) підтверджуться накладними: №0102/875 від 01.10.2015р. на суму 501 682,31 грн. без ПДВ; №0102/876 від 01.10.2015р. на суму 409 094,29 грн. без ПДВ; №0102/877 від 01.10.2015р. на суму 264 540,36 грн. без ПДВ; №0102/878 від 01.10.2015р. на суму 35 877,95 грн. без ПДВ; №0102/879 від 01.10.2015р. на суму 158 805,09 грн. без ПДВ; №0111/26 від 01.11.2015р. на суму 1 168 871 871,96 грн. без ПДВ; №0111/28 від 01.11.2015р. на суму 657 554,22 грн. без ПДВ; №0111/24 від 01.11.2015р. на суму 1 242 995,75 грн. без ПДВ; №0111/27 від 01.11.2015р. на суму 13 003,20 грн. без ПДВ; №0111/25 від 01.11.2015р. на суму 1 227 574,87 грн. без ПДВ; №0111/26 від 01.11.2015р. на суму 1 168 871 871,96 грн. без ПДВ; №0111/28 від 01.11.2015р. на суму 657 554,22 грн. без ПДВ; №0111/24 від 01.11.2015р. на суму 1 242 995,75 грн. без ПДВ; №0111/27 від 01.11.2015р. на суму 13 003,20 грн. без ПДВ; №0112/312 від 01.12.2015р. на суму 321 199,18 грн. без ПДВ; №0112/316 від 01.12.2015р. на суму 151 065,20 грн. без ПДВ; №0112/315 від 01.12.2015р. на суму 38 469,79 грн. без ПДВ; №0112/314 від 01.12.2015р. на суму 226 513,49 грн. без ПДВ; №0112/313 від 01.12.2015р. на суму 262 752,34 грн. без ПДВ; платіжними дорученнями №58 від 26.10.2015р. на суму 900 000,00 грн., №75 від 30.10.2015р. на суму 450 000,00 грн., №79 від 03.11.2015р. на суму 600 000,00 грн., №102 від 10.11.2015р. на суму 800 000,00 грн., №127 від 18.11.2015р. на суму 350 000,00 грн., №144 від 23.11.2015р. на суму 1 150 000,00 грн., №158 від 27.11.2015р. на суму 100 000,00 грн., №160 від 30.11.2015р. на суму 1 310 000,00 грн., №200 від 07.12.2015р. на суму 1 000 000,00 грн.; звітом комісіонера №1 від 31.12.2015р., за яким останній звітував про реалізацію товару отриманого за накладними, а комітент затвердив такий звіт підписом та печаткою, та актом приймання передачі виконаних послуг №1, за змістом якого комітент виплачує комісіонеру винагороду в загальній сумі 668 000,00 грн., яка відповідає умовам п.4.1. Договору комісії №03/10/15 від 01.10.2015р.

Виконання умов договору комісії №04/12/2015 від 01.12.2015р. із товариством з обмежено відповідальністю «САМСЕЛ» (код 39930463) підтверджується накладними: №0112/301 від 01.12.2015р. на суму 286 178,99 грн. без ПДВ; №0112/297 від 01.12.2015р. на суму 420 671,39 грн. без ПДВ; №0112/298 від 01.12.2015р. на суму 426 017,26 грн. без ПДВ; №0112/299 від 01.12.2015р. на суму 517 050,16 грн. без ПДВ; №0112/300 від 01.12.2015р. на суму 100 082,20 грн. без ПДВ; платіжним дорученням №247 від 23.12.2015р. на суму 1 750 000,00 грн.; звітом комісіонера №1 від 31.12.2015р., за яким останній звітував про реалізацію товару отриманого за накладними, а комітент затвердив такий звіт підписом та печаткою, та актом приймання передачі виконаних послуг №1, за змістом якого комітент виплачує комісіонеру винагороду в загальній сумі 350 000,00 грн., яка відповідає умовам п.4.1. Договору комісії №04/12/15 від 01.12.2015р.

Загальна сума отриманого позивачем доходу від проведений операцій із комісійної торгівлі товарами, що надані ТОВ «НІПРІС» (код 39606571), ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» (код 39889431), ТОВ «САМСЕЛ» (код 39930463), становить 1 163 000,00 грн. та відповідає тій сумі доходу, що відображена платником податків в Книзі обліку доходів та витрат, яка досліджена під час розгляду справи та копія залучена до матеріалів справи.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України» від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб"єктами права.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

З письмових доказів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 4% з 07.09.2015 року відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 08.10.2015 року № 1520363402007, здійснює діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, КВЕД 46.19.

Для здійснення підприємницької діяльності позивач орендує нежитлові приміщення, а саме:

- приміщення площею 101 кв. м за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення №1 від 01.02.2015р. із додатковою угодою №1 від 25.09.2015р. про заміну сторони договору, який укладений із ФОП ОСОБА_8 ;

- приміщення площею 121,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення №4 від 01.02.2015р. із додатковою угодою №1 від 25.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ФОП ОСОБА_9;

- приміщення площею 846,50 кв. м за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується Договором оренди нерухомого майна від 18.04.2015р. із додатковою угодою б/н від 25.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ФОП «Алієр - М»;

- приміщення площею 61,9 кв. м за адресою АДРЕСА_4, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення №46/К/А від 28.04.2014р. із додатковою угодою №1 від 24.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ЧАО «АГРА» ;

- приміщення площею 873,3 кв. м за адресою АДРЕСА_4, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення №47/К/А від 28.04.2014р. із додатковою угодою №3 від 24.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ЧАО «АГРА»;

- приміщення площею 142,0 кв. м за адресою АДРЕСА_4, що підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення №49/К/А від 15.09.2014р. із додатковою угодою №3 від 24.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ЧАО «АГРА»;

- приміщення площею 1300 кв. м за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується Договором оренди нерухомого майна № 2/14 від 24.04.2014р. із додатковою угодою б/н від 25.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ПрАТ «Готель «Харків»;

- приміщення площею 124,3 кв. м за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується Договором оренди нерухомого майна №3/14 від 24.04.2014р. із додатковою угодою б/н від 25.09.2015р. про заміну сторони договору, що укладений із ПрАТ «Готель «Харків».

Витрати по сплаті орендної плати підтверджуються розрахунковими документами та платіжними дорученнями, актами приймання - передачі наданих послуг, які містяться в матеріалах справи.

В періоді, що перевірявся, позивач використовував працю оформлених належним чином найманих осіб в середній кількості: з 07.09.2015р. - 134 особи, з 01.01.2016р. - 50 осіб, з якими укладав трудові договори, які оформлені належним чином на посадах - продавці - консультанти, комірники, касири, ревізори, оператори комп'ютерного набору та інші. Зазначеним найманим особам щомісячно на підставі табелів обліку робочого часу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, розмір якої не нижче встановленого законодавством мінімального рівня.

Зазначені обставини підтверджується Актом перевірки №1134/20-36-13-05-11/НОМЕР_1 від 13.05.2016р. (аркуші 4-5, 12 Акту перевірки), тобто визнаються сторонами.

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 не є самозайнятою особою, а зареєстрований як фізична особа - підприємець, між тим відповідно до вимог Довідника ознак доходів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за №111/26556, заповнення та подання до податкового органу відповідного податкового розрахунку за ознакою «157» здійснюється податковим агентом у разі нарахування та/або виплати доходу на користь само зайнятій особі або на користь фізичної особи - підприємця, який отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, отже на контрагентів позивача не покладений будь-який обов'язок включення інформації щодо господарських взаємовідносин з нею до відповідних податкових розрахунків.

Порівняльний аналіз діяльності ФОП ОСОБА_1 та його контрагентів за номенклатурою продукції, звітним даним, не може бути підставою для висновку про нереальність господарських відносин та відповідно їх наслідків, оскільки спростовується дослідженими під час перевірки даними про рух коштів по банківському рахунку позивача, який підтверджує господарську діяльність із відповідними контрагентами.

Суд, також вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також відзначає, що єдиною підставою для висновку контролюючого органу про неможливість виявлення дійсних контрагентів позивача та встановлення походження продукції, реалізованої ФО-П ОСОБА_1, що в подальшому призвело до заниження позивачем обсягу оподатковуваного доходу у 2015 році, є інформація баз даних Головного управління ДФС у Харківській області щодо відсутності підприємств за їх місцезнаходженням.

Разом з тим, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону та узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) та Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Отже, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Оскільки фактичною підставою для винесення контролюючим органом висновку що, операції по договорам комісії мали сумнівний характер та були опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання економії без реального руху активів, відсутністю контрагента за місцезнаходженням, відсутністю документів, які підтверджують реальність укладеного договору комісії та здійснення продажу (реалізації) товару походження кого не підтверджене, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення саме ФОП ОСОБА_1 податкового правопорушення.

Також судом встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «НІПРІС» (код 39606571), ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» (код 39889431), ТОВ «САМСЕЛ» (код 39930463) відбувались на платній основі та у визначений законом спосіб між сторонами проведені безготівкові розрахунку через банківські установи.

Копії платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи разом із банківською випискою про рух коштів по банківському рахунку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті отриманого товару (продукції) від ТОВ «НІПРІС» (код 39606571), ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» (код 39889431), ТОВ «САМСЕЛ» (код 39930463) шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Платіжні доручення засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «НІПРІС» (код 39606571), ТОВ «ТРЕЙДТРЕВЕЛ» (код 39889431), ТОВ «САМСЕЛ» (код 39930463) спільного інтересу щодо отримання позивачем податкової вигоди під час розгляду справи відповідачем суду не надано.

Дослідженням в ході судового розгляду докази справи зі змістом інших судових рішень, а саме: ухвал Апеляційного суду м. Києва від 18.03.2016р. у справі №11-сс/796/755/2016, від 02.03.2016р. у справі №11-сс/796/593/2016, від 02.03.2016р. у справі №11-сс/796/560/2016, Печерського районного суму м. Києва від 17.03.2016р. у справі №757/4043/16-к, від 18.03.2016р. у справі №757/4054/16-к, копії яких залучені до матеріалів справи, встановлено, що жодних даних про причетність позивача до вчинення будь-якого кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не містять, відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень як за участю позивача, так і за участю ФОП ОСОБА_10, відносно якої відкрито кримінальне провадження №32014220000000147; наданими доказами підтверджується, що позивач здійснює реальну діяльність та сплачує податки.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові відносини щодо порядку нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб-підприємців регулюються ст.291-294 Податкового кодексу України.

Так, п.291.2 ст. 291 Податкового кодексу України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.292.1 ст.292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку є, зокрема: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п.292.4 ст.292 Податкового кодексу України, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Пунктом 293.1 та 293.3 ст.293 Податкового кодексу України зазначено, що ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність та протиправність висновків ОДПІ про заниження позивачем доходу з підприємницької діяльності фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 15 216 348,50 грн.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин добутими доказами, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи зібраних суб'єктом владних повноважень за визначеною законом процедурою фактичних даних, які б однозначно та поза розумним сумнівом спростовували презумпцію добропорядності і добросовісності суб'єкта господарювання як платника податків, беззаперечно та безсумнівно доводили взаємоузгодженість та зловмисність дій сторін спірних правочинів, обізнаність сторін спірних правочинів з обставинами організації господарської діяльності один одного та дійсними намірами і інтересами іншого учасника господарської операції. Суд в ході розгляду справи не виявив доказів наявності у спірних правовідносинах транзитних грошових потоків, штучності господарської діяльності сторін спірних правочинів, явної нерозсудливості або невиваженості сторін спірних правочинів як при укладанні господарських договорів, так і при виконанні зобов'язань за ними. Як з'ясовано судом, такими мотивами суб'єкт владних повноважень при винесенні спірного рішення не керувався.

За таких обставин, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України п.4.1.4ст.4 Податкового кодексу України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Використані відповідачем інспекцією мотиви, судження і доводи мають виключно характер припущень, а не належно та з достатньою повнотою підтверджених обставин дійсності.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6890,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 27.05.2016 року №0001011304, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6890,00 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08.08.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.