Рішення

від 02.08.2016 по справі 905/1924/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2016                     Справа № 905/1924/16 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАРНЕОЛ»

доПублічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ”

простягнення 52777,51грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «КАРНЕОЛ» про стягнення з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” основного боргу у розмірі 28660,56грн., пені у розмірі 4768,33грн., інфляційних втрат 17904,43грн., 3% річних у розмірі 1444,19грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ЦО – 2014/68 - КП від 11.02.2014 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №ЦО – 2014/68 - КП від 11.02.2014; розрахунку суми позову; додаткових угод від 13.05.2014, від 27.06.2014, специфікацій від 07.04.2014, від 25.06.2014, від 24.07.2014, видаткових накладних №000000294 від 23.06.2014, №000000295 від 23.06.2014, №000000357 від 23.07.2014, №000000352 від 24.07.2014, №000000375 від 30.07.2014, №398 від 14.08.2014; актів надання послуг №18222 від 30.06.2014, №24485 від 31.07.2014, №26597 від 31.08.2014; довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей №307 від 23.06.2014, №392 від 10.07.2014, №452 від 05.08.2014; претензій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.06.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку з необхідністю забезпечення відповідачу доступу до правосуддя розгляд справи неодноразово відкладався.

02.08.2016 представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «КАРНЕОЛ» (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (покупець, відповідач) підписаний договір №ЦО – 2014/68 - КП (далі– Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі – продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору(п.п.1.1, 4.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар в його власність відповідно до умов діючого договору.

Умови поставки Продукції -DDP, відповідно "Інкотермс-2000". Місце пункту призначення та ціна на поставлену продукцію вказується сторонами у відповідній специфікації до договору(п.п.4.2., 5.2. договору).

Між сторонами підписані специфікації: 07.04.2014 на суму 8448,05грн.; 06.05.2014 на суму 8827,44грн.; 25.06.2014 на суму 6775,87грн., якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та строк оплати.

Згідно п.4.3. договору в якості доказу поставки постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактури; видаткову накладну; товаросупровідні накладні; сертифікат якості; сертифікат відповідності; інструкцію з експлуатації технічну документацію; технічну документацію.

Відповідно до п.4.4. договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 28660,56грн., а саме за видатковими накладними №00000294 від 23.06.2014 на суму 8448,05грн., №000000295 від 23.06.2014 на суму 8827,44грн., №000000357 від 23.07.2014 на суму 3829,87грн., №000000352 від 24.07.2014 на суму 684,00грн., №000000375 від 30.07.2014 на суму 1920,00грн., №398 від 14.08.2014 на суму 4951,20грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товарно – матеріальних цінностей №307 від 23.06.2014, №392 від 10.07.2014, №452 від 05.08.2014, в яких зазначено перелік та кількість товару, що належить отримати, який відповідає переліку та кількості товару, який поставлено та отримано за вказаними накладними.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

13.05.2014 та 27.05.2014 між сторонами підписано додаткові угоди до договору.

Відповідно до п.5.3. договору, в редакції додаткової угоди від 27.06.2014, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше, відстрочка більше 60 календарних днів не узгоджена у відповідній специфікації до договору. У випадку коли строк оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється наступного банківського дня.

За видатковою накладною №000000294 від 23.06.2014 строк оплати настав 22.08.2014 (відповідно до специфікації від 07.04.2014 на 60 день з моменту поставки), за видатковою накладною №000000295 від 23.06.2014 строк оплати настав 22.09.2014 (відповідно до специфікації від 06.05.2014 на 90 день з моменту поставки), за видатковою накладною №000000357 від 23.07.2014 строк оплати настав 21.10.2014, за видатковою накладною №000000352 від 24.07.2014 строк оплати настав 2210.2014, за видатковою накладною №000000375 від 30.07.2014 строк оплати настав 28.10.2014 (відповідно до специфікації від 25.06.2014 на 90 день з моменту поставки), за видатковою накладною №398 від 14.08.2014 строк оплати настав 12.11.2014 (відповідно до специфікації від 24.07.2014 на 90 день з моменту поставки).

Відповідачем отримано товар без будь-яких зауважень та заперечень, проте останній за нього не розрахувався.

Отже, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 28660,56грн.

Відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростована, доказів на підтвердження сплати основного боргу не надано, матеріали справи останніх не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 28660,56грн.

У зв‘язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4768,33грн., а саме за видатковою накладною №000000294 від 23.06.2014 за період з 23.08.2014 по 19.02.2015 у розмірі 1145,91грн., за видатковою накладною №000000295 від 23.06.2014 за період з 23.09.2014 по 21.03.2015 у розмірі 1390,36грн., за видатковою накладною №000000357 від 23.07.2014 за період з 22.10.2014 по 20.04.2015 у розмірі 713,38грн., за видатковою накладною №000000352 від 24.07.2014 за період з 23.10.2014 по 21.04.2015 у розмірі 128,05грн., за видатковою накладною №000000375 від 30.07.2014 за період з 29.10.2014 по 26.04.2015 у розмірі 368,67грн., за видатковою накладною №398 від 23.06.2014 за період з 13.11.2014 по 11.05.2015 у розмірі 1021,96грн.

Відповідно до п.6.6. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості не оплаченої продукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично невірним, проте розрахунок суду виявися більшим, тому не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 4768,33грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з дати прострочення по кожній видатковій накладній окремо до 06.06.2016 у розмірі 1444,19грн. та інфляційні втрати за період з дати прострочення по кожній видатковій накладній окремо до 01.05.2016 у розмірі 17904,43грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% у розмірі 1444,19грн. та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивачем при розрахунку не враховано, що у 2016 році – 366 днів, проте розрахунок суду виявився більшим, тому не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1444,19грн.

Розрахунок позивача інфляційного збільшення боргу у розмірі 17904,43грн. є арифметично не вірним, оскільки позивачем не вірно визначені індекси інфляції.

Як роз'яснено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За розрахунком суду: за видатковою накладною №000000294 від 23.06.2014 за період з 01.09.2014 по 01.05.2016 на суму 8448,05грн. розрахунок суду є більшим, тому інфляційні втрати у розмірі 5598,72грн.; за видатковою накладною №000000295 від 23.06.2014 за період з 01.10.2014 по 01.05.2016 на суму 8827,44грн. (102,40% Ч101,90% Ч103,00% Ч103,10%Ч105,30% Ч110,80% Ч114,00% Ч102,20% Ч100,40% Ч99,00% Ч99,20% Ч102,30% Ч98,70% Ч102,00% Ч100,70% Ч100,90% Ч99,60% Ч101,00% Ч103,50%) у розмірі 5456,40грн.; за видатковою накладною №000000357 від 23.07.2014 за період з 01.11.2014 по 01.05.2016 на суму 3829,87грн. (101,90% Ч103,00% Ч103,10%Ч105,30% Ч110,80% Ч114,00% Ч102,20% Ч100,40% Ч99,00% Ч99,20% Ч102,30% Ч98,70% Ч102,00% Ч100,70% Ч100,90% Ч99,60% Ч101,00% Ч103,50%) у розмірі 2222,05грн.; за видатковою накладною №000000352 від 24.07.2014 за період з 01.11.2014 по 01.05.2016 на суму 684,00грн. (101,90% Ч103,00% Ч103,10%Ч105,30% Ч110,80% Ч114,00% Ч102,20% Ч100,40% Ч99,00% Ч99,20% Ч102,30% Ч98,70% Ч102,00% Ч100,70% Ч100,90% Ч99,60% Ч101,00% Ч103,50%) у розмірі 396,85грн.; за видатковою накладною №000000375 від 30.07.2014 за період з 01.11.2014 по 01.05.2016 на суму 3829,87грн. (101,90% Ч103,00% Ч103,10%Ч105,30% Ч110,80% Ч114,00% Ч102,20% Ч100,40% Ч99,00% Ч99,20% Ч102,30% Ч98,70% Ч102,00% Ч100,70% Ч100,90% Ч99,60% Ч101,00% Ч103,50%) у розмірі 1113,96грн.; за видатковою накладною №398 від 14.08.2014 за період з 01.12.2014 по 01.05.2016 на суму 4951,20грн. (103,00% Ч103,10%Ч105,30% Ч110,80% Ч114,00% Ч102,20% Ч100,40% Ч99,00% Ч99,20% Ч102,30% Ч98,70% Ч102,00% Ч100,70% Ч100,90% Ч99,60% Ч101,00% Ч103,50%) у розмірі 2726,75грн.

Отже, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 17509,73грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Октябрська ЦЗФ” (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м.Білецьке, вул.Красноармійська, буд.1А; код ЄДРПОУ 00176549 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “КАРНЕОЛ” (61057, м.Харків, вул.Сумська, б.13; код ЄДРПОУ 14108706) основний борг у розмірі 28660(двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят)грн. 56коп., пеню у розмірі 4768(чотири тисячі сімсот шістдесят вісім)грн. 33коп., 3% річних у розмірі 1444(одна тисяча чотириста сорок чотири )грн. 19коп., інфляційні втрати у розмірі 17509(сімнадцять тисяч п'ятсот дев'ять)грн. 07коп. та судовий збір у розмірі 1367 (одна тисяча триста шістдесят сім) грн. 68коп..

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення:08.08.2016.

Суддя Д.М. Огороднік