Рішення

від 03.08.2016 по справі 908/1812/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/67/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016 Справа № 908/1812/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агро-Консалтінг-ГрупВ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 152-В)

до відповідача ОСОБА_1 кооперативу В«РитмВ» (70420, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 39/1)

про стягнення 30527,91 грн.

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 01.08.16)

Від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 30527,91 грн., з яких: сума 20989,72 грн. - основний борг, сума 5659,08 грн. - інфляційні втрати, сума 785,11 грн. - 3% річних, сума 3094 грн. - неустойка.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1812/16, судове засідання призначено на 03.08.2016р.

03.08.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, 193 ГК України, просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду направлялась на адресу вказану в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 70420, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 39/1.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014р. між В«Агро-Консалтінг-ГрупВ» (орендодавець, позивач у справі) та ОСОБА_1 кооперативом В«РитмВ» (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 22/14, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 44,2 кв.м, що складаються з приміщень: № 251- 22,5 кв.м., № 252 - 9,8 кв.м., № 253 - 11,9 кв.м., (№ 401, 402 згідно поверхової нумерації), які розташовані на четвертому поверсі (відповідно з технічним паспортом виготовленим ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»), в окремо розташованій будівлі, з адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152В, яка є власністю орендодавця і відноситься до нежитлового фонду, та індивідуально визначене рухоме майно, перелік та стан якого зазначається сторонами у акті приймання-передачі майна та зобов'язується своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату та комунальні платежі (п. 1.1).

Вартість майна, що передається в оренду становить 282 88 грн. (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове, платне користування майном з дати підписання сторонами цього договору та підписання акту приймання-передачі майна, в якому зазначається його технічний стан на момент передачі (додаток № 3 до договору).

01.01.2014р. за актом приймання-передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказане вище нерухоме майно.

У пункті 3.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати за користування майном, зазначеним в п. 1.1 цього договору, без врахування комунальних послуг, за перший повний місць оренди складає - 3094 грн. (в т.ч. ПДВ) із розрахунку 70 грн. за оренду 1 кв.м. нерухомого майна.

За умовами п. 3.3. договору орендна плата та платежі за комунальні послуги у повному обсязі перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 7 числа (включно) місяця наступного за тим, що підлягає оплаті, на підставі рахунків, які орендар не пізніше 3 числа (включно) наступного місяця оренди, зобов'язаний отримати від орендодавця. Сторони домовились, що орендар при отриманні рахунку повинен зробити запис про його отримання на копії рахунку, яка залишається у орендодавця. Одночасно з розрахунком орендодавець передає орендарю довідку-розрахунок розподілення витрат на комунальні послуги та акт здачі-приймання виконаних робіт за минулий місяць, які орендар зобов'язаний підписати і повернути відповідні екземпляри орендодавцю протягом 3-х днів з моменту їх одержання.

Пунктом 5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату та платежі за комунальні послуги.

Згідно з п. 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2014р., договір набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна та діє до 31.12.2015р. включно.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі припинення дії або розірвання стороною (сторонами) цього договору орендар зобов'язаний повернути майно орендодавцю та підписати акт приймання-передачі не пізніше наступного робочого дня від дати припинення дії договору або розірвання стороною (сторонами) цього договору.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, за взаємною згодою сторони вирішили припинити дію договору оренди № 22/14 від 01.01.2014р.

30.11.2015р. за актом приймання-передачі орендодавець повернув, а орендар прийняв з строкового платного користування нежитлові приміщення, перелік яких наведено у п. 1.1. договору.

У даному акті приймання-передачі сторони також значили, що заборгованість орендаря перед орендодавцем з орендної плати та платежів за комунальні послуги на день підписання сторонами даного акту становить 22989,72 грн.

Крім того, сторонами було складено та підписано акт звіряння розрахунків станом на 01.12.2015р, в якому сторони відобразили розмір нарахованої орендної плати та комунальних платежів за актами здачі-прийняття (помісячно) та оплати здійснені відповідачем за період з 30.12.2014р. по 30.11.2015р. За результатами звірки, станом на 01.12.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 22989,72 грн. Копія даного акту міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, визнана відповідачем заборгованість не була сплачена в повному обсязі, відповідач перерахував лише частину боргу в розмірі 2000 грн., а саме: 1000 грн. - 24.02.2016р., 1000 грн. - 12.04.2016р., що підтверджується копіями виписок АКБ «Індустріалбанк». Несплаченою залишилась сума 20989,72 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу остаточного розрахунку за договором оренди № 22/14 від 01.01.2014р. не надав.

Факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 20989,72 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 20989,72 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 785,11 грн. - 3% річних за загальний період з 08.01.2015р. по 06.07.2016р. та суму 5659,08 грн. інфляційних втрат за загальний період з січня 2015р. по червень 2016р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає за необхідне скорегувати його в частині визначення періоду, оскільки день фактичної сплати заборгованості (часткової сплати) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% (п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14). Здійснивши розрахунок з урахуванням вищезазначених приписів, суд встановив, що за загальний період з 08.01.2015р. по 06.07.2016р. 3% річних становлять 784,28 грн. Розрахунок здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» .

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. , з приписів якої вбачається, якщо часткову оплату здійснено у період з 1 по 15 числа місяця, то індексації підлягає сума за вирахуванням такої оплати, якщо часткову оплату здійснено з 16 по 31 число, то індексації підлягає сума без урахування такої оплати.

Перевіривши розрахунок інфляційних з урахуванням вищезазначених положень, суд встановив, що за загальний період з січня 2015р. по червень 2016р. інфляційні становлять суму 5488,14 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 784,28 грн. - 3% річних та сума 5488,14 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3094 грн., нарахованої внаслідок порушення строків сплати орендної плати та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ж ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань, передбачених пунктами 1.3, 3.3, 5.7, 6.4, 10.6 даного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі місячної орендної плати, вказаної у п. 3.1 даного договору, за невиконання або неналежне виконання кожного з вищезазначених зобов'язань.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань, передбачених п. 3.3. договору, є доведеним, а отже нарахування позивачем неустойки є обґрунтованим та законним. Розмір заявленої до стягнення неустойки також визначено позивачем вірно.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3094 грн. неустойки підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 кооперативу В«РитмВ» (70420, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 39/14 код ЄДРПОУ 20481579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агро-Консалтінг-ГрупВ» (69600, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 152-В; код ЄДРПОУ 31398324) суму 20989 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 72 коп. основного боргу, суму 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 28 коп. - 3% річних, суму 5488 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 14 коп. інфляційних втрат, суму 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. неустойки, суму 1370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України В« 09В» серпня 2016 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.