Рішення

від 01.08.2016 по справі 910/10894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/10894/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НОВОВОЛИНСЬКИЙ ОЛІЙНО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЧУГУЇВСЬКИЙ МЕЗ" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Громадюк О. Р. (ліквідатор); від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОВОЛИНСЬКИЙ ОЛІЙНО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧУГУЇВСЬКИЙ МЕЗ" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.07.2016.

Через відділ діловодства суду 04.07.2016 від позивача надійшли документи по справі (вих. № б/н від 04.07.2016).

Від відповідача через відділ діловодства суду 04.07.2016 надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 01/07/16-1 від 01.07.2016), в якому відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі; просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 розгляд справи відкладено на 01.08.2016.

В судове засідання 01.08.2016 представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поворотної фінансової допомоги № ФПН010615.

Відповідач у своєму відзиві (вих. № 01/07/16-1 від 01.07.2016) визнав позовну заяву відповідача повністю.

У судовому засіданні 01.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.06.2015 між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір поворотної фінансової допомоги № ФПН010615 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному п. 2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений договором строк.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору розмір позики становить 5 000 000, 00 грн, грошові кошти передаються без нарахування процентів, та носять характер поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 3.1. договору позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами договору.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності договором і закінчується 01.06.2016 (п. 4.1. договору).

В пункті 5.1. договору сторони погодили, що після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, позичальник зобов'язується протягом 30 календарних днів повернути позику. Позика повертається в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, згідно графіку погодженого сторонами (п. 5.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 25.04.2016 до договору сторони внесли зміни до п. 4.1., та 5.1. договору, в яких погодили, що строк позики закінчується 01.05.2016, та що після закінчення строку позики позичальник зобов'язується протягом трьох робочих днів повернути позику. Крім того, сторони погодили, що строк дії договору закінчується 01.05.2016.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 3 300 000, 00 грн, докази чого наявні в матеріалах справи.

Доказів повернення відповідачем позивачу після закінчення строку позики (01.05.2016) грошових коштів в розмірі 3 300 000, 00 грн та/або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3 300 000, 00 грн.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами за своєю правовою природою укладено договір про надання послуг.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно приписів ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору були перераховані грошові кошти позики в розмірі 3 300 000, 00 грн, в той час як відповідачем, як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання по поверненню позики у сумі 3 300 000, 00 грн не виконано, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору відповідач зобов'язався повернути протягом трьох робочих днів після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, тобто, враховуючи, що строк позики закінчується 01.05.2016, свої зобов'язання по поверненню позики відповідач повинен був виконати у строк до 06.05.2016 включно, проте не виконав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення заборгованості в сумі 3 300 000, 00 грн обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧУГУЇВСЬКИЙ МЕЗ" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 4/6, корпус В, офіс 601; ідентифікаційний код 37771881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОВОЛИНСЬКИЙ ОЛІЙНО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 25, приміщення 169, офіс 1; ідентифікаційний код 31674199), в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", заборгованість в сумі 3 300 000 (три мільйони триста тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2016.

Суддя О. М. Дупляк