Рішення

від 05.08.2016 по справі 911/2251/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2016 р. Справа № 911/2251/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛСЕРВІС»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД»

про стягнення 1 392 184,37 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.03.2016);

від відповідача не з'явилися;

від третьої особи не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛСЕРВІС» (далі - відповідач) про стягнення 1 392 184,37 грн боргу за поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого згідно договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2016 порушено провадження у справі № 911/2251/16, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи призначено на 05.08.2016.

25.07.2016 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 15.07.2016, яка була направлена судом за адресою місця проживання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «за не розшуком».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, судом виконано обов'язок щодо повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 05.08.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 05.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД» (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 494/1-2012, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар та оплатити нафтопродукти, далі - товар, у відповідності з умовами договору і додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки покупець здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно п. 12.1. договору поставки договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

31.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД» (Покупець) укладено додаткову угоду № 494/1-2014 до договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012, згідно якої сторони домовились продовжити дію договору до 31.12.2014.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 позивачем було поставлено третій особі товар на загальну суму 1 697 184,37 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи.

18.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНА ТРЕЙД» (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛСЕРВІС» (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (Кредитор) укладено договір про переведення боргу № 1812/14, згідно якого сторони дійшли згоди, що первісний боржник переводить до нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 697 184,37 грн, що виник на підставі договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012.

Згідно п. 3.1. договору переведення боргу № 1812/14 від 18.12.2014 з моменту підписання договору, новий боржник здійснює оплату суми заборгованості в розмірі 1 697 184,37 грн зі свого поточного рахунку на поточний рахунок кредитора зазначений у розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» частинами із суми, що буде фактично оплачуватись кредитором щомісяця за послуги зберігання за договором № 4 від 25.10.2012, укладеного між кредитором та новим боржником. Оплата буде здійснюватись щомісяця із розрахунку 60 % вартості послуг зберігання, що будуть фактично сплачені кредитором за договором № 4 від 25.10.2012 у відповідному місяці.

За переведення боргу до нового боржника за договором первісний боржник сплачує новому боржнику суму у розмірі 1 697 184,37 грн. Оплата здійснюється в безготівковому порядку на поточних рахунок нового боржника. Розрахунки між первісним боржником та новим боржником можуть здійснюватися також іншим, не забороненим законодавством України, способом, в тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог (п. 3.5. договору переведення боргу № 1812/14 від 18.12.2014).

Відповідно до п. 5.2. договору переведення боргу № 1812/14 від 18.12.2014 строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

02.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛСЕРВІС» (Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (Кредитор) укладено угоду про внесення змін до договору про переведення боргу № 1812/14, згідно якої сторони дійшли згоди, що з моменту підписання договору, новий боржник здійснює оплату суми заборгованості в розмірі 1 697 184,37 грн зі свого поточного рахунку на поточний рахунок кредитора зазначений у розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» частинами із суми, що буде фактично оплачуватись кредитором щомісяця за послуги зберігання за договором № 4 від 25.10.2012, укладеного між кредитором та новим боржником. Оплата буде здійснюватись щомісяця із розрахунку 40 % вартості послуг зберігання, що будуть фактично сплачені кредитором за договором № 4 від 25.10.2012 у відповідному місяці.

Судом встановлено, що до відповідача на підставі договору переведення боргу № 1812/14 від 18.12.2014 перейшов обов'язок по сплаті позивачу 1 697 184,37 грн боргу, який виник на підставі договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012.

21.04.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 141 від 21.04.2016 (а.с. 108-109), згідно якої просив останнього в 7-денний строк від дня пред'явлення цієї вимоги сплатити вказану суму на рахунок позивача, яка 23.04.2016 отримана представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 110) та залишена без відповіді та задоволення.

Суд встановив, що відповідач сплатив позивачу 305 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 101-107), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 на момент прийняття судового рішення склав 1 392 184,37 грн (1 697 184,37 грн - 305 000 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 101-107) та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимога про стягнення 1 392 184,37 грн боргу за поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки та переведення боргу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).

Суд встановив, що до відповідача на підставі договору переведення боргу № 1812/14 від 18.12.2014 перейшов обов'язок по сплаті позивачу 1 697 184,37 грн боргу, який виник на підставі договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012; відповідач сплатив позивачу 305 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 101-107), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 на момент прийняття судового рішення склав 1 392 184,37 грн (1 697 184,37 грн - 305 000 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 101-107) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 1 392 184,37 грн боргу, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 392 184,37 грн боргу за поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСОЙЛСЕРВІС» (08011, Київська обл., Макарівський район, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 171; ідентифікаційний код 38341887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «СОКАР УКРАЇНА» (04080, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 28, офіс 3; ідентифікаційний код 37037544) 1 392 184 (один мільйон триста дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні) 37 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 494/1-2012 від 22.08.2012 товар та 20 882 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні) 77 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 09.08.2016

Суддя П.В.Горбасенко