Рішення

від 27.07.2016 по справі 911/1984/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Справа № 911/1984/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/1984/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн», м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Великий Віз», смт. Гостомель, Ірпінський район Київської області

про стягнення 29063,50 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 25 від 29.06.2016;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Великий Віз» (відповідач) про стягнення 29063,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 26 від 30.03.2015, в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 21465,40 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховні 4078,57 грн. пені та 3519,53 грн. 36 % річних.

Ухвалою суду від 21.06.2016 порушено провадження у справі № 911/1984/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 13.07.2016, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено.

В судових засіданнях 13.07.2016 та 27.07.2016 представником позивача надані документи, витребувані судом та підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судові засідання 13.07.2016 та 27.07.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідач належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 21.06.2016 та від 13.07.2016 щодо направлення їх копій відповідачу, а також наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення щодо ухвали суду від 21.06.2016. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Вимоги ухвал суду від 21.06.2016 та від 13.07.2016 відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договір поставки № 26, відповідно до умов п.п. 1.1, 4.1 якого постачальник взяв на себе обов’язок передати у власність покупця товар, вид, кількість та асортимент якого, визначаються у накладних або у розрахункових документах, які є невід’ємною частиною договору, а покупець в свою чергу зобов’язався прийняти такий товару та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що ціна товару, зазначається постачальником у накладних та/або розрахункових документах, які є невід’ємною частиною договору та формується в українській національній валюті. Загальна сума договору складається із сум товару, отриманого по всім накладним або розрахунковим документам. За підсумками кожного місяця постачальником надаються покупцю акти звірки взаєморозрахунків. Покупець зобов’язаний підписати та повернути постачальнику акт звірки взаєморозрахунків, протягом 10 днів, з моменту його направлення постачальником або надати мотивовані зауваження. У разі не підписання акту звірки або ненадання покупцем зауважень за нього, такий акт вважається погоджений покупцем, а суми розрахунків підтвердженими.

Умовами п.п. 6.1, 6.2 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем, протягом 7 календарних днів, з дня отримання товару покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або за домовленістю сторін, готівкою, через касу постачальника.

Датою оплати покупцем вартості отриманого товару, є дата зарахування коштів на рахунок постачальника або дата внесення коштів в касу постачальника.

Договором, зокрема, п. 8.6 визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом трьох років, а в частині розрахунків між сторонами до його повного виконання.

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов’язань, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 30466,87 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № НКИ-654544 від 16.01.2016 на суму 29906,52 грн. та № НКИ-665377 від 27.01.2016 - 560,35 грн. Вказані товарно-транспортні накладні підписаних в двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені штампами юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, матеріали справи не містять.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 9000,00 грн., вартість товару, в сумі 21466,87 грн., залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманого товару не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором з оплати вартості товару, що отриманий від позивача.

Таким чином, оскільки з поданих до матеріалів справи доказів вбачається, що заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 26 від 30.03.2015 товару, на час прийняття рішення не сплачена відповідачем в розмірі 21466,87 грн., що підтверджується матеріалами справи, проте суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 21465,40 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 4078,57 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 7.1 договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Проте, здійснивши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3470,46 грн., розрахована з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені та вірного періоду її нарахування, зокрема з 24.01.2016 та з 04.02.2016.

Крім того, позивач, на підставі п. 7.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 3519,53 грн. 36 % річних.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку, якщо покупець прострочив виконання грошового зобов’язання, а саме - терміни оплати вартості товару, останній зобов’язаний сплатити на користь постачальника 36 % річних від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, провівши розрахунок заявлених позивачем до стягнення 36 % річних, судом встановлено, що за вірним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 36 % річних у сумі 3535,60 грн., проте суд задовольняє вимоги щодо стягнення з відповідача 36 % у розмірі 3519,53 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Великий Віз» (08290, Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Кулішова, 18-Б, код ЄДРПОУ 35417036) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355, оф. 325, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 21 465 (двадцять одну тисячу чотириста шістдесят п’ять) грн. 40 коп. заборгованості, 3 470 (три тисячі чотириста сімдесят) грн. 46 коп. пені, 3 519 (три тисячі п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 53 коп. 36 % річних та 1 349 (одну тисячу триста сорок дев’ять) грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 08.08.2016

Суддя О.О. Христенко