Рішення

від 08.08.2016 по справі 917/1117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016 р. Справа № 917/1117/16

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, буд. 2а, м. Полтава, 36008)

до Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" (вул. Леніна, буд. 126, смт.Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400)

про стягнення 17824,04 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники в судових засіданнях 02.08.2016р. та 08.08.2016р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 17824,04 грн., з них: 8691,39 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3676 «С» від 01.11.2013р., 8691,39 грн. пені, 350,26 грн. - інфляційних, 91,00 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов виникнення боргу пояснює кризовою економічною ситуацією; зазначає, що в зв'язку з винятковими обставинами в опалювальному періоді проводилося нарахування кількості теплової енергії не по лічильнику, а за нормами; відповідач вишукує кошти для погашення боргу; прохає зменшити розмір пені до 1269,27 грн., обмеживши її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки заявлений розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та є завеликим.

Позивач подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу в зв'язку з оплатою цієї суми відповідачем.

Відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду в зв'язку з тяжким фінансовим станом.

В судовому засіданні 02.08.2016р. судом оголошено перерву до 08.08.2016р. згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 08.08.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між ОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Споживчим товариством "Машівський райунівермаг" (відповідачем) укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3676 «С» від 01.11.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1 даного Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівель відповідача (вул. Леніна, буд. 123 - нежитлові приміщення).

Згідно п. 40 Договору він укладений по 31.12.2018р. і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про припинення цього договору.

Доказів про припинення строку дії договору сторони суду в порядку ст. 33 ГПК України не надали, отже договір є діючим.

В п. 31 Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством «Полтаватеплоенерго» встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

1403,42 грн./Гкал (без ПДВ) з 01 травня 2015 року на підставі постанови №1388 від 30.04.2015р.;

1354,31 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 листопада 2015 року на підставі постанови № 2690 від 29.10.2015р.;

1304,87 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 лютого 2016 року на підставі постанови № 54 від 28.01.2016р.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Згідно п. 33 Договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа розрахункового місяця.

За період січень 2016р. - квітень 2016р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9691,39 грн.

На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за № АВ-703 від 31.01.2016р., № АВ-2085 від 26.02.2016р., № АВ-3699 від 25.03.2016р., № АВ-5299 від 22.04.2016р. Також позивачем було складено відповідні акти приймання-передачі теплової енергії № АВ-1402 від 31.01.2016р., № АВ-4163 від 29.02.2016р., № АВ-4164 від 29.02.2016р., № АВ-7376 від 31.03.2016р., № АВ-10573 від 30.04.2016р. Факт направлення вказаних рахунків та актів відповідачу підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за січень-квітень 2016р.

За п. 32 Договору факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами. У разі неповернення споживачем акту у вказаний термін, він вважається оформленим і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

Відповідач заперечень щодо постачання теплової енергії чи інших претензій позивачу не пред'явив.

В порушення взятих зобов'язань відповідачем оплата була проведена лише на 1000,00 грн. Таким чином, на дату подачі позову за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 8691,39 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV В«Про теплопостачанняВ» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633).

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було сплачено 1691,39 грн. основного боргу. Зазначене підтверджується банківськими квитанціями № 53 від 05.08.2016р. на суму 1000,00 грн. та № 64 від 08.08.2016р. на суму 691,39 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 1691,39 грн . основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Залишок заборгованості в розмірі 7000,00 грн. відповідачем не сплачено.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 7000,00 грн . основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу.

Відповідно до п. 34 Договору у випадку несплати у вказані строки застосовується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послугиВ» № 686-ХІ від 20.05.1999р.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16 квітня 2013 р. у справі № 3-6гс13 (справа № 18/957/12) нормою частини 1 статті 1 Закону України В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг - пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку.

В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано пеню згідно Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", який є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Враховуючи факт прострочення оплати позивачем правомірно заявлено до стягнення 8691,39 грн. пені за період 01.02.2016р. - 05.06.2016р.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1269,27 грн. з тих мотивів, що заборгованість виникла в зв'язку з тяжким фінансовим станом та збитковістю підприємства.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи те, що протягом розгляду справи відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості; заявлений розмір пені значно перевищує розмір збитків позивача; беручи до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд прийшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені до 2500,00 грн .

Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем правомірно заявлено до стягнення 91,00 грн . - 3 % річних за період 01.02.2016р. - 05.06.2016р. та 350,26 грн. - інфляційних за період лютий-квітень 2016р . Правильність розрахунку перевірено судом. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1378,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 11.07.2016р. № 68336639.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача.

Відповідачем подано клопотання від 08.08.2016р. № 14 про розстрочку виконання рішення суду по даній справі, оскільки наявне фінансове становище утруднює своєчасне виконання судового рішення та призведе до заборгованості по податках і заробітній платі.

Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не подано суду жодного доказу, в підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали або утруднювали виконання судового рішення.

Таким чином, клопотання про розстрочку виконання рішення судом відхиляється.

При цьому суд роз'яснює відповідачу право на звернення з заявою про розстрочку виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83 (п. 3), 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити належний до стягнення розмір пені до 2500,00 грн.

3. Стягнути зі Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" (вул. Леніна, буд. 126, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400; ідентифікаційний код 31580415) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго " (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, ідентифікаційний код 03338030) 7000грн. 00 коп . основного боргу, 2500грн. 00 коп . пені, 350грн. 26 коп . інфляційних, 91грн. 00 коп . - річних, 1378грн. 00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1691,39 грн. основного боргу.

Повне рішення складено та підписано: 09.08.2016р .

Суддя Безрук Т.М.