Рішення

від 04.08.2016 по справі 917/983/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 Справа № 917/983/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Громадської організації "Спротивно-оздоровчий клуб "Спарта", АДРЕСА_1, 20

про стягнення 26 825,54 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність №29-14/19 від 04.01.2016 р.

від відповідача : не з'явився.

04.08.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Громадської організації "Спротивно-оздоровчий клуб "Спарта" 26 825,54 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 30.12.2015 р. Договору № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 23 077,50 грн. основний борг за період з грудня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно), 2 753,63 грн. пені, 197,89 грн. 3% річних, та 796,52 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

30.12.2015 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Громадською організацією "Спротивно-оздоровчий клуб "Спарта" (споживач) було укладено договір № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - ОСОБА_2, а.с. 14-15), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будинку по вул. Горбанівській, 4, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 16 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 17 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- обсяг теплової енергії, який постачається ОСОБА_3 в розрахунковому періоді, визначається "Теплопостачальною організацією" розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно Державних будівельних норм України та наведений в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0,008033 Гкал/год. У місяці, наступному за розрахунковим, "Теплопостачальна організація" визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає ОСОБА_3 рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії. У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться ОСОБА_3 не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці (п. 15 Договору);

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. З 01.05.2015 р. вартість 1 Гкал становить 1 403,42 грн. (без ПДВ), з 01.11.2015 р. становить 1 354,31 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів (крім населення). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 16 Договору);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться ОСОБА_3 плановим платежем до кінця поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться ОСОБА_3 до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (п. 17 Договору);

- факт отримання ОСОБА_3 теплової енергії фіксується щомісячно ОСОБА_3 приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення ОСОБА_3 приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджує факт надання ОСОБА_3 теплової енергії (п. 19 та п. 20 Договору);

- у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України № 686-ХІ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України" (п. 21 Договору);

- даний договір укладений на період з 08.10.2015 р. по 31.12.2017 р., в частині розрахунків - до їх повного виконання. ОСОБА_2 вважається продовженим щорічно, якщо до закінчення строку його дії не надійде заяви від однієї зі сторін про припинення договору (п. 25 та п. 26 Договору).

За даними позивача ОСОБА_2 не розривався і на даний час є діючим.

Теплопостачальною організацією за період з грудня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 23 077,50 грн..

Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії, а саме : № АВ-23215 за грудень 2015 р. від 31.12.2015 р. на суму 9 761,59 грн., № АВ-3134 за січень 2016 р. від 31.01.2016 р. на суму 5 989,01 грн., № АВ-6343 за лютий 2016 р. від 29.02.2016 р. на суму 3 622,58 грн., № АВ-9528 за березень 2016 р. від 31.03.2016 р. на суму 3 319,97 грн., № АВ-12599 за квітень 2016 р. від 30.04.2016 р. на суму 384,35 грн. та були пред'явлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи). Факт направлення вказаних актів та рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (копії залучені до матеріалів справи).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно), заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 23 077,50 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26 825,54 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 30.12.2015 р. Договору № 4093 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 23 077,50 грн. основний борг за період з грудня 2015 р. по квітень 2016 р. (включно), 2 753,63 грн. пені за період з 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р., 197,89 грн. 3% річних за період з 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р. та 796,52 грн. інфляційних нарахувань за період лютий-квітень 2016 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та прийняття даного рішення складає 23 077,50 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 23 077,50 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 197,89 грн. трьох процентів річних за період 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р. та 796,52 грн. інфляційних втрат за період за період лютого по квітень 2016 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 197,83 грн. трьох процентів річних за період 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р. та 796,52 грн. інфляційних втрат за період за період лютого по квітень 2016 р. (з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту виникнення зобов'язань з оплати отриманої від позивача теплової енергії у квітні 2016 р., оскільки 15.05.2016 р. припадало на вихідний день, відповідно до приписів п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, момент виникнення за вказані періоди повинен обраховуватись з 17.05.2016 р.) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 21 Договору визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платні за спожиті комунальні послуги".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 752,66 грн. пені за період 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 2 752,66 грн. пені за період 15.01.2016 р. по 30.05.2016 р. (з огляду на допущену позивачем помилку у визначенні моменту виникнення зобов'язань з оплати отриманої від позивача теплової енергії у квітні 2016 р., оскільки 15.05.2016 р. припадало на вихідний день, то відповідно до приписів п. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, момент виникнення за вказані періоди повинен обраховуватись з 17.05.2016 р.) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23 077,50 грн. основного боргу, 2 752,66 грн. пені, 197,83 грн. 3% річних, 796,52 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 0,97 грн. пені та 0,06 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Оскільки спір у даній справі виник з огляду на неправомірні дії відповідача, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Спротивно-оздоровчий клуб "Спарта" (АДРЕСА_1, 20, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 38907983) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030) - 23 077,50 грн. основного боргу, 2 752,66 грн. пені, 197,83 грн. 3% річних, 796,52 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 08.08.2016 р..

Суддя О.С.Мацко

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.