Постанова

від 03.08.2016 по справі 923/236/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р.Справа № 923/236/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Максіміхіна Ю.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.08.2016:

від позивача - ОСОБА_1, директор

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аргус"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016

по справі № 923/236/16

за позовом: Приватного підприємства "Аргус"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "ПАК СИСТЕМС"

про зобов'язання укласти договір оренди землі

У судовому засіданні 03.08.2016 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Приватне підприємство "Аргус" (далі також - позивач, ПП "Аргус", Підприємство) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "ПАК СИСТЕМС" (далі також - відповідач, ТОВ "Завод картонного упакування "ПАК СИСТЕМС", Товариство) про зобов'язання останнього укласти договір оренди землі № 01/16 від 19 січня 2016 року (далі також - Договір) на умовах, які запропоновані Приватним підприємством "Аргус", код ЄДРПОУ 23135197, в проекті договору про оренду землі № 01/16 від 19 січня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані знаходженням на земельній ділянці, площею 1,6639 га, яка розташована по вул. Основській, 27 в с. Райське, м. Нова Каховка Херсонської області і належить позивачу, нерухомого майна відповідача та направленням останньому пропозиції щодо укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з проектом відповідного договору, який повернуто Товариством з протоколом розбіжностей стосовно розміру орендної плати, що є неприйнятним для позивача.

У правове обґрунтування позову Підприємство послалось на ст.ст. 90, 120, 125 ЗК України, ст.ст. 179, 181, 184, 187 ГК України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/236/16 (суддя Ситюк В.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що положення чинного законодавства зумовлюють можливість укладення вказаного договору лише за взаємною волею сторін.

Не погодившись з даним рішенням суду, ПП "Аргус" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому, скаржник послався на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи. Так, Підприємство зазначило, зокрема, що судом не надано належної оцінки доводам позивача щодо факту ухилення відповідача від укладення договору оренди землі, обов'язковість укладення якого визначена законом.

У засіданні суду апеляційної інстанції від 03.08.2016 представник позивача підтримав свою правову позицію щодо оскаржуваного судового рішення. Представник відповідача просив залишити апеляційна скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що позивачу у справі - Приватному підприємству "Аргус" на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,6639 га, яка розташована по вул. Основській, 27 в с. Райське, м. Нова Каховка Херсонської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.10.2015 № 45564064.

На вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод картонного упакування "ПАК СИСТЕМС", що ним не заперечується.

Листом № 1 від 19.01.2016 Підприємство звернулось до Товариства з пропозицією щодо укладення договору оренди землі від 19 січня 2016 року № 01/16. До вказаного листа додано 2 примірники вказаного Договору, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування за плату земельну ділянку, кадастровий номер 6510790800:14:001:0001, площею 1,6639 га, Приватного підприємства "Аргус", яка знаходиться за адресою: 74991, Херсонська область, м. Нова Каховка, с. Райське, вул. Основська, 27, план якої наведений у додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, у стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію в цілях, зазначених в даному Договорі.

Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та обслуговування виробничих будівель (п. 1.4 Договору).

У п. 2.1 Договору зазначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою складає 250200, грн. (в тому числі ПДВ - 41700,00 грн.) на місяць.

Згідно п. 5.1 Договору строк дії цього Договору з 19 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року.

Додаток №1 до Договору містить план меж земельної ділянки та кадастровий номер 6510790800:14:001:0001.

ТОВ "Завод картонного упакування "ПАК СИСТЕМС" розглянуло пропозицію ПП "Аргус" щодо укладення вказаного договору оренди землі та повернуло листом № 5/16 від 04.02.2016 позивачу цей Договір з протоколом розбіжностей від 03.02.2016 до договору оренди № 01/16 від 19.01.2016 щодо розміру орендної плати: Товариством запропоновано редакцію пункту 2.1 Договору, згідно якої орендна плата за користування земельною ділянкою складає 51000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 8500,00 грн.) на місяць.

У зв'язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо п. 2.1 Договору, ПП "Аргус" звернулось до господарського суду з вказаним позовом.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1-3 ст. 6 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 4 статті 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 1-3 статті 180 ГК України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

У ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У пункті 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі". Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 3 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину, згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однією з передбачених статтею 3 ЦК України загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору, однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

З викладених положень чинного законодавства слідує, що укладення договору оренди земельної ділянки та визначення умов договору є саме правом сторін і не є обов'язковим в силу приписів ст. 179 ГК України чи іншого положення закону.

Орендна плата за землю, що не перебуває в державній або комунальній власності, також встановлюється саме за домовленістю сторін, оскільки не є регульованою ціною.

Оскільки укладення договору оренди земельної ділянки не є обов'язковим на підставі закону, то посилання позивача на ухилення відповідача від укладення договору є безпідставним і таким, що не ґрунтується на законодавчих вимогах.

Відтак, судова колегія цілком погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказаний договір може бути укладений лише за взаємною згодою сторін, а отже, суд вірно відмовив у задоволенні вказаного позову.

Доводи, викладені Підприємством в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 по справі № 923/236/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 08.08.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький