Рішення

від 02.08.2016 по справі 927/602/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 02 серпня 2016 р. у справі № 927/602/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №927/602/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ-АГРО», вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000; адреса для листування: вул. Генерала Родимцева, 89, м.Кіровоград, 25011

до відповідача: Фермерського господарства «ОСОБА_1С.», вул. Тиницька, 3, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

про стягнення 19342грн.52коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 (довір.пост. №22/04 від 22.04.2015)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 02.08.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 9336грн.00коп. боргу по оплаті продукції, отриманої по видатковій накладній №9204 від 27.07.2015, 1537грн.27коп. дооцінки вартості неоплаченого товару, 3381грн.56коп. процентів річних, обчислених за період з 19.08.2015 по 18.05.2016, 4290грн.98коп. пені, нарахованої за період з 19.08.2015 по 18.05.2016, 1867грн.20коп. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті продукції, переданої позивачем відповідачу на підставі договору поставки №ПО-177/15Д від 20.07.2015.

В зв'язку з прийняттям судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, остаточні позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача 9336грн.00коп. боргу, 1519грн.81коп. дооцінки вартості неоплаченого товару, 3331грн.64коп. процентів річних, обчислених за період з 28.07.2015 по 18.05.2016, 3287грн.87коп. пені, нарахованої за період з 28.07.2015 по 18.05.2016, та 1867грн.20коп. штрафу.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав без пояснення причин неможливості представити вказаний документ.

За клопотанням позивача судові засідання по розгляду даної справи, зокрема 02.08.2016, проведені в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду.

Оскільки відповідачем письмового відзиву на позов не надано, тому в силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд ВСТАНОВИВ:

20 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (позивач у справі, постачальник за договором) та Фермерським господарством «ОСОБА_1С.» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №ПО-177/15Д (далі за текстом рішення - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

В розділі 2 договору поставки сторони визначили, що асортимент, кількість, ціна продукції визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактурами, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1.). Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США (п.2.2.). Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору, є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір (п.2.4.). В п.2.5. договору поставки сторони передбачили право постачальника проводити перерахунок (дооцінку) вартості поставленого товару у разі зміни курсу гривні до долару США.

Згідно з умовами оплати, зазначеними сторонами у розділі 3 договору поставки, порядок розрахунків за поставлений товар визначається у додатках до даного договору (п.3.2.). Сторонами передбачено застосування при проведенні розрахунків за цим договором курсу долару США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору та/або додатків (п.3.3.). В п.3.4. договору поставки міститься узгоджений сторонами порядок проведення оплати покупцем отриманого товару у разі збільшення курсу продажу долару США до гривні на міжбанківській валютній біржі на момент оплати товару (звернення з відповідним позовом до суду).

Також в договорі поставки сторонами визначені строк поставки, вимоги до якості продукції, умови поставки, приймання та використання продукції, відповідальність сторін та інші умови.

27 липня 2015 року сторонами укладено та підписано додаток №1 до договору поставки, в якому визначено назву продукції, що має бути поставлено в даній партії - ОСОБА_2 максі, її кількість - 50л, ціна в гривні без ПДВ - 297грн.27коп. та вартість в доларах США - 799,82 дол.США, загальна сума товару за цим додатком - 17836грн. (еквівалент у доларах США - 799,82USD). Крім того в додатку №1 встановлено умови оплати - 20% вартості товару, що становить 3567грн.20коп., оплачується як попередня оплата в строк до 28.07.2015, а решта 80% вартості товару, що становить 14268грн.80коп. оплачується в строк до 15.10.2015; а також умови поставки та прийняття товару.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору поставки №ПО-177/15Д від 20.07.2015 та додатку №1 від 27.07.2015 до нього в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Отже суд приходить до висновку, що на момент виникнення спору та розгляду справи договір поставки і додаток №1від 27.07.2015 до нього є чинними та, в силу ст.629 Цивільного кодексу України, обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору поставки №ПО-177/15Д від 20.07.2015 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору поставки №ПО-177/15Д від 20.07.2015 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору поставки позивачем передано відповідачу по видатковій накладній №9204 від 27.07.2015 товар - ОСОБА_2 максі, в кількості 50л, вартістю з ПДВ 17836грн.

Про отримання відповідачем товару свідчать підпис та відбиток печатки відповідача на вищевказаній накладній.

Заперечень щодо факту отримання від позивача товару по видатковій накладній, покладеній в основу позову, в ході розгляду справи відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяте на себе за договором поставки та додатку №1 від 27.07.2015 до цього договору зобов'язання по передачі товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, сторонами узгоджено такий порядок оплати товару: 20% вартості товару відповідач мав сплатити позивачу до 28 липня 2015 року, а остаточний розрахунок за товар відповідач мав здійснити до 15 жовтня 2015 року.

Згідно із банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.55-62) відповідачем перераховано позивачу 09 вересня 2015 року грошові кошти в сумі 2000грн., та 25 грудня 2015 року грошові кошти в сумі 6500грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в рахунок оплати товару сплачено 8500грн.

За повідомленням позивача, до звернення до суду з даним позовом від відповідача грошових коштів в рахунок оплати отриманого товару більше не надходило, в зв'язку з чим станом на день звернення до суду з даним позовом сума вартості неоплаченого товару становила 9336грн.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач доказів оплати отриманого від позивача товару в повному обсязі в ході вирішення даного спору суду не надав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати товару, отриманого по видатковій накладній №9204 від 27.07.2015, не виконав.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконано як зобов'язання щодо сплати попередньої оплати в сумі 3567грн.80коп. до 28.07.2015, оскільки перший платіж був здійснений лише 09.09.2015 та лише на суму 2000грн., так й зобов'язання в частині оплати повної вартості товару до 15.10.2015.

Разом з тим, після порушення провадження у справі позивачем надано суду банківську виписку зі свого рахунку (а.с.88-93), з якої вбачається, що відповідачем 11.07.2016 сплачено в рахунок оплати товару 1000грн.

Отже, спір в частині сплати 1000грн. основного боргу між сторонами врегульований, предмет спору щодо стягнення даної суми відсутній, а тому в силу п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 1000грн. боргу належить припинити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що залишок заборгованості по оплаті товару становить 8336грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №ПО-177/15Д від 20.07.2015 по видатковій накладній №9204 від 27.07.2015, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього на користь позивача належить стягнути 8336грн. основного боргу.

З посиланням на умови договору та норми чинного законодавства позивач за порушення строків оплати товару просить стягнути з відповідача 1867грн.20коп. штрафу, а також 3287грн.87коп. пені, нарахованої за період з 28.07.2015 по 18.05.2016.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею визначається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1.1. договору поставки покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем суми штрафу, судом встановлено, що сума штрафу обчислена виходячи із суми боргу по оплаті товару, який існував на момент звернення до суду з даним позовом. Розрахунок штрафу відповідає фактичним обставинам справи, здійснений з урахуванням умов договору, і є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого від позивача товару, тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1867грн.20коп. штрафу є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Вирішуючи питання стягнення пені, суд враховує такі обставини.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України пеня є штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із змісту договору поставки, сторонами в п.7.9. передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, що не суперечить приписам чинного законодавства.

Отже, обчислюючи пеню за порушення строків оплати, позивачем правомірно зазначено період більше ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання по оплаті товару мало бути виконано.

Разом з тим, здійснивши перевірку нарахування пені, враховуючи правову позицію щодо порядку нарахування пені, викладену у абз.1 п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», суд приходить до висновку, що при її обчисленні позивачем безпідставно включено у період часу, за який нараховується пеня на більші суми боргу, дні коли відповідачем фактично були здійснені платежі, зокрема, 09.09.2015 та 25.12.2015.

За таких обставин сума пені за прострочення сплати як суми попередньої оплати, так і повної вартості товару становить 3277грн.07коп.

Приймаючи до уваги, що факт прострочення відповідачем оплати товару підтверджується матеріалами справи, тому вимоги позивача про стягнення пені є обгрунтованими, але їх належить задовольнити частково в сумі 3277грн.07коп.

При цьому суд звертає увагу, що одночасне стягнення штрафу та пені за прострочення оплати товару не суперечить приписам чинного законодавства.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3331грн.64коп. процентів річних, які нараховані ним за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.8. договору поставки за період з 28.07.2015 по 18.05.2016.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.7.8. договору поставки сторонами передбачено сплату за невиконання зобов'язань по оплаті товару процентів річних в розмірі 36%, а тому судом застосовується розмір процентів річних, визначений в договорі.

Перевірка правильності нарахування процентів річних свідчить, що позивачем при обчисленні вказаної суми також не враховувались дні фактичної сплати відповідачем грошових коштів в оплату вартості товару.

За таких обставин, сума процентів річних за період з 28.07.2015 по 18.05.2016 з урахуванням днів, коли відповідачем здійснювались платежі, становить 3315грн.96коп.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому з відповідача має бути стягнуто 3315грн.96коп. процентів річних.

Позивач з посиланням на п.3.4. договору поставки просить також стягнути з відповідача 1519грн.81коп. дооцінки вартості товару.

В п.3.4. договору поставки передбачено, що у випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долару США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення Додатку(ів), оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до курсу долару США до гривні на дату, що передує даті здійснення остаточного розрахунку.

В п.4 додатку №1 від 27.07.2015 до договору поставки також передбачено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем з врахуванням, зокрема, п.3.4. договору поставки.

Приймаючи до уваги, що позивач підтвердив належними доказами факт перевищення курсу продажу долару США до гривні на день проведення відповідачем платежу в сумі 6500грн. (25.12.2015), та на день звернення до суду з даним позовом, а також враховуючи, що обчислення суми дооцінки вартості товару здійснено відповідно до умов договору та фактичних обставин, тому суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Отже, з відповідача належить стягнути 1519грн.81коп. дооцінки вартості товару.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 8336грн. боргу, 3277грн.07коп. пені, 1867грн.20коп. штрафу, 3315грн.96коп. процентів річних та 1519грн.81коп. дооцінки вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задовольняються частково, тому судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням суми частини боргу, сплаченої відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.193 ,230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 32, 33, 49, 75, 80 ч.1 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 1000грн. боргу припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_1С.», Чернігівська область, Бахмацький район, м.Бахмач, вул.Тиницька, б.3 (ідентифікаційний код 32015950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ-АГРО», м.Миколаїв, вул.Велика Морська, б.143; поштова адреса: м.Кіровоград, вул.Генерала Родимцева, б.89 (ідентифікаційний код 35472893) 8336грн. боргу, 3277грн.07коп. пені, 3315грн.96коп. процентів річних, 1867грн.20коп. штрафу,1519грн.81коп. дооцінки вартості товару та 1376грн.11коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 08 серпня 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич