Рішення

від 05.08.2016 по справі 628/991/16-ц

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/991/16-ц

Провадження 2/628/545/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Куп'яиський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Волчек О.О.,

за участю:

секретаря - Разєнкової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп'янську позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд».

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

27 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» та ОСОБА_1 був укладений договір № 00195 фінансового лізингу Згідно даного договору лізингодавець ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд», зобов'язується придбати у продавця визначений у Додатку № 1 до договору предмет лізингу та передати даний предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на умовах, визначених даним договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства України. Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Додатку № 1 до договору, а саме: CASE 2188 AXIAL FLOW (комбайн). Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Вартість Предмета лізингу становить 940 000,00 грн. без урахування податку на додану вартість. Сторони погоджуються з тим, що вказана у даному договорі вартість предмета лізингу може бути змінена у разі зміни вартості предмета лізингу на момент його купівлі лізингодавцем з урахуванням податку на додану вартість відповідно до п.п.8.1,8.2. договору. Перед підписанням даного договору позивач спілкувався з представником компанії, який представився, як «Кирило», телефони 099 073 80 76, 097-229-41-53, який допомагав позивачу з підписанням договору та давав пояснення по ньому. Відповідно до його пояснень позивач підписує договір, сплачує 9% авансу, після цього йому доставляють

предмет лізингу - комбайн, після чого він сплачує ще 11% авансу, потім підписує додаток № 2 до Договору. Витрати по доставці, переоформленню, страхуванню транспортного засобу сплачується лізингодавцем. Поставка предмету - комбайна повинна була відбутися на протязі 20 календарних днів після сплати 9%. Після того як позивач підписав договір, в якому не були заповнені п. 9.1 (розмір авансового платежу), 10.2. (розмір помісячних оплат), йому повідомили, що не можуть надати його примірник договору, а що його направлять по пошті після сплати авансового платежу. 30.01.2016р. позивач. здійснив оплату авансового платежу в розмірі 84 600,00 грн. Після сплати коштів, Новою поштою працівники відповідача направили примірник позивача договору, в якому вже були прописані п. п. 9.1., 10.2.

Позивач вказує, що з дій вказаних вище осіб явно вбачається введення в оману людину, яка не володіє юридичними знаннями, та не зовсім може розібратись в складних умовах Договору, а пояснення представників компанії, які згідно Договору повинні були роз'яснити позивачу умови Договору, ввели його в оману та скористалися його необізнаністю. Відповідно до п.3.1.5. лізингодавець зобов'язаний ознайомити з умовами даного договору, внутрішніми правилами лізингодавця та надати повну інформацію, яка передбачена чинним законодавством України. Умови договору, які були викладені представником компанії «Кирилом» та ОСОБА_3, повністю не відповідали тим умовам, які були викладені в договорі. ОСОБА_1, хотів придбати в лізинг у ТОВ "ОСОБА_2 траст трейд" комбайн, сплатив 84 600,00 грн. у якості першого внеску за предмет лізингу. Після сплати зазначеної суми представники ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд» зазначили, що для отримання Предмету лізингу йому варто сплатити 50 % його вартості, а сума в розмірі 84 600 грн. є комісією-платіжем за оформлення договору. Позивач вказує про те, що вважає, що представники ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд» ввели його в оману.

Крім того, позивач посилається на те, що оскільки договором передбачена сплата 50% вартості преджмета лізингу, це передбачає залучення фінансових активів, але відповідачем не надана ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень проти позову не надав, явку представника не забезпечив. Судом також була винесена ухвала від 10.05.2016 р. про витребування у відповідача доказів, але відповідачем вимоги ухвали не були виконані.

Позивачем та його представником до суду подана сумісна заява, у який міститься прохання про розгляд справи за їх відсутності, вказано про підтримання в повному обсязі позовної заяви та відсутність заперечень проти винесення заочного рішення. Крім того, у заяві міститься прозхання про розгляд справи без витребуваних доказів, оскільки відповідач не надає вказані в ухвалі документи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення. .

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вказано у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та ї нших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60, ч. 4 ст. 61 вказаної норми цивільно-процесуального закону, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні нимм правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що 27 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» та ОСОБА_1 був укладений договір № 00195 фінансового лізингу. Згідно даного договору лізингодавець ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд», відповідач зобов'язується придбати у продавця, визначений у Додатку № 1 до договору предмет лізингу та передати даний предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на умовах, визначених даним договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства України. 1.2. рредметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Додатку № 1 до договору, а саме: CASE 2188 AXIAL FLOW (комбайн). 1.3. Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Вартість предмета лізингу становить 940 000,00 грн. без урахування податку на додану вартість. Сторони погоджуються з тим, що вказана у даному договорі вартість предмета лізингу може бути змінена у разі зміни вартості предмета лізингу на момент його купівлі лізингодавцем з урахуванням податку на додану вартість (п.п.8.1,8.2. договору).

Відповідно до п.3.1.5. лізингодавець зобов'язаний ознайомити з умовами даного договору, внутрішніми правилами лізингодавця та надати повну інформацію, яка передбачена чинним законодавством України.

Відповідно до 3.2.6 договору лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоогодоржувачем умов даного договору. При цьому, лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору. Згідно п.3.2.7. лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі не обрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом трьох місяців з моменту повідомлення лізингоодержівача про такі обставини. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п.12.5 ст.12 даного договору, що стосується обсягу повернення коштів. У п 4.1. договору вказано про те, що лізингодавець зобов'язується купити предмет лізингу в строк який передбачає розумний період часу, який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та оплати предмета лізингу, а також виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: - платіж за оформлення договору, - авансовий платіж, - різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі. Відповідно до п. 4.7. у разі несплати лізингоодержувачем передбачених даним договором платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити для передачі предмета лізингу, лізингодавець має право залишити предмет лізингу в салоні або на складі Продавця, але не більше 1 (одного) місяця. У разі непогашення заборгованості лізингоодержувачем, протягом 1 (одного) місяця з моменту виникнення такої заборгованості, та після закінчення місячного терміну, вказаного в даному пункті, даний договір вважається розірваним лізингодавцем за порушення лізингоодержувачем умов

можливість сплачувати авансовий платіж, на умовах викладених у даному договорі, упродовж 1 (одного) місяця з моменту підписання даного договору. У разі неможливості сплатити авансовий платіж протягом визначеного терміну, лізингоодержувач зобов'язаний письмово повідомити про це лізингодавця (направити лист з повідомленням про вручення, на адресу лізингодавця із зазначенням причин неможливості сплати авансового платежу у визначений у даному договорі термін). Після отримання такої заяви лізингодавець має право надати додатковий термін на сплату авансового платежу шляхом укладання додаткової угоди між сторонами. У разі відсутності, від лізингоодержувача, жодних письмових заяв, щодо продовження терміну на сплату авансового платежу та відсутності повної оплати Авансового платежу, розмір якого та умови оплати якого сторони визначили у даному договорі, то лізингодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку з наступного місяця після спливу терміну оплати авансового платежу, у такому випадку сплачені Лізингоодержувачем кошти поверненню не підлягають. На авансовий платіж, який сплачується у відповідності до умов даного договору не нараховуються жодні відсотки. Повернення авансового платежу відбувається на умовах та у порядку передбаченими договором. У п. 10.9 вказано, що дострокове погашення (виконання договору) може відбуватися не раніше ніж через 12 (дванадцять) місяців після підписання акту приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів в термін до 12 (дванадцяти) календарних місяців з моменту підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10 (десять) відсотків від суми дострокового погашення. У такому випадку сплата штрафу проводиться одночасно із достроковим виконанням договору. Відповідно п. 10.10 у разі невизначеної у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 календарних днів з моменту отримання від Лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають. У п. 11.1 зазначене, що після завершення періоду лізингу за даним договором та/або за умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів, нарахованих сум до сплати за договором, та повної оплати витрат, які зазнав чи міг зазнати лізингодавець у зв'язку з переходом права власності на предмет лізингу, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за договором, не зазнає змін, лізингоодержувач викупає предмет лізингу у лізингодавця за викупною вартістю, яка вказана у додатку № 2 до даного договору. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за договором розмір викупної вартості буде визначений з урахуванням неповної сплати. Як зазначене у п. 11.2, перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі та на умовах укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем договору купівлі-продажу предмета лізингу. Строк сплати лізингоодержувачем викупної вартості (суми продажу) предмета лізингу настає протягом 1 (одного) робочого дня з моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу предмета лізингу, якщо інше не буде встановлено договором купівлі-продажу. У п. 11.3. договору вказано, що якщо в результаті порушення лізингоодержувачем умов даного договору або чинного законодавства, лізингоодержувач має прострочену заборгованість за лізинговими платежами, не сплатив штрафні санкції або не відшкодував збитки, якщо вони нараховані лізингодавцем, або предмет лізингу вилучено у лізингоодержувача (чи триває процедура вилучення предмета лізингу або вирішується в судовому порядку будь-який спір між лізингодавцем до лізингоодержувача з приводу даного договору), лізингоодержувач втрачає право придбати у власність (викупити) предмет лізингу на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.4. договору для проведення дій, які пов'язані із зняттям предмета лізингу з обліку у відповідних органах, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупну вартість предмета лізингу, та всі платежі та нараховані суми до сплати та надати лізингодавцю предмет лізингу із усіма документами для вчинення відповідних дій по зняттю Предмета лізингу з реєстрації.

Як зазначене у п. 12.1. договору лізингоодержувач, який сплатив платіж за оформлення договору, частково або повністю сплатив авансовий платіж та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає сплачений лізингоодержувачем авансовий платіж та/або частина авансового платежу. Платіж за оформлення договору в такому випадку поверненню не підлягає.

У п. 12.2. договору вказано, що лізингоодержувач, який повністю сплатив авансовий платіж та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний дговір за власним бажанням у випадку неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає сплачений лізингоодержувачем авансовий платіж. Платіж за оформлення договору поверненню не підлягає.

Як вказано у п. 12.3. договору у разі прострочення лізингодавцем строку передачі предмета лізингу, який визначений у п. 4.2. даного договору, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів лізингоодержувач має право розірвати даний договір, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти.

Відповідно до п. 12.4. договору в інших випадках не передбачених даним договором лізингоодержувач має право розірвати даний договір виключно з підстав, які чітко передбачені чинним законодавством України на момент такого розірвання.

Згідно п..12.5 договору лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку з підстав передбачених у п. 3.2.7. статті 3 даного договору. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу сплачений ним авансовий платіж або частину авансового платежу за мінусом 20 (двадцяти) відсотків, які лізингодавець утримую в якості штрафу за невиконання умов договору, Платіж за оформлення договору поверненню не підлягає.

Згідно п. 12.11 договору у випадку розірвання даного договору та настання обставин, передбачених п. 12.10. ст. 12 договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його повідомлення про порушення ним умов договору сплатити лізингодавцю всі неоплачені платежі вказані в додатку № 2 до даного договору, що залишилися до сплати до моменту повернення лізингодавцю предмета лізингу, а також всі належні до оплати штрафні санкції, пеню та повернути предмет лізингу і покрити всі витрати, понесені лізингодавцем при виконанні зобов'язань за умовами даного договору. При неповерненні предмета лізингу, протягом 10 (десяти) календарних днів, лізингодавець має право направити до місця зберігання предмета лізингу уповноважених представників лізингодавця з метою вилучення предмета лізингу у лізингоодержувача при цьому лізингоодержувач не повинен чинити перешкоди співробітникам лізингодавця при його вилученні. За виїзд уповноважених представників до лізингоодержувача з метою вилучення предмета лізингу лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплати штрафу в розмірі 1 (одного) відсотку від вартості предмета лізингу. У випадку коли лізингоодержувач забажає повернути предмет лізингу та в подальшому сумлінно виконувати умови даного договору, він повинен сплатити штраф в розмірі 3 (три) відсотки від вартості предмета лізингу та сплатити всю заборгованість, яка буде існувати на дату повернення предмета лізингу. Всі витрати по поверненню предмета лізингу покладають на лізингоодержувача. З моменту одержання письмового повідомлення від лізингодавця про розірвання цього договору у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем умов даного договору або звернення до відповідних органів за захистом своїх прав, експлуатація предмета лізингу не допускається ні Лізингоодержувачем, ні уповноваженою ним особою.

Згідно п. 12.12 договору у випадку, якщо лізингоодержувач не виконав свої фінансові зобов'язання, які передбачені даним договором, лізингодавець вправі стягнути заборгованість, що утворилась на день стягнення і вимагати повернення предмета лізингу в судовому та/або у безспірному порядку згідно з положеннями чинного законодавства.

Віповідно до п.12.13 договору, якщо при поверненні предмета лізингу, без викупу, буде встановлено, що він вимагає ремонту або технічного обслуговування, які за своїм характером і терміном повинні бути виконані протягом періоду лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю суму, необхідну для приведення предмета лізингу в належний стан. Розмір цієї суми встановлюється сервісною службою, що визначається лізингодавцем. Застосування штрафних та/або оперативно-господарських санкцій не звільняє лізингоодержувача від виконання усіх обов'язків за даним договором, в т.ч. від сплати лізингових платежів. Сплата лізингоодержувачем штрафів не позбавляє лізингодавця права вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу і не звільняє лізингоодержувача від обов'язку повернути лізингодавцю предмет лізингу.

П. 12.15 договору передбачає, що у випадку необґрунтованої відмови від прийняття предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір та вимагати від лізингоодержувача сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10 (десяти) відсотків від вартості предмета лізингу, який був придбаний лізингодавцем для передачі в користування лізингоодержувачу (підтвердженням вартості предмета лізингу є відповідні рахунок-фактура та/або довідка-рахунок та/або договір купівлі-продажу (поставки) предмета лізингу). Також лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати всі понесені витрати лізингодавця по реєстрації та страхуванню предмета лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти.

П.1.3.договору передбачає, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволеннягарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець (а.с.14-18).

На а.с.20 міститься опитувальний лист клієнта (фізична особа), де вказані реквізити позивача- Фоміна В.В. та відомості про предмет лізингу CASE 2188 AXIAL FLOW.

На а.с. 22 - 23 містяться експрес - накладні Нової пошти на ім'я одержувача ОСОБА_1, і у яких містяться контактні дані щодо відправника -ОСОБА_4, з телефону 099 073 80 76.

ОСОБА_1 16.02.2016 р. звернувся з письмовою заявою на ім'я адміністрації ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» з проханням надання послуги лізингу по договору № 00195 за авансовим внеском у розмірі 20 % (а.с.24).

ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою на ім'я директора ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» щодо сплати ним авансового платежу в розмірі 84 600 грн. та надання йому відповіді на заяву про встановлення розміру авансового платежу в повному обсязі на протязі 1 місяця, продовження вказаного терміну, як це передбачене п. 9.2 договору та направлення на його адресу квітанцію або рахунок на оплату відповідно до п. 9.3 договору. На а.с. а.с. 26-27 містяться відомості про поштове відправлення ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» вказаної заяви (а.с.25).

ОСОБА_1 укладений договір від 15.02.2016 р. з Адвокатським об'єднанням «Ледаправо» в особі голови ОСОБА_5 про правову допомогу (а.с.39). Згідно квітанції до прибуткового касового ордеру № 15 від 15.02.2016 р. ОСОБА_1 на підставі вказаного договору сплачено 3 500 грн. (а.с.42).

Згідно платіжного документу платником ОСОБА_1 27.01.2016 р. на рахунок 26000475514 в АТ «ОСОБА_6 Аваль» ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» сплачено 84 600 грн. за оформлення договору фінансового лізингу № 00195 від 27.01.2016 р. (а.с.43).

Від ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» на ім'я ОСОБА_1В є лист № 78 від 11.03.2016 р., у якому вказано про те, що йому відповідно до п. 9.2 договору фінансового лізингу № 00195 від 27.01.2016 р. Товариство надає додатковий термін на сплату авансового платежу строком в 1 місяць до 12 квітня 2016 р. включно, длячого направляється додаткова угода, після підписання якої один екземпляр йому слід направити на адресу Товариства, а у разі відмови від підписання додаткової угоди та несплати авансового платежу Товариство буде вимушено розірвати договір фінансового лізингу відповідно до п. 9.2 договору з підстав неповної оплати авансового платежу. Щодо зменшення суми авансового платежу до 20% Товариство повідомляє про неможливість такої зміни, також надіслане квітанцію на сплату авансового платежу (а.с.44).

До листа доданий проект додаткової угоди до договору № 00195 від 27.01.2016 р., де внесені зміни до договору, а саме, п. 9.2 ст. 9 договору частково змінити, визначити, що «Лізінгоодержувач має можливість сплатити авансовий платіж впродовж одного місяця, але кінцевий строк сплати авансового платежу не може бути пізніше 12 квітня 2016 року включно», а також рахунок на на сплату ОСОБА_1 авансового платежу на суму 470 000 грн..(а.с.45)..

ОСОБА_1В.є інвалідом третьої групи, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. а.с. 29, 47).

На виконання ухвали суду від 25.05.2016 р. про витребування доказів від державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшов лист про надання інформації про відкриті рахунки ТОВ «ОСОБА_2 Трейд», податковий номер 39647766, у якому вказано відомості про відкриті у 2015 та у 2016 році рахунки у банківський (фінансових) установах, у тому числі,і рахунок 26000475514 в АТ «ОСОБА_6 Аваль». (а.с.69).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» має місцезнахлдження: м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 17, офіс 61, у видах діяльності , крім інших вказаний. Фінансовий лізинг, надання в оренду автомобілів легкових транспортних засобів і вантажних автомобілдів. (а.с.а.с.74-81).

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1, маючи намір отримати у лізінг трактор, 27 січня 2016 року уклав з ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» договір фінансового лізингу № 00195, згідно умов якого ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» зобов'язується придбати у продавця предмет лізингу, а саме: CASE 2188 AXIAL FLOW (комбайн) вартістю 940 000,00 грн. без урахування податку на додану вартість Відповідно до п.3.1.5. договору лізингодавець зобов'язаний ознайомити з умовами даного договору, внутрішніми правилами лізингодавця та надати повну інформацію, яка передбачена чинним законодавством України.

У суда не викликає сумнівів доводи позивача, про те, що він дійсно перед підписанням даного Договору спілкувався з компетентними особами- представниками компанії, за наданими ним телефонами : 099 073 80 76, 097-229-41-53, яки допомагали йому з підписанням договору та надавали пояснення по ньому, тобто щодо необхідності підписання ОСОБА_1 договору, сплати 9% авансу, після цього йому буде доставлений предмет лізингу - комбайн. Після чого ОСОБА_1 було роз'яснено про необхідність сплатити ще 11% авансу, після чого ним підписується Додаток № 2 до договору. Також ОСОБА_1 було повідомлено про те, що витрати по доставці, переоформленню, страхуванню транспортного засобу сплачується Лізингодавцем, а поставка предмету лізінгу- комбайну повинна була відбутися на протязі 20 календарних днів після сплати 9%. Разом з цим, після того, як договір, в якому не були заповнені п.9.1 (розмір авансового платежу), 10.2. (розмір помісячних оплат) був ним підписаний, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість наданя примірника договору для нього, і що його примірник договору буде йому направлений після сплати авансового платежу, після чого 27.01.2016 р. ОСОБА_1 здійснив оплату авансового платежу в розмірі 84 600,00 грн., але після сплати коштів, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» примірник договору, у п.п. 9.1 , 10.2 якого вже були заповнені відомості про авансовий платіж, який складає 50 відсотків від вартості предмета лізингу на момент укладення договору, а попередній розмір щомісячних платежів у разі залишення вартості предмету лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору становить 19 923, 40 грн.

Відповідачем в порушення вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України не надано жодного доказу, який би спростовував вказані вище доводи позивача.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України .

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .

Згідно частин 2, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленої законом Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Виходячи з норми статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно пункту 1.3 договору № 00195 від 27.01.2016 р., лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України , якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.3 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та інші, суперечить положенням статті 808 ЦК України .

Ккрім того, згідно ч.ч.1, 2 статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , яка регламентує обов'язковість ліцензування, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно пункту 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Так як договором № 00195 від 27.01.2016 р. передбачена сплата 50% вартості предмета лізингу, то це передбачає залучення фінансових активів.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Ухвалою суду від 10.05.2016 р. було витребувано у відповідача серед інших доказів ліцензію на зійснення фінансових послуг, але вимоги ухвали не були виконані. На адресу відповідача 16.06.2016 р. було направлено листа з нагадуванням про необхідність виконання вказаної узвали суду, який залишився без належного реагування збоку відповідача, з чого суд робить висновок про відсутність у нього вказаної ліцензії.

Відповідно до ч. 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, за своєю правовою природою договор лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України .

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незмінними.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави вважати, що предмет лізингу Case 2188 Axial Flow не є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема рік випуску, колір, номер кузова, шасі та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Відомості про те, що спірний договір бу нотаріально посвідчений, матеріали справи не містсть.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Статті 18 , 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними. Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Враховуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 , ч. 3 ст. 509 ЦК України ); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів"встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання,

поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно дост. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Підлягає поверненю сума 84 600,00 грн. в якості авансового платежу, платежу за оформлення договору.

Відносно відшкодування моральної шкоди суд приходить до висновку часткового задоволення, виходячи з наступного

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів"захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 2 ст. 227 ЦК України також передбачено обов'язок сторони, яка ввела другу сторону в оману, відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В якості підстав для відшкодування моральної шкоди позивач посилається на те, що неправомірними діями ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд» йому було спричинено психологічних (моральних) страждань.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями.

Моральні стражданя ОСОБА_1 виразилися в душевних переживаннях з приводу омани Відповідачем ТОВ «ОСОБА_2 траст трейд». Йому довелося змінити свій життєвий уклад і неодноразово звертатися до суду і інших осіб для захисту своїх прав і повернення своїх коштів.

Плачені грошові кошти в розмірі 84 600,00 грн. роками накопичував, відривав від своєї сімї, щоб мати можливість купити комбайн використовувати його в валсних цілях, а саме заробляти кошти на утримання сімї.

Також за цей час позивач мав би можливість працювати на вказаному вище комбайні, льботмувати дохід, але у теперішній час йому доводиться в судовому порядку вирішувати питання про отримання сплачених ним грошей.

Відповідно до п. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду N 4 від 31.03.95 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкодисуд

визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,

душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру

немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих

стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне

- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -

спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При

цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та

справедливості.

У суда не викликає сумніву, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу дійсно спричинена моральна шкода, яку суд, враховуючи визначені вказаною вище нормою закону засади розумності, виваженості та

справедливості, оцінює у 5 000,00 грн., яка підлягає стягненню підлягаєз відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою особою, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12 , 42 , 56 ЦПК ).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" .

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79 , статтях 84 , 88 , 89 ЦПК .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В судових засіданнях 10.05.2016 року (з 15.56 год. по 18.17 год., 25.05.2016 з 13.26 год. по 14.45 год. згідно журналів судового засідання, приймала участь представник позивача ОСОБА_5 , яка є адвокатом згідно свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 952 від 11.05.2011 року. Крім того, представником надавалась правова допомога поза судовими засіданнями, складання позову, надання консультацій, запити, тому вимоги позивача щодо стягнення за надання правової допомоги в розмірі 3500 грн. сплаченої ним згідно квитанції № 15 від 15.02.2016 року, також підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 79 , 84 , 88 , 212- 215, 224-226 ЦПК України , ст.ст. 203 , 215 , 216 , 227 , 236 , 628, 806 , 1167 Цивільного Кодексу України , Законом України "Про захист прав споживачів" , Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" , Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" , Законом України "Про фінансовий лізинг" , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ОСОБА_2 Трейд» задовольнити частково.

Визнати договір № 00195 фінансового лізингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 траст трейд» та ОСОБА_1 від 27.01.2016 р. недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 траст трейд» (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.1/13в, код ЄДРПОУ 39647766) на користь ОСОБА_1:

- сплачені грошові кошти в розмірі 84 600, 00 грн.;

- моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.;

- витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн..

В іншій частині позов залишити без задоволення.

На рішення може бути подана апеляціна скарга до апеляційного суду Харківської області через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлений 5.08.2016 р.

Головуючий О.О. Волчек