Ухвала

від 04.08.2016 по справі 761/15502/16-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15502/16-к

Провадження № 1-кп/761/820/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

секретаря ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, внесеному до ЄРДР за № 32014100010000181 від 25.07.2014 року, відносно :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Васильків, Київської обл., громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст.27, ч.2 ст. 212 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Одеса, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Києва, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст.27, ч.2 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 21 квітня 2016 року.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачені та їх захисники вважали за неможливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, посилаючись на те, що обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у обвинувальному акті викладено не конкретно, без зазначення кваліфікуючих ознак конкретних правопорушень та розкриття об*єктивної сторони складу кримінальних правопорушень, що є підставою для повернення обвинувального акту прокурору

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, потерпілого, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 3 статті 314 КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.

У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувачення повинно бути сформульовано повно, чітко та зрозуміло і узгоджуватися з наведеною правовою кваліфікацією. Це обумовлено, зокрема, необхідністю забезпечення права на захист, оскільки особа повинна знати від якого обвинувачення захищатись, та з огляду на висунуте їй обвинувачення обирати правову позицію захисту.

Наведених вимог кримінального процесуального закону при складенні обвинувального акта в кримінальному провадженні № 32014100010000181 від 25.07.2014 року щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 органом досудового розслідування дотримано не було.

Як убачається з обвинувального акта стосовно зазначених осіб, виклад формулювання обвинувачення, а так само виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які інкриміновано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , очевидно свідчить про невідповідність такого обвинувачення правовій кваліфікації кримінальних правопорушень.

За текстом обвинувального акту, правова кваліфікація діяння ОСОБА_3 полягає у тому, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України, тобто у пособництві у фіктичному підприємництві, а саме сприянні створенню та придбанню суб*єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності повторно.

Натомість, ця правова кваліфікація вступає в суперечність з тим формулюванням обвинувачення та викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, що містяться у вказаному обвинувальному акті. Якщо стисло, формулювання обвинувачення ОСОБА_3 зводиться до вчинення останньою групи декількох окремих, але тотожних суспільно небезпечних злочинних діянь по здійсненню пособництва у фіктивному підприємництві, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205 КК України, при чому перше з яких не містить кваліфікуючих ознак.

В такому випадку, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 року № 7, коли особа вчинила декілька тотожних злочинів (злочинів одного виду), які утворюють повторність, але перший не має кваліфікуючих ознак, у цьому разі перший злочин кваліфікується за частиною першою відповідної статті Особливої частини КК, а один чи декілька наступних за відсутності інших кваліфікуючих ознак за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його (їх) повторно.

Отже, інкриміновані обвинуваченій ОСОБА_3 суспільно небезпечні злочинні діяння, описані у формулюванні обвинувачення та при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень не знайшли своєї точної кримінально правової оцінки, а відтак правильної кваліфікації.

Тому, правова кваліфікація органом досудового розслідування суспільно небезпечних злочинних діянь, що інкримінуються обвинуваченій ОСОБА_3 лише за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України не відповідає формулюванню обвинувачення, викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, що містяться в даному обвинувальному акті та прямо суперечить вимогам закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, частинам першій та другій статті 33 КК України.

При цьому, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразилися у повторному пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні порадами, вказівками, наданні засобів вчинення кримінального правопорушення у створенні суб`єктів підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.27 КК України співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник. В ч.5 ст.27 цього Кодексу, яка інкримінується ОСОБА_3 як пособнику, зазначено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Натомість, як наслідок вчиненого кримінального правопорушення, на 19 арк. обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_3 отримала у власне розпорядження печатки товариств, всі реєстраційні, статутні документи та набула практичної можливості керувати діяльністю створених підприємств, що у свою чергу надало останній можливість приймати рішення від імені їх службових осіб, здійснювати керівництво платіжною систмою для незаконного обігу грошових коштів по рахунках та конвертування їх у готівку тощо, що спостовує висновок органу досудового розслідування про вчиненню ОСОБА_3 саме пособництва за ч.2 ст. 205 КК України.

Окрім іншого, далі за змістом обвинувачнення ОСОБА_3 за ч.3 ст. 358 КК України в обвинувальному акті йдеться про те, що саме остання у листопаді 2012 року організувала створення фіктивних підприємств, шляхом організації підроблення документів останньою, які надають права, та подальшого використання таких документів.

Також, зазначаючи в правовій кваліфікації про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 28, ч. 3 ст. 200 КК України, організованою злочинною групою, орган досудового розслідування не вказав у формулюванні обвинувачення відомостей щодо часу, місця, інших обставин попередньої зорганізованості осіб у стійке об`єднання для вчинення цього та інших злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Наведене приводить до висновку про суперечливість викладу формулювання обвинувачення та правової кваліфікації за даним злочином та як наслідок про неконкретність обвинувачення.

Окрім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України, а саме у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, незалежності від форми власності, яке призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значних розмірах, у складі організованої групи.

Натомість склад кримінального правопорушення, у даному випадку у разі вчинення останнього організованою групою може утворюватись виключно у разі пред*явлення ОСОБА_3 обвинувачення за ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212 КК України.

Аналогічні недоліки, які зазначено вище та які підлягають усуненню органом досудового розслідування, мають місце і при викладенні в обвинувальному акті фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України.

Таким чином, наведені вище обставини приводять до висновку, що викладення в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в такий спосіб, на переконання суду, свідчить про невиконання органом досудового розслідування завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, порушення загальних засад кримінального провадження, зокрема, принципів верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя й інших, а також порушення міжнародних стандартів у галузі судочинства, які послідовно стверджують про необхідність роз`яснення кожному, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього, що є гарантією права на справедливий розгляд.

Необхідно зауважити, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акті, а тому виявлені недоліки обвинувального акта перешкоджають подальшому судовому розгляду та є підставою для його повернення прокурору.

При цьому, суд враховує і те, що ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов`язком, при цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використанні прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Виявлені недоліки унеможливлюють призначення судового розгляду, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст.27, ч.2 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.3 ст. 28, ч.1 ст. 200, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 212, ч.3 ст. 28, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 212 КК України - повернути прокурору .

На ухвалу протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя :