Постанова

від 02.08.2016 по справі 805/1702/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р. Справа №805/1702/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Шташаліс О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геант» м.Краматорськ

до Державної податкової інспекції в м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 на суму 674,99 грн. та №0003291203/5588/10/05-15-12-03 на суму 2476,48 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - за довір.

від відповідача: ОСОБА_2 - за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Геант», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 та №0003291203/5581/10/05-15-12-03.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 30.05.2016 року відносно ТОВ «Геант» ДПІ у м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003281203/5581/10/05-15-12-03 та №0003291203/5581/10/05-15-12-03 якими визначено суму штрафів за затримку сплати податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 674,99 грн. та 2476,48 грн. відповідно. Вважає, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, так як платник за користування земельною ділянкою звільнений від ї сплати на підставі вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 та №0003291203/5581/10/05-15-12-03.

13 липня 2016 року представник позивача надав до судового засідання заяву про виправлення помилок у позовній заяві, відповідно до якої просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 на суму 674,99 грн. та №0003291203/5588/10/05-15-12-03 на суму 2476,48 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у письмових заперечення на позов.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Геант» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №36693944, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції в м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Геант» по податковій звітності по платі за землю за 2014 рік, 2015 рік за результатами чого складено акт від 05.05.2016 року №844/05-15-12-36693944. Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 287 ст. 287 Податкового кодексу України, щодо термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по орендній платі.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки надав до в.о. начальника ДПІ у м. Краматорську заперечення від 19.05.2016 року.

Відповідач листом від 25.05.2016 року за №5281/10/05-15-12-03 у відповідь зазначив, що висновки в акті перевірки є обґрунтованими та такими що не суперечать діючому законодавству.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.05.2016 року за №0003291203/5588/10/05-15-12-03, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб зобов'язано сплатити штраф 20% у сумі 2476,48 грн. та за №0003281203/5581/10/05-15-12-03, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб зобов'язано сплатити штраф 10 % у сумі 674,99 грн.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Як передбачено ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, та не є спірним, позивачем засобами електронного зв'язку 20 лютого 2015 року було направлено на адресу відповідача податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік за №901947249 та за січень 2015 року №9019018911, відповідно до яких самостійно визначив податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

В той же час, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон №1669), статтею 6 якого визначено, що під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на весь період та протягом 6 місяців після її закінчення.

Статтею 7 Закону №1669 передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Тобто, для застосування положень Закону №1669 та Указу Президента України №2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду дії даного законодавчого акту, то згідно його положень, Закон №1669 діє на весь період антитерористичної операції , яка розпочалась з 14 квітні 2014 року та продовжує свою дію і на теперішній час, адже Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України іще не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено місто Краматорськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до положень статті 6 Статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі за текстом Закон №1669), встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону №1669 визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом за невиконання обов'язків зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції не застосовуються.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції,як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону України №1669 податкових пільг, а також не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, є необґрунтованими з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем не стосується питання застосування до позивача податкової пільги, йдеться про застосування положень статей 6, 7 Закону №1669, якими суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому, сам Закон не передбачає якоїсь спеціальної процедури визначення порядку звільнення, прямо вказуючи на таке звільнення.

Крім того, відповідач не враховував положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України де визначена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно -правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Посилання відповідача на не подання позивачем сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підставу для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, є необґрунтованим, оскільки в силу приписів статей 6 та 7 Закону №1669, які мають пряму дію позивач і так є звільненим від її сплати.

Так само, позивач не повинен був звертатися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу (пункт 100.2 статті 100 Кодексу), оскільки спірні правовідносини стосуються не процедури відстрочення або розстрочення податкового боргу, а процедури звільнення від сплати конкретних обов'язкових платежів.

Крім того, суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, та, не заперечується сторонами, позивач, незважаючи на дію у спірний період закону №1669 намагався належно виконувати свої зобов'язання щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань, що підтверджується зокрема наданими платіжними дорученнями.

Так, позивачем платіжними дорученнями №38 від 27.02.2015 року на суму 4961,13 грн. та №39 від 02.02.2015 року на суму 1235,38 грн. було перераховано грошові кошти за призначенням платежу орендна плата за землю за січень 2015 року, платіжним дорученням №43 від 26.03.2015 року на суму 6196,50 грн. перераховано грошові кошти за призначенням платежу орендна плата за землю за лютий 2015 року, проте вказані платежі були зараховані на розрахунковий рахунок з земельного податку з юридичних осіб, оскільки товариством помилково було зазначено не вірний код отримання платежів. В подальшому, кошти за заявою позивача були зараховані на вірний рахунок. Платіжним дорученням №49 від 23.04.2015 року на суму 6196,50 позивачем було перераховано грошові кошти за призначенням платежу орендна плата за березень 2015 року.

Позивач звертався до відповідача з заявою від 25 лютого 2016 року про прийняття заходів щодо повернення коштів сплачених за орендну плату у період з червня 2014 року по лютий 2016 рік у сумі 114638,05 грн. та прийняти до відома про тимчасове припинення плати за оренду земельної ділянки відповідно до приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1699-VII від 02.09.14.

Відповідач листом у відповідь від 18.04.2016 року за №2244/10/05-15-12/03 повідомив, що відсутні законодавчі підстави для звільнення ТОВ «Геант» від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності та здійснення перерахунку суми орендної плати.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції за порушення термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб за період січень, лютий, березень 2015 року, діяв у супереч Конституції та Закону України №1669, а тому прийняті спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Геант» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 на суму 674,99 грн. та №0003291203/5588/10/05-15-12-03 на суму 2476,48 грн. - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 30.05.2016 року №0003281203/5581/10/05-15-12-03 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Геант» визначено суму штрафу за затримку сплати податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 674,99 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 30.05.2016 року №0003291203/5588/10/05-15-12-03 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Геант» визначено суму штрафу за затримку сплати податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 2476,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в м.Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Геант» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна (Миру), буд. 75б, код ЄДРПОУ 36693944) судовий збір у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Повний текст постанови складено та підписано 08 серпня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.