Рішення

від 02.08.2016 по справі 904/5097/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/5097/16

За позовом Інституту проблем природокористування та екології Національної академії наук України, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте відкриття", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 352,70 грн. заборгованості по орендній платі та комунальних послуг, 1 134,02 грн. пені, 2 071,80 грн. інфляційних втрат, 224,31 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 14.01.2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, наказ №06К від 29.09.2002 року, директор

СУТЬ СПОРУ:

Інститут проблем природокористування та екології Національної академії наук України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.07.2016 року, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте відкриття" заборгованості на загальну суму 13 782,83 грн., з яких:

- 10 352,70 грн. заборгованість по орендній платі та комунальних послуг, з яких сума заборгованості по орендній платі - 5 574,07 грн., заборгованість по комунальних послуг - 4 478,63 грн.;

- 1 134,02 грн. пеня за загальний період з 15.03.2015 року по 15.03.2016 року;

- 2 071,80 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня 2014 року по березень 2016 року;

- 224,31 грн. 3% річних за загальний період з 24.12.2013 року по 15.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 22 від 01.01.2015 року оренди нерухомого та/або іншого індивідуального визначеного майна, що заходяться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України в частині своєчасної та повної орендної плати.

12.07.2016 року відповідачем надано відзив на позовну заяву де вказує, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2 038,57 грн. заборгованості з орендної плати, решта позовних вимог не підлягає задоволенню оскільки загальна орендна плата за період з січня 2015 року по січень 2016 року становить 24 967,99 грн., яка сплачена відповідачем частково у сумі 22 929,42 грн.

14.07.2016 року відповідачем залучено до матеріалів справи контррозрахунок відповідно до якого сума 3% річних складає 106,98 грн., інфляційні втрати - 668,23 грн., пеня - 1 074,97 грн.

Також відповідач звернувся до суду із заявою про застосування до позовних вимог про стягнення пені спеціальну позовну давність відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

21.07.2016 року відповідачем залучено контррозрахунок відповідно до якого сума 3% річних складає 91,57 грн., інфляційні втрати - 598,94 грн., пеня - 890,04 грн., та копію квитанції №0.0.587997144.1 від 20.07.2016 року про сплату 2 038,00 грн. з призначенням платежу орендна плата за січень 2016 року за договором № 22 від 01.01.2015 року.

01.08.2016 року відповідач залучив до матеріалів справи копію квитанції № 0.0.593287379.1 від 01.08.2016 року про сплату 1 580,55 грн. з призначенням платежу 3% річних, пеня та збитків від інфляції.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016 року з призначенням її до розгляду на 12.07.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 12.07.2016 року було оголошено перерву до 14.07.2016 року, після чого були оголошені перерви до 21.07.2016 року та до 02.08.2016 року.

У судовому засіданні 02.08.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 року між Інститутом проблем природокористування та екології Національної академії наук України (далі - позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Золоте відкриття" (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди № 22 нерухомого та/або іншого індивідуального визначеного майна, що заходяться у віданні НАН України та обліковується на балансах установ, організацій та підприємств НАН України (далі - договір) згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно кімната № 301 (далі - майно) загальною площею 15,5 кв.м., розміщене за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 6, на першому поверсі(ах) (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі ОСОБА_3, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 10 грудня 2013 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 10 грудня 2013 року, 65 289,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання - під офіс (п.1.2 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі майна (п.2.1 договору).

Обов'язок щодо скрадання акту приймання-передачі покладається на орендодавця (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 року № 786 із змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2014 року 1 229,02 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору було передбачено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зайва сума орендної плати, що надійшла до балансоутримувача, підлягає заліку в рахунок подальших платежів (п.3.8 договору).

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, балансоутримувачу (п.3.10 договору).

Згідно з пунктів 5.4, 5.18, 5.19 договору орендар зобов'язувався своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, надаванням послуг, сплатою податків та інших платежів, протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір укладено строком на поточний рік (років) та діє з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 10.2 договору умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків - до виконання зобов'язань.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п.10.3 договору).

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.10.11 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю майно в оренду.

29.01.2016 року сторонами договору була укладена Додаткова угода № 1 про розірвання договору оренди № 22 від 01.01.2015 року відповідно до п. 1 якої орендодавець та орендар у зв'язку з неналежним виконання орендарем умов договору/, та несплатою платежів більше ніж за три місяці дійшли згоди розірвати договір № 22 від 01.01.2015 року, укладений між орендодавцем та орендарем з 01 лютого 2016 року.

З моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що виникли з договору. припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договором (п. 2 Додатковою угоди № 1).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 1 обов'язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією угодою, повинні бути виконання сторонами в наступному порядку та на таких умовах:

- орендар відповідно до п.3.10 договору сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованість за орендною платою, яка виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю. Загальна сума заборгованості становить 10 352,70 грн.;

- орендодавець приймає приміщення по акуту приймання-передачі.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем орендної плати, комунальних послуг та в наслідок чого позивачем нараховані пеня, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На спірні правовідносини, враховуючи, що предметом оренди є комунальне майно, розповсюджується також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач заявлену позивачем до стягнення заборгованість у сумі 2 038,00 грн. оплатив 20.07.2016 року, що підтверджується квитанції №0.0.587997144.1 (а.с. 122, том 1) з призначенням платежу орендна плата за січень 2016 року за договором № 22 від 01.01.2015 року.

З огляду на викладене предмет спору в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2 038,00 грн. відсутній, а тому судове провадження у цій частині підлягає припиненню відповідно до вимог пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За частиною другою статті 80 цього Кодексу у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Решта позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних послуги суд не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір діє з 01.01.2015 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, яка виникла до укладення між сторонами договору оренди № 22 від 01.01.2015 року. Не може сторона сплачувати оренду плати за час коли не була його орендарем. Доказів оренди майна до 01.01.2015 року сторонами не надано.

Щодо позовних вимог стягнення заборгованості по комунальних послуг доказів укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не доведені позивачем, у зв’язку з чим в решті позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних послуг слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.3.6 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ па дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату орендної плати нарахована ним у загальній сумі 1 134,02 грн. за зобов'язаннями з березня 2015 року по березень 2016 року за загальний період із 15.03.2015 року по 15.03.2016 року.

Після здійсненного судом перерахунку пені, з урахуванням заяви відповідача та меж позовних вимог, пеня складає 890,04 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних встановлено, що вони здійснені невірно. Після здійсненного судом перерахунку інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, інфляційні втрати складають 598,94 грн., 3% річних - 91,57 грн.

Відповідач 01.08.2016 року сплатив 1 580,55 грн. (890,04 грн. пеня + 598,94 грн. інфляційні втрати + 91,57 грн. 3% річних), що підтверджується квитанцією № 0.0.593287379.1 з призначенням платежу 3% річних, пеня та збитків від інфляції.

З огляду на викладене предмет спору в частині стягнення з відповідача 890,04 грн. пені, 598,94 грн. інфляційних втрат та 91,57 грн. 3% річних відсутній, а тому судове провадження у цій частині підлягає припиненню відповідно до вимог пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Так, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, а саме: з 1 січня - 1 378 гривень.

Відповідно до позовних вимог ціна позову у сумі 13 782,83 грн. судовий збір повинен складати 1 378,00 грн. Сума сплаченого позивачем судового збору за платіжним дорученням № 269 від 16.05.2016 року складає 1 450,00 грн. (а.с. 8 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 72,00 грн. (1 450,00 - 1 378,00 = 72,00).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 72,00 грн., сплачений у складі судового збору у сумі 1 450,00 грн. відповідно до платіжного доручення №269 від 16.05.2016 року, проте позивач до суду не звертався з клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 361,84 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення 2 038,00 грн. орендної плати, 890,04 грн. пені, 598,94 грн. інфляційних втрат та 91,57 грн. 3% річних.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016 року.

Суддя ОСОБА_4