Рішення

від 08.08.2016 по справі 904/4209/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.16 Справа № 904/4209/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 3 762 883,67 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 07-0116 від 07 січня 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05 серпня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.08.2016, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор" заборгованість у розмірі 3 762 883,67 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 2 238 554,42 грн.;

- 3 % річних у розмірі 83 979,21 грн.;

- пеня у розмірі 1 216 494,6 грн.;

- штрафу у розмірі 223 855,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 03/0414/03 в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 23.05.2014 по 06.04.2016 у сумі 83 979,21 грн.

На підставі пункту 8.2 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 1 216 494,60 грн. за загальний період з 23.05.2014 по 06.04.2016 та штраф у розмірі 10 % у сумі 223 855,44грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надав до суду письмовий відзив на позовну заяву мотивований тим, що основна заборгованість товариства за договором складає 519 918,90 грн., неоплачені видаткові накладні №1600 від 15.05.2014 на суму 155 454,02 грн. та частково №1446 від 30.04.2014 у розмірі 364 464,88 грн. При цьому, відповідач вважає безпідставним коригування позивачем ціни з урахуванням офіційного курсу долара США по відношенню до гривні на дату проведення оплати.

08.08.2016 до господарського суду надійшло клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

Розгляд справи був відкладений з 14.06.2016 на 05.07.2016. Ухвалою господарського суду від 05.07.2016 термін розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 03.08.2016.

У судовому засіданні 03.08.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор" (покупець) був укладений договір поставки №03/0414/03, за умовами якого (п.1.1.) постачальник зобов'язується поставляти покупцю сільськогосподарську продукцію: кукурудзу (товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у Додатку (ах) до даного договору.

Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, проте не раніше моменту передачі покупцю постачальником належним чином оформленої накладної/товарно-транспортної накладної та передачі покупцем постачальнику довіреності на отримання продукції (п.1.2. договору).

Ціна товару визначається в додатках до договору, що є невід'ємною частиною договору або видаткових накладних (у випадку відсутності зазначення ціни у додатку) (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2. договору загальна вартість договору являє собою сумарну вартість товару, що поставляється в рамках даного договору згідно додатків, що є його невід'ємною частиною.

У випадку зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні з дати підписання сторонами Додатку (ів) до договору до дня проведення розрахунку - ціна на неоплачений товар підлягає зміні, у зв'язку з чим сторони узгодили, що здійснюється зміна ціни товару за наступною формулою Р=(К1:К2)хР1, де:

Р - змінена ціна в гривнях на день оплати;

Р1 - ціна товару на дату підписання Додатку;

К1-курс гривні до долару США за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення оплати;

К2 - курс гривні до долару США за офіційним курсом Національного банку України на день підписання Додатку до договору. Зміна ціни не потребує укладання сторонами додаткової угоди та набирає чинності негайно. Офіційний курс гривні до долара США підтверджується даними з сайту: http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/ currency?period = daily.

Після закінчення розрахунків в десятиденний термін постачальник зобов'язаний надати покупцеві Акт звірки розрахунків, акт зміни вартості товару та розрахунок коригування до податкової накладної.

За пунктом 2.4 договору в Додатках вказується офіційний курс долару США до гривні Національного банку України на дату укладання додатків.

Остаточна вартість товару в гривнях визначається сторонами відповідно до п.2.3. даного договору.

Відповідно до Додатку №1 від 01.04.2014 до договору найменування товару, що поставляється - кукурудза урожаю 2013 року; одиниця виміру - т, еквівалент умовної одиниці в іноземній валюті - долар США, ціна за одиницю товару в доларах США - 200,00, ціна за одиницю товару в грн. без ПДВ - 1 833,02грн., загальна вартість товару в грн. без ПДВ - 6 707 868,87грн., загальна вартість товару в грн. з ПДВ - 8 049 428,00грн. (а.с.21 том 1).

Згідно п.2. Додатку №1 від 01.04.2014 до договору оплата проводиться в національній валюті України з урахуванням офіційного курсу долару США Національного банку України на дату провдення оплати. Курс Національного банку України підтверджується даними веб-сайту http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/ currency?period = daily. Курс НБУ на дату складання цього додатку складає 1 099,8100грн. за сто доларів США.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку:

- 90% оплата вартості товару, що становить еквівалент 658 703,34 дол.США протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання копії залізничних накладних;

- 10% протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати закінчення відвантаження товару (п.п.3.4 Додатку №1 від 01.04.2014).

Усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатку (ах) до даного договору. Якщо у Додатку строки оплати не вказані - то вартість товару підлягає оплаті протягом чотирьох банківських днів від дати поставки (п.п.3.1., 3.2. договору).

Згідно п.3.4. договору у випадку розбіжності даних у Додатках щодо кількості товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору, має мати обов'язкове посилання на цей договір та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

При постачанні товару постачальник має надати покупцеві наступні супровідні документи:

- рахунок-фактура, який має містити посилання на цей договір;

- видаткову накладну на товар, яка має містити посилання на цей договір;

- податкову накладну (п.5.4. договору).

За умовами п.11.1. договору договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014, а щодо невиконаних до цього часу зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору та відповідальності - згідно ЦКУ.

На виконання умов договору поставки позивач передав відповідачу товар у кількості 3 898 263кг, що на момент передачі складало 8 574 707,11грн. та підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.22-33 том 1):

№1361 від 15.04.2014 у кількості 933 490кг на суму 2 053 327,01грн.,

№1362 від 16.04.2014 у кількості 313 980кг на суму 690 637,94грн.,

№1363 від 17.04.2014 у кількості 312 300кг на суму 686 942,58грн.,

№1364 від 18.04.2014 у кількості 306 160кг на суму 673 436,88грн.,

№1365 від 19.04.2014 у кількості 307 350кг на суму 676 054,44грн.,

№1366 від 21.04.2014 у кількості 307 450кг на суму 676 274,4грн.,

№1367 від 23.04.2014 у кількості 369 330кг на суму 812 387,14грн.,

№1369 від 24.04.2014 у кількості 247 400кг на суму 544 186,98грн.,

№1370 від 25.04.2014 у кількості 184 560кг на суму 405 962,6грн.,

№1371 від 26.04.2014 у кількості 306 730кг на суму 674 690,66грн.,

№1446 від 30.04.2014 у кількості 238 840кг на суму 525 352,46грн.,

№1600 від 15.05.2014 у кількості 70 673кг на суму 155 454,02грн.

Відповідно до довіреностей №5 від 15.04.2014 та №6 від 24.04.2014 товар від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор" отримано директором ОСОБА_3 (особою, на яку видано довіреність).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 8 054 788,21грн.:

від 25.04.2014 на суму 873 811,64грн. (а.с.47 том 1);

від 29.04.2014 на суму 3 439 064,9грн. (а.с.61 том 1);

від 07.05.2014 на суму 1 934 964,28грн. (а.с.87 том 1);

від 12.05.2014 на суму 212 785,39грн. (а.с.95 том 1);

від 12.05.2014 на суму 1 656 947,39грн. (а.с.95 том 1);

від 13.05.2015 на суму 60 000,00грн. (а.с.96 том 1)

від 04.12.2015 на суму 30 000,00грн. (а.с.110 том 1);

від 22.12.2015 на суму 30 000,00грн. (а.с.157 том 1);

від 29.12.2015 на суму 30 000,00грн. (а.с.158 том 1).

У квітні, жовтні 2014 року та липні 2015 року позивач звертався до відповідача з проханням оплатити заборгованість за поставлений товар (листи від 30.04.2014, а.с.65 том 2; від 30.10.2014, а.с.64 том 2; від 30.07.2015 том 2), однак відповіді не отримав.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Поставка товару на зазначену суму підтверджується також податковою звітністю, наданою Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області, та податковою звітністю, наданою Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надала помісячну інформацію по сформованому (задекларованому) податковому зобов'язанню платника податку товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор", право на який виникло внаслідок поставки товару ТОВ Агрофірма "Добробут" у квітні-травні 2014 року, із зазначенням об'ємів поставлених товарів, а також копії відповідних податкових декларацій (а.с.113-121 том 2).

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області надала помісячну інформацію по сформованому (задекларованому) податковому кредиту платником податку ТОВ Агрофірма "Добробут" у квітні-травні 2014 року, із зазначенням об'ємів поставлених товарів, а також копії відповідних податкових декларацій (а.с.128-158 том 2).

Надана органами Державної фіскальної служби України інформація свідчить про відображення позивачем та відповідачем у податковій звітності операцій по виконанню спірного договору в одних і тих же періодах, обсягах та сумах.

Позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем передбачених договором зобов'язань по оплаті поставленого йому позивачем товару за вищенаведеними видатковими накладними, у зв'язку з чим здійснив, відповідно до п.2.3 договору, індексацію суми вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, нарахував 3% відсотки річних, штраф та пеню, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 694 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наведені вище норми чинного законодавства України надають право сторонам за договором купівлі-продажу товару встановити в умовах такого договору ціну товару з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті, суми, що підлягає сплаті у гривнях, та передбачити можливість здійснювати перерахунок ціни товару.

Пунктом 2.3. договору поставки сторонами було узгоджено право позивача на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні, у разі зміни (збільшення або зменшення) офіційного курсу НБУ долару США до гривні станом на дату оплати.

Отже, позивач мав законні підстави для перерахунку суми боргу з урахуванням відповідних змін.

Як зазначено позивачем у розрахунку проіндексованої суми вартості товару (боргу) до договору поставки №03/0414/03 від 01.04.2014, ним було використані значення курсу гривні до долара США станом на 06.04.2016 (курс Національного банку України за один долар США станом на 06.04.2016 становить 26,077248грн.).

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд визнає їх такими, що відповідають порядку визначення вартості товару та погашення заборгованості, який був передбачений сторонами в умовах договору поставки, вважає, що розмір проіндексованої суми основного боргу відповідача перед позивачем становить 2 238 554,42грн. виходячи з наступного:

залишок неоплаченої продукції складає 429,216т х200 дол. США (еквівалент ціни за одиницю товару в доларах США визначено Додатком №1 від 01.04.2014 до договору поставки №03/0414/03 від 01.04.2014) х 200 доларів США = 85 843,2дол. США;

85 843,2дол. США х 26,077248грн. = 2 238 554,42грн.

Доказів оплати проіндексованої суми основного боргу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу з проіндексованої суми у встановленому порядку не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача проіндексованої вартості товару у сумі основного боргу 2 238 554,42грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

За правилами Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України), пеня - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.8.2. договору у випадку несплати у строк платежів за даним договором покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від ціни неоплаченого товару за письмовим зверненням постачальника. Якщо прострочення оплати складає більше 15 календарних днів покупець зобов'язаний додатково сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за письмовим зверненням останнього.

При цьому, сторони встановлюють, що згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором здійснюється протягом 2-х років (п.8.4. договору).

На підставі п.8.2. договору поставки позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 216 494,60грн. за період з 23.05.2016 по 06.04.2016 та штраф у сумі 223 855,44грн.

Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, встановлено, що розрахунок є вірним.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені та штрафу господарський суд вважає за можливе застосувати положення пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), у тому числі й з власної ініціативи, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд враховує ту обставину, що позивач, відповідно до умов договору, здійснив коригування вартості поставленого товару з урахуванням офіційного курсу долара США по відношенню до гривні на дату проведення оплати, не надав суду доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором.

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на 50%, що у грошовій величині складає: пеня 608 247,3грн. (1 216 494,60грн. х 50%) та штраф у розмірі 10% у сумі 111 927,72грн. (223 855,44грн.х50%).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 608 247,3грн., штраф у сумі 111 927,72грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 83 979,21грн. за період з 23.05.2016 по 06.04.2016.

Розрахунок трьох відсотків річних відповідає вимогам чинного законодавства, отже вимога заявлена про стягнення трьох відсотків річних є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 3 042 708,65грн., з яких: заборгованість у сумі 2 238 554,42грн., три відсотки річних у сумі 83 979,21грн., пеню у сумі 608 247,3грн., штраф у розмірі 10% у сумі 111 927,72грн.

Суд відхиляє клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу з огляду на таке.

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як вбачається зі змісту п. 8.4. договору поставки сторони домовились, що згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором здійснюється протягом 2-х років. Отже, умовами договору передбачена можливість нарахування пені впродовж більшого періоду, що не суперечить наведеним вище положенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Позивач нарахував пеню за період з 23.05.2014 по 06.04.2016, відповідно позовна давність не є пропущеною.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору, суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі у сумі 56 443,25грн. Розмір судового збору обчислено судом без урахування зменшення неустойки 3 762 883,67грн. х1,5%=56 443,25грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроелеватор" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова.12, код ЄДРПОУ 32815960) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (39100, Полтавська область, Козельщинський район, смт. Козельщина, вул. Володарського,8, код ЄДРПОУ 32682703) заборгованість у сумі 2 238 554,42грн., три відсотки річних у сумі 83 979,21грн., пеню у сумі 608 247,3грн., штраф у розмірі 10% у сумі 111 927,72грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 56 443,25грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, -10.08.2016