Рішення

від 09.08.2016 по справі 906/658/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" серпня 2016 р. Справа № 906/658/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Собковський С.М. (довіреність №65 від 01.07.16)

від відповідача: Бодрягов В.С. (довіреність №1/16 від 22.02.16)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська переробна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

про стягнення 681187,95 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 681187,95 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №1603281 від 29.03.16., з яких: 656440,00 грн. - основний борг, 4154,45 грн. - 3% річних, 20593,50 грн. - 0,02% пені.

Представник позивача у судовому засіданні зменшив розмір пені та просив стягнути з відповідача 656440,00грн. боргу, 10109,17грн. пені та 4154,45грн. річних.

Представник відовідача у судовому засіданні не заперечив щодо наявності боргу в розмірі 656440,00грн. однак вважає що зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, а саме позивачем не виконано п.5.2.1 договору, не надано відповідачу податкових накладних та квитанцій про внесення податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, у зв'язку з чим прострочення погашення боргу не відбулося. Просив зменшити розмір пені на 50% та відстрочити виконання рішення до надання позивачем податкових накладних, складських документів на товар, картки аналізу зерна, що видані зерновим складом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2016 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська переробна компанія" (продавець/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (покупець/відповідач) укладений договір купівлі - продажу №1603281, згідно з яким ТОВ "Волинська переробна компанія" зобов'язувалася поставити і передати у власність пшеницю 3 класу українського походження 2015 року врожаю згідно ДСТУ 3768:2010 а ПАТ "Кремнянський крохмальний завад" - прийняти та оплатити даний товар (п. 1.1 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, поставка здійснювалась двома партіями згідно Специфікації №1 та Специфікації №2 до Договору.

Згідно п.4 Специфікації №1 та п.4 Специфікації №2, поставка відбувалась на умовах ЕХW - франко-склад (Інкотермс-2010) Позивача за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, буд 11 (ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2")(а.с.13,14) згідно договору складського зберігання продукції №28-з від 25.07.15 укладеного між позивачем та ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" .

З метою виконання умов Договору №1603281 від 29 березня 2016 р. позивач звертався до ДП "Луцький комбінат хлібопроддатшв№2" з письмовими клопотаннями про переоформлення пшениці 3 класу на ПрАТ "Кремнянський крохмальний завод" .

На виконання вимог Листа №26 від 05.04.2016 року ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" виписав складську квитанцію на зерно №57 від 06 квітня 2016 року на ім'я Відповідача. Відповідачем підписана та скріплена печаткою накладна №6 від 06 квітня 2016 року про отримання товару в кількості 100000кг на суму 400000,00грн. На виконання вимог Листа №32 від 12.04.2016 року ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" виписав складську квитанцію на зерно №58 від 12 квітня 2016 року на ім'я Відповідача. Відповідачем підписана та скріплена печаткою накладна №7 від 12 квітня 2016 року про отримання товару в кількості 234310кг на суму 937240,00грн. Довіреність №31 від 12.04.16 року (а.с.19-24).

Згідно Листів б/н від 13 квітня 2016 року та 14 квітня 2016 року ПАТ "Кремнянський крохмальний завод" звернувся до ДП "Луцький КХП №2" з проханням відвантажити пшеницю в кількості 437 490 кг (334 600 кг з яких були придбані у позивача) (а.с.26,27).

Всього по Договору купівлі-продажу №1603281 від 29 березня 2016 р., Відповідачу було поставлено товару (пшениця 3 класу) в період з 06.04.2016р. по 12.04.1016 р. на загальну суму 1 337 240,00 гривень.

Згідно п. 5.1. та п.5.2. Договору, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості товару, вказаного в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, остаточна оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів після поставки товару та передачі Покупцю документів зазначених в п. 5.2.1. даного Договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 680800,00 гривень., що підтверджується банкіськими виписками від 06.04.16 на суму 120 000,00 гривень, від 11.04.16 на суму 280000,00 гривень, від 12.04.16 на суму 280 800,00 гривень (а.с.30-32).

22.04.2016 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою розрахуватися за одержаний товар на протязі семи днів з дати отримання претензії, яку відповідач отримав 28.04.2016 року (а.с.28,29) однак залишив її без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість за відпущений товар в сумі 656440,00грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків та поясненнями сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 656440,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.1 договору просить стягнути з відповідача пеню за 77 днів прострочення, що згідно розрахунку позивача становить 10109,17грн.(а.с.71).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.1 договору, за порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,02% від загальної суми вартості товару , обумовленої п.3.2 даного договору за кожний день прострочення платежу.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на умови договору та норми чинного законодавства, які регулюють порядок нарахування пені, перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми за 77 днів прострочення, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 4154,45 грн. Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає, що зобов'язання оплатити вартість отриманого товару не настало по причині невиконання позивачем п.5.2.1 договору.

За пунктом 5.2 договору, остаточна оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів після поставки товару та передачі покупцю документів зазначених в п. 5.2.1. даного Договору.

Згідно п.5.2.1 договору, продавець зобов'язаний надати покупцю: рахунки-фактури, видаткові накладні, зареєструвати податкові накладні на протязі 15 днів, складські документи на товар що оформлені зерновим складом на ім'я покупця, картки аналізу зерна, що видані зерновим складом.

До матеріалів справи додані: товарно-транспортні накладні (а.с.55-65); довіреність на отримання товару відповідачем (а.с.24); видаткові накладні, які містять ціну товару (а.с.22,23); податкові накладні та докази їх реєстрації (а.с. 66-69); складські квитанції на зерно, що оформлені на покупця; з листа Луцького комбінату хлібопродуктів №1/1-179 від 07.06.16 вбачається наявність аналізних карток №29 від 06.04.16 та №32 від 12.04.16 (а.с.54).

Таким чином позивач передав відповідачу передбачені договором документи. Слід зазначити, що пункт 5.2.1 договору не містить обов'язку позивача передати податкові накладні а лише обов'язок їх зареєструвати.

Також відповідач заперечуючи проти позову посилається на невиконання позивачем пункту 5.5 договору, яким передбачено обов'язок позивача надати відповідачу податкову накладну. Разом з тим пункт 5.2 договору, який регулює порядок та строки оплати, не пов'язується з пунктом 5.5. В разі невиконання позивачем пункту 5.5 договору відповідач набуває право вимагати виконання цього пункту, однак не звільняється від обов'язку оплатити товар.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару, договором передбачені строки оплати товару, відповідач отримав претензію щодо сплати боргу, тому строк здійснення зобов'язання по оплаті боргу настав.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 50% та відстрочити виконання рішення суду до надання позивачем податкових накладних, складських документів на товар, карток аналізу зерна, що видані зерновим складом.

Клопотання про зменшення розміру пені відповідач обгрунтовує складним фінансовим станом та прострочення позивачем виконання пункту 5.2.1 договору.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З наведеного вбачається, що закон не надає суду право зменшувати розмір інфляційних та річних при винесенні рішення.

Вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Так, наданими до справи фінансовим звітом підтверджено збитковість діяльності підприємства станом на грудень 2015 року.

Зважаючи на те, що невиконання позивачем п.5.2.1 договору не перешкоджало відповідачу сплатити кошти за придбаний товар; скрутне фінансове становище свідчить лише про невдале здійснення господарської діяльності ; враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові та те, що причини вказані відповідачем не є винятковими, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні клопотання відповідача в цій частині суд відмовляє.

Щодо надання відстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника відповідача щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Дослідивши матеріали, якими боржник обгрунтовує свою заяву про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з того, що збитковість підприємства та наявність у відповідача документів передбачених п.5.2.1 договору, не вказує на те, яким чином відстрочка виконання рішення суду надасть можливість розрахуватись із позивачем в майбутньому.

Таким чином, судом не встановлено обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі, тому у задоводенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" (11334, Житомирська область, Лугинський район, с.Кремне, вул.Центральна,90; код 00383395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська переробна компанія" (35132, Рівненська область, Млинівський р-он., с. Підлозці, вул. Польова, 4; код 34148199) - 656440,00грн. боргу, 4154,45 грн. річних, 10109,17 грн. пені, 10060,55 грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні заяви про зменшення розміру пені.

4.Відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.08.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу