Рішення

від 04.08.2016 по справі 910/10318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016Справа №910/10318/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Бандурко І.О. (директор); від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.06.2016.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вих. № б/н від б/н), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 750, 00 грн та 3 % річних в розмірі 204, 92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 розгляд справи було відкладено на 12.07.2016.

В судових засіданнях 12.07.2016 та 02.08.2016 судом оголошувалися перерви до 02.08.2016 та 04.08.2016 відповідно.

В судове засідання 04.08.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 04.08.2016 з'явився, заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої зави про уточнення позовних вимог, в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінена судом, як заява про зменшення позовних вимог та прийнята судом до розгляду. В подальшому розгляд позовних вимог здійснюється з урахуванням прийнятої заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем його зобов'язань, як страховика по виплаті страхового відшкодування позивачу, транспортний засіб якого було пошкоджено в результаті дорожньо - транспортної пригоди за участю забезпеченого у відповідача транспортного засобу.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат з тих підстав, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, і дія ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

У судовому засіданні 04.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 15.09.2015 в місті Києві мала місце дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП), у якій було пошкоджено транспортний засіб марки Хундай, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належний позивачу, транспортний засіб марки ВАЗ 21043, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортний засіб марки Шкода, державний номер НОМЕР_3.

Водій транспортного засобу марки Шкода, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні ДТП, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва ввід 14.12.2015 у справі № 752/16940/15 - п.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом № АЕ/3690939.

В січні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування (вих. № 01/187 від 14.01.2016), якою просив перерахувати на його користь страхове відшкодування за полісом № АЕ/3690939. Вказану заяву відповідач отримав 15.01.2016, про що свідчить вхідний номер зазначений на заяві.

Листом за вих. № 01-04-481 від 28.04.2016 відповідач повідомив позивача про прийняття ним рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн.

В подальшому, 22.06.2016 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 53 586, 30 грн, з призначенням платежу: страхове відшкодування по дог. АЕ/3690936 від 22.06.2015 пеня (3 586, 30) згідно с/а 712-9346/1 від 23.06.2016 без ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 1 750, 00 інфляційних втрат та 204, 92 грн 3 % річних за період прострочення строку виплати страхового відшкодування з 14.04.2016 по 02.06.2016.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи , відшкодовується винною особою , а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Згідно із ст. 29 вказаного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до положень п. 36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його .

Отже, враховуючи вищезазначене, з огляду на дату отримання відповідачем заяви позивача про відшкодування шкоди та визнання відповідачем вимог позивача обґрунтованими, відповідач був зобов'язаний виплатити позивачу страхове відшкодування у строк не пізніше 14.04.2016, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті страхового відшкодування, у строк встановлений чинним законодавством, не виконав. Відповідні зобов'язання були виконані відповідачем, як підтверджено матеріалами справи, 22.06.2016.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення його зобов'язань по виплаті страхового відшкодування за полісом № АЕ/3690936.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період прострочення з 14.04.2016 по 02.06.2016 3 % річних в сумі 204, 92 грн та інфляційних втрат в сумі 1 750, 00 грн за загальний період прострочення з 14.04.2016 по 02.06.2016.

Доводи відповідача стосовно того, що дія ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, відхиляються судом з нижчевикладених підстав.

За своє правовою природою поліс № АЕ/3690936 є договором страхування на користь третьої особи.

Згідно положень ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Отже, правовідносини між позивачем та відповідачем є зобов'язальними, пов'язаними зі страхуванням цивільно - правової відповідальності, і відповідно на них поширюється дія положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нортон-Україна" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; ідентифікаційний код 32108271) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму інфляційних втрат в розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., суму 3 % річних в розмірі 204 (двісті чотири) грн 92 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2016.

Суддя О. М. Дупляк