Рішення

від 08.08.2016 по справі 914/1470/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2016р. Справа№ 914/1470/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретрі ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради, м.Новий Розділ Львівської області

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3Розділ», м.Новий Розділ Львівської області

про стягнення 71 733,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4 - адвокат;

від відповідача не з'явився;

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Комунальним підприємством «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради заявлено позов до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3Розділ» про стягнення 75 043,78 грн. заборгованості за оренду контейнерів, з яких 37 529,65 грн. основного боргу, 33661,36 грн. - втрат від інфляції, 2 890,00 грн. - 3% річних та 963,42 грн. - пені.

Ухвалою суду від 01.06.2016 року заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.06.2016 року .

Ухвалою від 04.07.2016 р. суд прийняв заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 37529,65 грн. - основного боргу, 33 304,99 грн. втрат від інфляції, 615,02 грн. - 3% річних та 283,96 грн. - пені.

Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 28.07.2016 року суд, відповідно до ст.69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору та відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача у судове засідання 08.08.2016 р. з'явився, позов підтримав з підстав, наведених у заяві та поясненнях, наданих у судовому засідання, просить вимоги задоволити із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка була подана представником у судовому засіданні, а саме: позивач просить стягнути з відповідача 37529,65 грн. - основного боргу, 33 000,00 грн. - втрат від інфляції, 615,02 грн. - 3% річних та 229,41грн. - пені.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у поданому 19.07.2016 р. відзиві (вх.№30526/16) на позовну заяву та письмових запереченнях (вх.№32135/16 від 02.08.2016 р.).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

08.08.2013р. між Комунальним підприємством «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3Розділ» укладено договір оренди контейнерів №23, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування металеві контейнери об'ємами 0,8 куб.м. та 1,1 куб.м. у загальній кількості 158 штук для збирання твердих побутових відходів, відповідно до акту приймання-передачі майна. Загальна вартість всіх контейнерів складає 113 399,21 грн. (п.2.1 договору)

Договір набирає чинності з 22 липня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку, якщо орендар повернув майно пізніше, ніж строк закінчення договору, договір вважається продовженим на строк затримки повернення майна. У випадку, якщо не менш ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір не продовжувати взаємовідносини, то договір вважається щорічно автоматично пролонгованим на дванадцять календарних місяців (п.6.1 договору)

22 липня 2013 р., відповідно до п.1.1. договору сторонами підписано акт приймання-передачі майна, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування металеві контейнери в кількості 158 штук (134 шт. об'ємом 0,8куб.м. та 24 об'ємом 1,1куб.м.).

Відповідно до п.3 договору орендна плата є договірною та сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця , згідно виставленого рахунку на оплату. Розмір орендної плати за один контейнер на місяць складає 10,80 грн. Розмір орендної плати за користування майном підлягає періодичному перегляду (індексації). Орендна плата сплачується орендарем за час з моменту передачі майна в оренду по акту приймання-передачі та до моменту його повернення, згідно з актом приймання передачі

Згідно із п.4.2.3. договору сторони погодили, що під час дії договору орендар може повернути певну кількість металевих контейнерів орендодавцю за згодою останнього, відповідно до акту приймання-передачі майна.

На підставі наведеного, 01 жовтня 2013 р. орендарем на підставі акту приймання-передачі майна повернуто орендодавцю металеві контейнери в кількості 10 штук, об»ємом 08, куб.м., залишок контейнерів складає 148 штук.

04.03.2016 р. згідно з актом приймання-передачі майна орендар повернув маталеві контейнери в кількості 148 штук (124шт. об»ємом 0,8куб.м. та 24 об»ємом 1,1куб.м)

Факт користування відповідачем орендованим майном (контейнерами) підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №ОУ-0002063 від 31.10.2013 р. на суму 5561,65 грн., №ОУ-0002199 від 30.11.2013 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0002339 від 31.12.2013 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000148 від 31.01.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000579 від 30.04.2014 р. на суму 4795,20 грн., №ОУ-0000715 від 30.05.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000857 від 30.06.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000869 від 31.07.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001291 від 30.09.2014 р. на суму 3196,80 грн., №ОУ-0001439 від 10.11.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001576 від 30.11.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001716 від 31.12.2014 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000135 від 31.01.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000280 від 28.02.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000421 від 31.03.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000562 від 30.04.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000703 від 31.05.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000851 від 30.06.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000991 від 31.07.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001135 від 31.08.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001276 від 30.09.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001424 від 31.10.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001561 від 30.11.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0001704 від 31.12.2015 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000133 від 31.01.2016 р. на суму 1598,40 грн., №ОУ-0000150 від 29.02.2016 р. на суму 1598,40 грн., отже позивачем надано відповідачу послуг з оренди контейнерів на загальну суму 50316,85 грн., з них оплачено відповідачем 12 787,20 грн. залишок неоплаченого боргу становить 37529,62 грн.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за оренду контейнерів в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 37 529,65 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з жовтня 2013 року по лютий 2016 року включно та частково актами звірки взаєморозрахунків від 25.07.2014 р., актом від 01.10.2014 р. та від 21.04.2015 р.)

Претензії, надіслані на адресу відповідача залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення орендарем строків оплати орендної плати, встановлених цим договором, орендодавець має право вимагати від орендаря, а той зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі наведеного, позивачем нараховано 229,41 грн. пені. із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої позивачем у судовому засіданні 08.08.2016 р.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем нараховано відповідачу 33 000,00 грн. - інфляційних втрат та 615,02 грн. - 3% річних.

Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 71 374,08 грн.,

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та пояснення у яких зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви долучено два акти за листопад 2014 року, а саме акт №ОУ-0001439 від 10.11.2014 року на суму 1598,40 грн. та акт №ОУ-0001576 від 30.11.2014 р. на суму 1598,40 грн. Як встановлено судом, зазначений акт №ОУ-0001439 датований 10.11.2014 р., у якому фактично вказана сума оренди за жовтень 2014 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що попереднім актом здачі-приймання робі був акт №ОУ-0001291 від 30.09.2014 р. на суму 3196,80 (оплата з оренди контейнерів за серпень та вересень 2014 р.). Крім того, відповідач заперечує нараховану позивачем суму втрат від інфляції у розмірі 33 304,99 грн., оскільки рахунок на оплату орендної плати виставлений позивачем 31.10.2013 р. і оплата такого, відповідно до умов договору повинна здійснюватись не пізніше 20 листопада 2013 року. Відповідач також зазначив, що серед поданих позивачем актів здачі-приймання робіт дублюється акт №ОУ-0001740 від 31.12.2015 р., однак суд перевіривши долучені акти зазначає, що в матеріалах справи відсутній ще один акт від 31.12.2015 р. про який зазначає відповідач.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи 08.08.2013р. між сторонами укладено договір оренди контейнерів №23, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування металеві контейнери об'ємами 0,8 куб.м. та 1,1 куб.м. у загальній кількості 158 штук для збирання твердих побутових відходів, відповідно до акту приймання-передачі майна від 22.07.2013 р.

Відтак, позивачем надано в користування відповідача майно на загальну суму 50 316,85 грн. Вищезазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані обома сторонами, окрім актів за 2016 р. Докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 37 529,65 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд встановив, що розрахунок штрафних санкцій (пені) позивачем здійснено в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, що суперечить вимогам чинного законодавства, тому стягненню підлягає лише пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, із врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог - 229,41 грн .

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При нарахуванні 3% річних позивачу слід здійснювати таке нарахування окремо по кожному невиконаному грошовому зобов'язанні відповідача, тобто окремо по кожному акту приймання виконаних робіт, оскільки відповідно до п.3.1 договору оплата за користування контейнерів підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця згідно виставленого рахунку на оплату.

Здійснивши перерахунок 3% річних окремо по кожному невиконаному грошовому зобов'язанні відповідача, тобто окремо по кожному акту приймання виконаних робіт, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заявлену позивачем суму 3% річних - 615,02 грн.

Аналогічно і при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за період, за який існувала заборгованість за договором, що був укладений між сторонами. А тому здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 33000,00 грн. інфляційних втрат., заявлену у заяві про зменшення позовних вимог.

Суд звертає увагу відповідача, що обґрунтованість розміру тарифів, порядок їх визначення та затвердження не є предметом спору у даній справі. Разом з тим, як зазначив відповідач у своєму відзиві, такі тарифи затверджуються не позивачем, а Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради.

Крім того, як зазначено у статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Також, зазначаючи у відзиві лише формальні підстави для спростування позовних вимог, відповідачем не спростовано тієї обставини, що позивач фактично надав послуги які зазначені в актах приймання виконаних робіт, і такі послуги були відповідачем отримані та оприбутковані у податковому обліку, тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №75 від 25.05.2016 р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.08.2016 р.).

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3Розділ» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, ідентифікаційний код 38246506) на користь Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, ідентифікаційний код 22362258) 37 529,65 грн. - основного боргу, 33 000,00 грн. - інфляційних втрат, 615,02 грн. - 3% річних, 229,41 грн. - пені та 1310,61 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2016 р.

Суддя Блавацька-Калінська О. М.