Рішення

від 09.08.2016 по справі 922/2175/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р.Справа № 922/2175/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВМ", м. Кременчук до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків", м. Харків про стягнення 411796,79 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №б/н від 05.01.2016;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВМ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків" заборгованості в сумі 411796,79 грн., з яких: 257611,20 грн. - сума основної заборгованості, 11984,21 грн. - 3% річних та 142201,38 грн. - інфляційних втрат, розрахованих за період з 07.12.2014 року по 24.06.2016 року.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ТД/81/14-П від 15.09.2014 щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 серпня 2016 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

22 липня 2016 р. від позивача до господарського суду надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 06 липня 2016 року згідно супровідного листа (вх. №24143), які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 09.08.2016 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61052, м. Харків, вул. Конєва, буд. 21, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "адресат вибув".

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВМ" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків" (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № ТД/81/14-П (надалі - Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити Продукцію, найменування, кількість та ціна якої узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору кількість продукції, що є предметом даного договору, її тип визначаються специфікаціями.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до цього Договору.

Згідно з п.2.3. Договору порядок оплати за продукцію у кожному випадку погоджується Сторонами і вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п.2.4. Договору усі розрахунки, передбачені цим Договором, здійснюються з використанням національної валюти України, гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.

Згідно умов специфікації № 1, яка є додатком № 1 до даного Договору оплата відповідачем товару здійснюється наступним чином: 20% - попередня оплата від суми, вказаної в Специфікації № 1, згідно рахунку Постачальника, 10% - на протязі 30 календарних днів після отримання попередньої оплати та решта 70% - протягом 5 календарних днів після відвантаження товару.

Загальна вартість товару, яка підлягає поставки відповідачу згідно Специфікації № 1 (викотний елемент до КМ-1-Ф з вакуумним вимикачем ВБ4-П-10-20/1250 У2 у кількості 8 шт. за ціною 38335 грн. без урахування ПДВ) становить 368016,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 368016,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТД-0000089 від 01.12.2014, довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей №244 від 27.11.2014, товарно-транспортною накладною №96 від 01.12.2014 та податковою накладною від 01.12.2014.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, 30% вартості товару були сплачені відповідачем у відповідності до умов специфікації до фактичної поставки товару, що підтверджується банківською випискою від 29.09.2014 на суму 73603,20 грн. та банківською випискою від 05.11.2014 на суму 36801,60 грн.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого по видатковій накладній №ТД-0000089 від 01.12.2014 становить 257611,20 грн.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ТД/81/14-П від 15.09.2014 у розмірі 257611,20 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 11984,21 грн. - 3% річних, які розраховані за період з 07.12.2014 по 24.06.2016, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно умов Специфікації № 1 оплата відповідачем товару, зокрема 70% від суми, вказаної в Специфікації № 1 здійснюється протягом 5 календарних днів після відвантаження товару.

Як було зазначено вище, товар на суму 368016,00 грн. відвантажено 01.12.2014.

Отже, оплата товару в сумі 257611,20 грн. мала бути здійснена відповідачем протягом п'яти календарних днів після 01.12.2014 - дата відвантаження Постачальнику товару.

Враховуючи те, що останній день строку оплати припадає на 06.12.2014, який є вихідним днем, то останній день строку оплати товару з урахуванням приписів ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України є 08.12.2014.

Таким чином, прострочення оплати товару виникло з 09.12.2014.

Здійснивши перерахунок 3% річних, починаючи з 09.12.2014 по 24.06.2016, суд прийшов до висновку, що 3% річних підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 11941,87 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 42,34 грн. слід відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 142201,38 грн., суд зазначає наступне.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, розрахованих станом на 24.06.2016 за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 142201,38 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 6176,32 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 203, 215, 234, 512, 513, 516, 520, 521, 553, 626-628, 638 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 411754,45грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Ампер-Харків" (61052, м. Харків, вул. Конєва, буд. 21, ідентифікаційний код 31942513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АВМ" (39605,Полтавська область, м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. 6, ідентифікаційний код 38052935) заборгованість за Договором поставки №ТД/81/14-П від 15.09.2014 в розмірі 257611,20 грн., 11941,87 грн. - 3% річних, 142201,38 грн. - інфляційних витрат та судовий збір в сумі 6176,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог в сумі 42,34 грн. відмовити.

Повне рішення складено 10.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2